Розглянуто проблему реального забезпечення прав жінок в Україні. Права жінки в Україні широко декларовані, але і сьогодні існує певна дискримінація жінок: вони майже не представлені на вищих керівних посадах, серед послів, дипломатів, їм важче пристосуватися до нових ринкових умов і знайти роботу. На думку автора, у сучасному суспільстві існує дві ідеології щодо статусу жінок. Одна - у законодавчих актах, інша - у реальному житті. Запропоновано створити дієву систему запобігання дискримінації жінок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4УКР)82 + Х819(4УКР)120.14

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано методологічні принципи застосування гендерного підходу до права, визначальні дефініції гендерної оцінки законодавства - рівність прав, рівність можливостей, негативна і позитивна дискримінація. Сформульовано основні напрямки створення гендерно-чутливого законодавства в сфері наукової і науково-технічної діяльності та вирішення гендерних проблем організації наукового простору.

Розглянуто концептуальні засади вдосконалення механізмів державного управління у сфері захисту прав жінок в Україні у контексті державної гендерної політики. Досліджено витоки та суть понять "жінка", "дискримінація щодо жінок", "права людини", "права жінок" у контексті традиції публічної влади й управління. Висвітлено стратегічні напрями та завдання щодо вирішення проблеми прихованої дискримінації щодо жінок. Виявлено порушення прав жінок в Україні у сферах політики, праці, репродуктивного здоров'я, сім'ї. Доведено, що позитивний розвиток суспільних процесів в Україні, пов'язаних з захистом прав жінок, має відбутися через введення системи гендерних квот. Запропоновано створення нової державної виконавчої структури - Міністерства з гендерних питань.

Проаналізовано існуючі понятійні категорії в регулюванні охорони праці, а також визначено дефініції понять "державні стандарти в сфері охорони праці", "виробничий стрес"', "дискримінація за ознаками інвалідності"'. Проаналізовано недоліки та розбіжності у нормативно-правових актах з охорони праці працівників, проведення медичних оглядів, оплати праці, внесено пропозиції щодо їх усунення. Обгрунтовано доцільність внесення змін до чинних закокодавчих актів України, Кодексу законів про працю України та проекту Трудового кодексу України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4ЧЕХ)341 + Ф51(4ЧЕХ=9)

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто концепцію "расова дискримінація" в її правозахисній та деліктній модифікаціях. Обгрунтовано концепцію міжнародного антидискримінаційного права. Сформульовано концептуальне визначення поняття "расова дискримінація" через призму концепту "фундаментальна рівність". Зазначено, що у сучасному міжнародному праві важливе місце посідає дистриб'ютивна парадигма міжнародного антидискримінаційного права. Сформульовано поняття "дистриб'ютивна дискримінація". Розглянуто процес імперативізації міжнародного права. Проаналізовано "стандарт належної обачності" (due diligence standard) як основу позитивних зобов'язань держав щодо протидії расовій дискримінації, зокрема, її кримінального прояву - злочинам на грунті ненависті (hate crimes).

Досліджено проблему недопущення дискримінації за ознаками віку та статі у сфері трудових відносин. Проаналізовано нормативно-правове регулювання недопущення дискримінації як гарантії реалізації права на працю, пропонуються шляхи подолання проблеми.

Визначено кримінальну відповідальність за жорстоке поводження за кримінальним законодавством України. Розглянуто вчинення злочину спеціальним суб'єктом - службовою особою, працівником правоохоронного органу. У висновку зазначається, що працівники правоохоронних органів можуть вчиняти будь-які злочини проти особи і всі ці насильницькі акти з їх сторони (випадки як фізичного, так і психічного насильства) мають охоплюватися поняттям "перевищення влади або службових повноважень". Такий підхід судової практики є недосконалим і не сприяє захисту прав та законних інтересів громадян від свавілля працівників правоохоронних органів.

Розглянуто проблеми дискримінації внутрішньо переміщених осіб крізь призму українського національного архетипу. Проаналізовано нормативно-правові акти, які спрямовані на захист від дискримінації в Україні. Визначено основні сфери прояву несправедливого ставлення до аналізованої категорії населення.

Рассмотрены проблемы дискриминации внутренне перемещенных лиц через призму украинского национального архетипа. Проанализированы нормативно-правовые акты, направленные на защиту от дискриминации в Украине. Определены основне сферы проявления несправедливого отношения к анализируемой категории населения.

The article is dedicated to the practical and scientific understanding of the problems of discrimination of internally displaced persons through the prism of the Ukrainian national archetype. Analyzes regulations that protect against discrimination inUkraine. It defines the basic scope of manifestation of unfair treatment of the analyzed population.

