Визначено та обгрунтовано основні структурні елементи процесу становлення цілісного іміджу органу державної влади (ідентифікаційну індивідуальність, рейтинг об'єктивних показників, репутацію, атрибутивний компонент) та доведено їх взаємну залежність. Установлено послідовність формування іміджу державної установи, яка складається з етапів: первинних асоціацій, оціночного, порівняльного, цільового, кінцевого. Досліджено питання удосконалення механізму формування даного іміджу шляхом визначення методів управління для кожної з груп корпоративної аудиторії, що дає змогу підвищити рівень довіри населення до владних установ за результативністю, моральністю, турботливістю їх діяльності. Запропоновано методику створення організаційної культури державної установи на підставі визначення місії та стратегії діяльності органу державної влади, що забезпечує підвищення рівня ефективності його функціонування. Розкрито зміст поняття "імідж державної установи", виявлено внутрішню та зовнішню форми його існування, а також здійснено сегментування корпоративної аудиторії на різні групи. Висвітлено технологію впливу основних факторів у їх цілісності та взаємозв'язку (засобів масової інформації, кадрової політики та організаційної культури) на формування іміджу державної установи. Розвинуто методичний апарат виявлення характеру діяльності державної установи та її службовців, що впливає на механізм формування цілісного іміджу владної інституції, за допомогою соціологічного обстеження на підставі факторного та кластерного аналізу.

Обгрунтовано антрополого-методологічні засади дослідження прав людини у філософії права, визначено їх евристичні можливості. На підставі застосування антропологічних підходів у філософії права з метою визначення особливостей людинорозуміння в юриспруденції зроблено висновок, що "людина у праві" має два образи: правової людини та людини юридичної, яким відповідають образи правової та юридичної особистостей. Розроблено пропозиції щодо оптимізації використання понять "людина", "особистість", "індивідуальність", "громадянин" у законодавстві України.

Висвітлено сучасні тенденції та проблеми стратегічного планування в сфері національної безпеки (СНБ) у контексті поєднання стратегічного планування та менеджменту. Увагу приділено питанням розробки методу стратегічних змін. Визначено індивідуальність системи забезпечення національної безпеки (СЗНБ) держави та її суб'єктів, зокрема, офіційних обов'язків, повноважень та місії СЗНБ. Розглянуто питання застосування методології SWOT-аналізу для оцінювання стану внутрішнього і зовнішнього середовищ. Наведено методи визначення стратегічних проблем національної безпеки в контексті процесу їх структурування, методи сценарного планування та нормативно-правову базу стратегічних документів у СНБ. Розкрито особливості реалізації затверджених доктрин, концепцій та стратегій, державних програм і цільових планів СЗНБ.

Проаналізовано поняття "індивід", "істота", "індивідуальність", "людина", "громадянин", "особистість", "суб'єкт", "особа". Визначено поняття "Людинорозуміння в правовій науці", "правова людина", "юридична людина", "правова особистість", "юридична особистість". Упорядковано існуючі різноманітні терміни, які пов'язані з поняттям людини.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в розкритті психолого-правових засад встановлення судом особливостей суб'єкта насильницького злочину проти життя та здоров'я. На основі проведеного емпіричного дослідження запропоновано ввести в навчальну програму під час отримання базової повної вищої та післядипломної освіти юристами (студентами та практичними працівниками) курсу "Судова психологія", що значно підвищить якість та ефективність роботи судової системи при розгляді кримінальних проваджень про насильницькі злочини проти життя та здоров’я. Зазначено, що судді не повинні нехтувати призначенням судово-психологічної експертизи щодо суб’єктів насильницьких злочинів проти життя та здоров’я, намагатись проводити у зазначених кримінальних провадженнях новітні психологічні експертні дослідження. Це забезпечить повноту, об’єктивність та всебічність розгляду обставин вчинення насильницьких злочинів, індивідуальність і справедливість покарання, дасть новий поштовх розвитку судово-психологічної експертизи та судової психології. Також судді мають більш критично оцінювати висновки судово-психологічної експертизи щодо суб’єктів насильницьких злочинів проти життя та здоров’я, вимагати чіткіших його роз’яснень, оскільки висновок судово-психологічної експертизи не має наперед встановленої доказової сили.

