Комплексно досліджено правовий прецедент, проаналізовано його роль в системі джерел права в різних правових системах світу на сучасному етапі суспільного розвитку. Розкрито стан наукової розробленості проблеми визнання правового прецеденту джерелом права в різних правових системах світу. Здійснено аналіз генезису правового прецеденту як джерела права з використанням сучасних наукових досліджень, розкрито питання його юридичної сили й особливостей застосування поряд з іншими джерелами права в різних сучасних правових системах. Вироблено комплексне теоретичне уявлення про правовий прецедент, визначено його поняття, роль та юридичну силу в системі джерел права сучасних правових систем і окреслено тенденції його розвитку як соціально-правового явища. Проведено теоретико-правове дослідження поняття та сутності правового прецеденту шляхом узагальнення та систематизації основних наукових підходів вітчизняної та зарубіжної доктрини. Розглянуто основні етапи та тенденції становлення та розвитку правового прецеденту як джерела права в різних правових системах світу в історичній ретроспективі. Досліджено правову природу правового прецеденту, його ознаки, а також виокремлено та систематизовано його види. Сформульовано уточнене авторське визначення поняття “правовий прецедент”. З’ясовано роль, місце та юридичну силу правового прецеденту в системі джерел права шляхом дослідження характеру його зв’язків і взаємодії з іншими джерелами права. Проведено порівняльний аналіз форм вияву та юридичної сили правового прецеденту в правових системах країн англо-американської, романо-германської, традиційної та релігійної правових сімей; проаналізовано форми зовнішнього вияву суддівського розсуду та процес набуття ним рис правового прецеденту як в історичній ретроспективі, так і в сучасних умовах. Окреслено виняткову роль правового прецеденту в системі джерел права, розглянуто доцільність і можливість застосування правового прецеденту в країнах, де він не визнається офіційним джерелом права, хоча фактично використовується як ефективний правовий регулятор. Обґрунтовано позицію щодо необхідності визнання правового прецеденту джерелом права у країнах романо-германської правової сім’ї.