Досліджено проблеми стигми та дискримінації людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом. Виділено причини стигми та дискримінації у закладах охорони здоров'я, серед яких: недостатні знання персоналу про шляхи передавання та ризики інфікування ВІЛ; упереджене ставлення і необгрунтовані припущення щодо статевого життя людей, які живуть з ВІЛ; страх медичних працівників інфікуватися на робочому місці. Як наслідок - знижується якість надання допомоги ВІЛ-інфікованим чи хворим. На прикладі досвіду деяких країн показано, що зниження стигматизації та дискримінації не лише призводить до адаптації та інтеграції людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом, у суспільне життя, а й сприяє зниженню поширеності ВІЛ/СНІДу. Наголошено, що стратегічна політика держави у сфері охорони здоров'я має захищати права ВІЛ-інфікованих та надавати їм можливість брати безпосередню участь в ухваленні рішень, що стосуються ВІЛ/СНІДу на законодавчому рівні. Акцентовано увагу на тому, що стигма і дискримінація людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, - це системна суспільна проблема, яка потребує комплексного розв'язання. При цьому успіх можливий у разі спільних зусиль держави і суспільства.

Здійснено огляд попередніх соціологічних досліджень щодо ставлення українського суспільства до ромів, основних аспектів державної політики щодо інтеграції ромської національної меншини. Особливу увагу приділено браку статистичних даних, дискримінації ромів у соціально-економічній та освітній сферах, проблемам у спілкуванні з правоохоронними органами.

Надано результати емпіричного експролаторного дослідження трансгендерних людей в Україні. Концептуалізовано поняття гендерної ідентичності та пояснено основну термінологію щодо трансгендерних людей, проаналізовано відповідне законодавсто в Україні. Узагальнено попередні міжнародні та українські дослідження щодо дискримінації трансгендерів. Охарактеризовано дискримінацію на соціалізаційному та інституційному рівнях.

Досліджено процес формування і підтримки державою конкуренції як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їхнім власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару, й окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Поведено аналіз норм зарубіжного та національного трудового законодавства, міжнародних актів щодо захисту від дискримінації за ознакою статі, визначено їх дієвість, вивчено сучасний стан гендерної дискримінації на ринку праці України та внесено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення та правозастосовної практики в цій сфері.

Висвітено проблему, яка залишається актуальною для багатьох країн, - подолання дискримінації. У сучасному світі це негативне явище набуває нових форм, попри значні зусилля держав, спрямовані на протидію йому. Розглянуто питання боротьби з расизмом та іншими видами дискримінації. Проаналізовано низку міжнародних документів, пов'язаних із цим негативним явищем.

Розглянуто проблеми теорії та практики реалізації конституційного права громадян на рівний доступ до державної служби. Досліджено витоки та сучасне правове регулювання права громадян на державну службу, а також легітимні підстави для обмеження цього права, визначені міжнародними договорами, конституціями і спеціальними законами про публічну службу в Україні та державах - учасницях ЄС. За результатами проведеного дослідження автор дійшов висновку, що передбачені законами України обмеження права на державну службу не можуть вважатися дискримінацією осіб, які претендують на вакантні посади державної служби.

Розглянуто генетичну дискримінацію як посягання на права та інтереси людини. Зосереджено увагу на типах дискримінації, та юридичних підстав для їх подолання, проаналізовано правочинну ситуацію в Українському законодавстві.

Мета роботи - з'ясувати витоки нетрадиційної сексуальної орієнтації осіб, природну сутність права на гендерну ідентичність та адміністративно-правові засади запобігання дискримінації за цими ознаками. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Доведено, що право на вільну гендерну самоідентифікацію (право на гендерну ідентичність) є природним правом особи, яке підлягає захисту нарівні з іншими основними правами прав людини. Обговорено забезпечення права на вільну гендерну самоідентифікацію (права на гендерну ідентичність) є обов'язком кожного демократичного суспільства і складовою міжнародних зобов'язань України.

Висвітлено проблеми виникнення гендерної дискримінації у сфері трудових відносин в Україні. Досліджено основні проблеми гендерної дискримінації, проаналізувано причини та фактори поширення цього явища. Розглянуто основні міжнародні та національні акти захисту прав жінок. У нашій державі задля забезпечення гендерної рівності було прийнято нормативні акти, проте вони не функціонують належним чином. Не створено дієвого механізму протидії цьому явищу. В Україні існують гендерні стереотипи, які дискваліфікують жінок під час прийняття на роботу та виконання трудової функції. Проаналізовано рівень гендерного балансу політичного представництва і керівництва державними процесами. Досліджено статистичні дані заробітної плати жінок і чоловіків за видами економічної діяльності. Оскільки в Україні заробітна плата становить основу доходів населення, нерівна плата за рівну працю чоловіків і жінок здатна породити посилення дискримінації за ознакою статі на ринку праці та за його межами. Крім горизонтальної сегрегації, традиційного поділу галузей на "чоловічі" та "жіночі", основними причинами гендерної нерівності в оплаті праці є дискримінаційні громадські установки та соціальна роль жінки. Додаткова складність боротьби з гендерною дискримінацією в сучасному українському суспільстві зумовлена суперечністю між нормативно-правовими актами, в яких проголошується рівноправність статей у всіх сферах життєдіяльності, та дискримінаційними суспільними установками. Протидія гендерній дискримінації передбачає всебічне вивчення цього правового феномену і створення більш ефективних механізмів для формування правової держави.