Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)7

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито основні теоретичні положення щодо соціально-правового захисту населення в Україні та за рубежем, зокрема дітей, молоді й їх сімей, подано їх методичні розробки. Розкрито сутність таких понять як "адаптація", "батьківство", "громадянство", "закон", "захист дитинства", "права людити", "соціальний захист", "усиновлення", "шахрайство", "шлюб" та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4Укр)742

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема безплідності значно поширена у всьому світі, тому з метою її вирішення лікарями були розроблені новітні методики лікування - допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), серед яких актуальним і поширеним явищем сьогодення є сурогатне материнство. За цією методикою жінка на підставі взаємної домовленості з особами, що звернулися до неї за наданням зазначеної послуги, проходить процедуру імплантації ембріона, створеного у результаті ДРТ, виношує дитину з метою народити та передати її даним особам, які будуть юридично вважатися батьками цієї дитини. Україна входить до категорії держав, де сурогатне материнство дозволене на законодавчому рівні, але нові правовідносини породжують нові запитання та низку проблем, пов'язаних із реалізацією права на материнство та батьківство.

Нині у світі існують три позиції щодо визначення правового статусу ембріону, такі як абсолютистська, помірна та ліберальна. У науковій літературі існують різноманітні погляди та концепції щодо моменту початку життя. Найчастіше до моменту імплантації до ембріонів ставляться як до речі, що перебуває у спільній власності біологічних батьків. Окремим питанням під час визначення статусу ембріону є законодавче регулювання проведення різних маніпуляцій з ембріонами. Коли ембріон був зачатий без допомоги донорського репродуктивного матеріалу, не був абортований чи переданий для подальшої імплантації іншій особі в майбутньому, правами на нього має володіти подружня пара, яка повинна мати права щодо його знищення чи майбутньої імплантації, адже жінка має право на аборт за українським законодавством (вільно вирішує, чи давати життя майбутній дитині), отже, особи мають право на розпорядження своїми ембріонами за наявності генетичного зв'язку. Подружжя повинне мати право на розпорядження ембріоном у договірному порядку. Причиною обмеження такого права та надання права на імплантацію ембріону без згоди чоловіка чи жінки може стати лише залишення останньої можливості стати батьками дитини для одного з подружжя. В такому разі батьківство другого з подружжя має встановлюватися в договірному порядку чи за рішенням суду до проведення імплантації сумісного ембріону. Якщо ембріон був зачатий за допомогою неповного донорства, права на нього повинна мати особа, що є замовником цієї послуги, адже вона звернулася за допомогою із застосуванням ДРТ до медичного закладу, уклала відповідний договір та сплатила за одержання вказаних послуг. Якщо ембріон був зачатий за допомогою повного донорства, права на розпорядження ним повинна мати медична установа, яка може ухвалювати рішення щодо його імплантації чи знищення в разі порушення вимог кріоконсервації тощо. Ембріону людини повинен бути наданий особливий статус об'єкта права, щодо якого виникають різні права та обов'язки суб'єктів правовідносин з надання послуг з допоміжних репродуктивних технологій.

Нині у світі існують три позиції щодо визначення правового статусу ембріону, такі як абсолютистська, помірна та ліберальна. У науковій літературі існують різноманітні погляди та концепції щодо моменту початку життя. Найчастіше до моменту імплантації до ембріонів ставляться як до речі, що перебуває у спільній власності біологічних батьків. Окремим питанням під час визначення статусу ембріону є законодавче регулювання проведення різних маніпуляцій з ембріонами. Коли ембріон був зачатий без допомоги донорського репродуктивного матеріалу, не був абортований чи переданий для подальшої імплантації іншій особі в майбутньому, правами на нього має володіти подружня пара, яка повинна мати права щодо його знищення чи майбутньої імплантації, адже жінка має право на аборт за українським законодавством (вільно вирішує, чи давати життя майбутній дитині), отже, особи мають право на розпорядження своїми ембріонами за наявності генетичного зв'язку. Подружжя повинне мати право на розпорядження ембріоном у договірному порядку. Причиною обмеження такого права та надання права на імплантацію ембріону без згоди чоловіка чи жінки може стати лише залишення останньої можливості стати батьками дитини для одного з подружжя. В такому разі батьківство другого з подружжя має встановлюватися в договірному порядку чи за рішенням суду до проведення імплантації сумісного ембріону. Якщо ембріон був зачатий за допомогою неповного донорства, права на нього повинна мати особа, що є замовником цієї послуги, адже вона звернулася за допомогою із застосуванням ДРТ до медичного закладу, уклала відповідний договір та сплатила за одержання вказаних послуг. Якщо ембріон був зачатий за допомогою повного донорства, права на розпорядження ним повинна мати медична установа, яка може ухвалювати рішення щодо його імплантації чи знищення в разі порушення вимог кріоконсервації тощо. Ембріону людини повинен бути наданий особливий статус об'єкта права, щодо якого виникають різні права та обов'язки суб'єктів правовідносин з надання послуг з допоміжних репродуктивних технологій.

Досліджено правові підстави, особливості та сутність патронатного виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Методи дослідження: індукція, використовувався для аналізу судової практики з питань влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проаналізовано загальні положення щодо порядку передачі дітей на прийомне виховання з подальшим визначенням конкретної форми такого виховання. Виокремлено особливості правового регулювання патронатної сім'ї як форм прийомного виховання.