Проведено комплексне дослідження особистих немайнових прав юридичних осіб шляхом аналізу українських і зарубіжних наукових праць, положень законодавства та вивчення судової практики. Розглянуто поняття та класифікацію особистих немайнових прав юридичних осіб, їх різноманітні взаємозв'язки, концептуальні підходи до особистих немайнових відносин. Досліджено права юридичної особи на найменування, місцезнаходження, ділову репутацію, інформацію та різного роду таємницю. Розкрито поняття цих нематеріальних благ, зміст прав на них, а також питання захисту. Доведено необхідність закріплення в цивільному законодавстві прав на найменування, місцезнаходження, недоторканність володіння, інформацію, таємницю комунікації, особисті папери за юридичною особою, а також особистих немайнових прав на індивідуальність, вільну діяльність, об'єднання та конкуренцію.

Соціальна комерція є відносно новим явищем, на мало дослідженому напрямі торгівлі. Результати авторських досліджень надали змогу систематизувати точки зору щодо поняття "соціальна комерція", описати систему соціальної комерції, запропонувати заходи для розробки стратегії соціальної комерції. Визначено соціальну комерцію як експансію електронної комерції в суспільні мережі в Інтернеті, в яких соціальні фактори є суттєвими, а споживачі мають право створення контенту за допомогою засобів масової інформації через форуми, рейтинги, огляди та рекомендації на різних платформах. Підприємствам рекомендовано використовувати соціальні інструменти для виконання соціальної взаємодії зі споживачами в соціальній мережі, створювати соціальний клімат з урахуванням Інтернет-соціальної підтримки. Запропоновано поняття "система соціальної комерції", структура якої містить такі елементи: індивідуальність споживача, соціальні комунікації, соціальні спільноти, електронна комерція; визначено багатовимірні ознаки, які природним чином пов'язані з усіма чотирма елементами соціальної комерції. Вони охоплюють якість інформації, якість системи, якість обслуговування, зручність і простоту використання, механізм оплати.

Вперше у науці цивільного права України комплексно досліджено особисті немайнові права дитини у разі усиновлення за законодавством України й окремих зарубіжних країн. Досліджено наукову концепцію особистих немайнових прав дитини та здійснено їх класифікацію залежно від сфери реалізації: права, які дитина здатна здійснювати самостійно або за допомогою інших осіб, але не обов'язково членів сім'ї (право на освіту, відпочинок, таємницю особистого життя, свободу світогляду та віросповідання тощо); права, які можуть здійснюватися лише у сім'ї або відносно родичів дитини - сімейно-родинні особисті немайнові права дитини (на сім'ю, на сімейне виховання, на спілкування з родичами, проживання з батьками (усиновлювачами), на повагу до сімейного життя, на таємницю усиновлення, на одержання інформації про власне походження). Визначено особливості охорони та реалізації особистих немайнових прав дитини при усиновленні в Україні з урахуванням законодавства окремих зарубіжних країн, зокрема Англії, Німеччини та Російської Федерації. Сформульовано визначення категорії "особисті немайнові права дитини при усиновленні", "право дитини на сім'ю", "право усиновленої дитини на індивідуальність" та удосконалено визначення категорій "особисті немайнові права дитини", "інтерес дитини при усиновленні", "право дитини на належне сімейне виховання". Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного та сімейного законодавства у сфері забезпечення особистих немайнових прав дитини при усиновленні.

На базі цивілізаційного підходу грунтовно проаналізовано питання буття людини. Запропонований підхід вирішення проблеми цілісності буття людини надає можливість багатоплановості цього питання: питання смислу та цінності людського буття, унікальності людської природи та сутності внутрішнього світу та визначення в ньому. Визначено суттєві аспекти цілісності особистості, здійснено аналіз та уточнено поняття цілісності буття людини у психолого-антропологічному та філософсько-правовому контекстах. Доведено, що науковець має виходити з природи та сутності особистості як певної системи знань, що потребує своєї інтерпретації в плані самоорганізації щодо вимог, закономірностей розвитку людського буття та цивілізації зокрема.

