Дисертацію присвячено обгрунтуванню необхідності офіційного визнання за військовими частинами та з'єднаннями статусу юридичної особи, дослідженню їх цивільної правосуб'єктності, аналізу юридичної природи прав військових частин та з'єднань на закріплене за ними майно. Визначено роль договірно-правової роботи та господарської діяльності військових структур як однієї з правових форм забезпечення Прикордонних військ України (ПВУ) необхідними матеріально-технічними ресурсами, встановлено порядок укладання, зміни, розірвання та виконання договорів юридичними особами ПВУ. Досліджено підстави притягнення військових частин, з'єднань ПВУ, а також їх контрагентів до договірної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності.

Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-правових аспектів діяльності органів дізнання у Прикордонних військах та інших військових формуваннях України. Запропоновано шляхи удосконалення та реорганізації діяльності цих органів. Відповідно до цього, актуальним є питання про правомірність поєднання в особі командира військової частини, з'єднання, начальника військового закладу, повноважень єдиноначальника та органу дізнання, перспективи реформування даного органу. Висловлено думку, що поєднання подібних повновжень не відповідає положенням Конституції та міжнародним правовим актам. Зазначено, що дізнавачі повинні мати вищу юридичну освіту та здійснювати діяльність органів дізнання як самостійні структурні підрозділи, які перебувають під наглядом військового прокурора.

Розглянуто біологічні основи нормативної поведінки у тваринних спільнотах. Запропоновано логічну модель, згідно з якою розвиток правових відносин визначається стадіями вивільнення індивіда з первинної зв'язності. Робота розкриває пряму залежність між правом і формою самоідентифікації людини. Формування та розвиток правосвідомості здійснюється за допомогою функціонування правових інститутів старого соціуму. Рушійним мотивом перетворення правосвідомості виявляється зміна зовнішніх умов існування суспільства та виникнення перед ним нових завдань. Механізмом перетворення структури суспільства, його самоідентифікації та правосвідомості виступає розчленування раніше злитих форм діяльності та з'єднання їх заново в іншому порядку.

Проведено аналіз змін рівня загроз національній безпеці України після анексії Російською Федерацією Криму, окупації нею частин Донецької та Луганської областей, розгорнення оперативно-стратегічного угруповання військ на південно-східних кордонах України. Розглянуто які військові частини та з'єднання збройних сил Російської Федерації (РФ) загрожують південно-східним кордонам України та їх систему військового управління на тактичному, оперативно-тактичному та оперативно-стратегічному рівнях За результатами аналізу випливає необхідність негайного перегляду структури Збройних сил України (ЗС України) та системи військового управління як на тактичному, так і на оперативно-тактичному й оперативно-стратегічному рівнях, а також відповідного корегування стратегічного плану застосування ЗС України й інших складових сил оборони. Нині структура ЗС України залишається у форматі, який надає змогу протистояти лише загрозам визначеним Воєнною доктриною України 2012 р., яка навіть не передбачала можливість агресивних дій з боку РФ. Обгрунтовано необхідність відновлення армійських корпусів у структурі ЗС України, що створить передумови успішної імплементації принципів і стандартів армій держав - членів НАТО та виконання Плану дій щодо впровадження оборонної реформи у 2016 - 2020 рр. Викладений варіант структури ЗС України відповідає наявним загрозам, досягненням сучасного воєнного мистецтва та оперативним стандартам НАТО, повинен підвищити ефективність управління силами оборони в зоні ведення воєнних дій, забезпечити чітку взаємодію угруповань військ (сил) видів, родів ЗС України, силових структур, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відділи інших складових сил оборони в складі об'єднаного оперативного штабу дозволять Командувачу об'єднаних сил ефективно керувати силовими структурами у визначеній зоні відповідальності. Наголошено, що за умов ведення РФ гібридної війни військове управління в Україні неможливе без планової, організованої, активної діяльності командування та штабів усіх рівнів в інформаційній сфері.

Обгрунтовано перехід суб'єктів господарювання до високотехнологічного економічного розвитку на основі промислового Інтернету речей, який розглядається як об'єднана екосистема розумних машин, цифрових систем та людей, здатних провадити виробничі операції на новому інтелектуальному рівні. Доведено, що такий перехід спрямований у першу чергу на забезпечення надійного захисту від мережевих атак і прискорення трансформаційних можливостей безпеки, інтелекту та бездротового з'єднання за допомогою апаратного забезпечення цілісності пристроїв на основі зв'язку 5G як нової інтелектуальної мережі для промислових об'єктів. Це підтверджує розвиток і поширення технологій, заявлених у доктрині Industry 4.0, та виникнення нового класу кіберфізичних промислових систем управління інтернетом з особливостями інформаційної та функціональної безпеки. На прикладі побудови новітньої архітектури "розумної" мережі доведено, що найбільш ефективним способом задоволення соціальних вимог та забезпечення системи безпеки, експлуатації, екологічного захисту, вартості постачання та енергоефективності суб'єктів господарювання є використання інноваційних рішень і технологій при з'єднанні з новітньою архітектурою інтелектуальних мереж. Зроблено висновок про те, що суб'єктам господарювання необхідно здійснювати відповідні заходи інституційного та організаційного характеру щодо моделювання майбутнього розвитку на основі апробованих міжнародною практикою сценарних досліджень формування сучасної інноваційної мережевої інфраструктури, яка змінює динаміку виробництва енергії та починає трансформувати енергетичну мережу в 3Ds-систему - набагато краще оцифровану, декарбонізовану та децентралізовану.

Мета статті - відтворення ходу подій під час намагань росіян висадити десанти на аеродромах у Василькові й Гостомелі. Методологія дослідження побудована на застосуванні проблемно-хронологічного, а також методів аналізу та синтезу. Важливою ланкою плану повномасштабного вторгнення в Україну було проведення повітряно-десантних операцій у районі Києва. Російське командування розраховувало захопити аеродроми поблизу столиці України, щоб забезпечити перекидання підкріплень авіацією. Пріоритетною ціллю стали Гостомель і Васильків. Зусилля ворога своєї мети не досягли. Повітряно-десантні війська Росії не змогли показати себе в діях за прямим призначенням, і надалі у ході війни вони використовуватимуться як легкі механізовані з'єднання.