На філософсько-правовому рівні проаналізовано дефініцію індивідуальності у системі соціальних зв'язків. З'ясовано, що індивідуальність - одна з основних властивостей особистості, її суттєва характеристика, яка визначається за формою та способом буття людини як суб'єкта свідомої діяльності. Доведено, що формування особистості визначається історично системою суспільних відносин, культурою певної епохи, яку вона поступово опановує під час суспільної життєдіяльності. Від того, які саме соціальні чинники формують особистість, залежать і її індивідуальні риси. Такими чинниками, що визначають індивідуальність, є сім'я, школа, робочий (трудовий) колектив; на загальнішому рівні людина формується як індивідуальність у певній соціальній спільноті.

Досліджено теоретичні та методологічні засади цивільно-правової охорони промислових зразків в Україні та країнах Європейського Союзу. Розглянуто проблему, пов'язану з правовим регулюванням охорони, використання та захисту промислових зразків; зіткнення прав на зазначений об'єкт з правами на інші об'єкти інтелектуальної власності, а саме з правами на об'єкти авторського права та з правами на знаки для товарів і послуг. Запропоновано авторську дефініцію поняття "промисловий зразок". Запропоновано внести зміни до законодавства (п 5. ст. 5 Закон України "Про охорону прав на промислові зразки") щодо строку правової охорони промислового зразка. З'ясовано зміст умов патентоспроможності промислового зразка та запропоновано доповнити ст. 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" критерієм "індивідуальність". Вперше класифіковано функції промислового зразка. Обгрунтовано пропозиції з удосконалення цивільного законодавства щодо правової охорони промислових зразків.

Мета роботи - дослідження наукового і правового забезпечення пізнання сутності криміналістичної реєстрації та її значення для кримінального права. Застосовано порівняльно-правовий аналіз, пізнавально-аналітичний та ін. Обговорена криміналістична реєстрація - це наукова система реєстрації певних об'єктів та їх ідентифікаційних ознак для запобігання злочинам, їх розкриття, розшуку та впізнання зареєстрованих об'єктів. Її система й застосування базуються на суворому дотриманні законності. Довідки органів, які здійснюють криміналістичну реєстрацію, після їх приєднання до справи використовують у судочинстві як докази. Здійснено аналізи останніх наукових досліджень, присвячених питанням наукового і правового забезпечення пізнання сутності криміналістичної реєстрації, дозволяє зробити такі висновки: в чинному законодавстві України є суттєві прогалини стосовно форм і видів криміналістичної реєстрації. В Україні є багато органів державної виконавчої влади, що забезпечують реєстрацію певних об'єктів, які є важливими для розслідування. Водночас ці питання не врегульовані нормами права.

На процес змін у законодавстві впливають міжнародні глобальні процеси, включаючи уніфікацію правових систем і сімей, індивідуальність яких раніше була абсолютизована, не допускалася можливість імплементації норм законодавства однієї системи національного права в систему іноземного права. Тому трансформація суспільних відносин безпосередньо визначає та характеризує, як специфіку виникнення та подолання соціальних конфліктів, так і вимагає переосмислення засобів їх подолання. Важливість аналізу трансформації суспільних відносин зумовлена змінами ціннісних орієнтирів сучасного пострадянського суспільства, розв'язанням завдань щодо переходу до ринкових відносин, побудови правової держави тощо; оновленням політико-правових процесів у суспільстві; необхідністю підвищення авторитету державної влади в суспільстві; потребою забезпечити солідарність та взаємозв'язок у суспільстві; вирішення питань транснаціонального характеру, в тому числі вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища, встановлення світового порядку, уніфікації права, захисту прав і свобод людини та громадянина тощо. В умовах трансформації суспільних відносин постає важливе завдання оновлення змісту, переорієнтації на дослідження державно-правової реальності під кутом загальновизнаних взірців демократії, функціонування соціальної та правової державності, механізмів забезпечення та захисту прав і свобод людини. Розбудова державності в Україні вимагає також переосмислення та концептуалізації наукових ідей, які стосуються сутності інститутів правової держави та громадянського суспільства, що зумовлено перехідним етапом розвитку країни, перетворенням багатьох сфер життєдіяльності суспільства. Завдяки проведеним дослідженням установлено, що уніфікація законодавства різних правових систем і сімей обумовлена єдиними об'єктивними законами становлення та розвитку цивілізації.