Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)012.6

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Викладено загальні положення і питання історико-соціальної та нагородної характеристики орденів і медалей СРСР, України. Висвітлено окремі питання нагородного права і законодавства та іншого нормативно-правового забезпечення. Розглянуто правові особливості. Наведено маловідомі і малодосліджені факти.

Досліджено компетенцію позбавлення державних нагород СРСР визначених категорій громадян України. З'ясовано основні фактори (елементи, чинники) вартості (ціни) культурної, історичної, художньої цінності державних орденів, медалей СРСР та України. Визначено категорії громадян України, які можуть бути нагороджені орденами і медалями СРСР. Охарактеризовано основні фактори порушень (відступів) від положень нагородного законодавства, зокрема і статутів орденів, положень медалей, почесних звань у процесі нагородження. Встановлено, що ордени та медалі СРСР не скасовані, і мають особливий порядок і механізм нагородження. Запропоновано кримінально-правову норму до Кримінального кодексу України щодо захисту авторитету державних нагород.

Викладено загальні положення і питання історико-соціальної та нагородної характеристики орденів і медалей СРСР, України. Наведено маловідомі і малодосліджені факти, пов'язані з нагородами і нагородженнями. Висвітлено питання нагородного, кримінального права і законодавства, іншого нормативно-правового забезпечення, а також кримінології, криміналістики та психології.

Розглянуто нормативно-правові засоби підтримання боєздатності загальновійськових і штрафних частин і підрозділів Червоної армії в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.). Катастрофічні невдачі перших місяців т. зв. Великої вітчизняної війни змусили радянське політичне та військове керівництво прискорено шукати екстраординарні, незвичні для мирного життя в СРСР методи збереження бойових якостей армійських підрозділів і частин. Поруч зі звичними для доби війни "законами воєнного часу", себто правового терору щодо "зрадників, дезертирів і панікерів", радянські політичні власті багато у чому вимушено вдалися до політики "пряника", поєднуваного зі звичним для радянської довоєнної дійсності "батогом". Йдеться передусім про нормативно-правове оформлення порядку матеріальної стимуляції учасників бойових дій (премій за знищену техніку та ін.), видачі військовим на передовій спиртних напоїв, а також практику відбуття кримінальної відповідальності військовими за карані законом дії у прискореному (до трьох календарних місяців) порядку - через службу у штрафних ротах і батальйонах. Держава, зокрема, пішла й на те, щоб уже засуджені цивільні злочинці у тому ж таки прискореному порядку "змивали кров'ю" не відбуті ними судимості. Після завершення Другої світової війни, коли потреба в "масовому героїзмі радянського народу" дещо зменшилася, скоротилися й засоби правового (та позаправового) заохочення військових, включаючи й найбільш потребуючі категорії - зокрема, інвалідів, ВОВ. Так, штрафні підрозділи Червоної армії були скасовані уже в червні 1945 р., тобто ще до завершення ДСВ на Сході з Японією. У вересні 1947 р. законодавчо відмінили й виплати за орденами та медалями Союзу РСР (з 1 січня 1948 р.). Постійно скорочувалася державна матеріальна допомога інвалідам ВОВ (продуктові пайки, паливо на зиму тощо). Надано оцінку діям вищого радянського політичного керівництва з розробки та застосування правових механізмів стимуляції радянського гарматного м'яса в розрізі потреб оборони держави, з одного боку, та загальнолюдської моралі, з іншого. Запропоновано наукову концепцію комуністичної тоталітарної держави як антигуманної за самою своєю суттю, де інтереси рядового члена суспільства, підпорядковуються загальнодержавним інтересам (так, як їх розуміє вище державне керівництво), а особисті заслуги, включаючи й втрату здоров'я та працездатності на фронтах війни, скільки-небудь адекватно оцінюються державними структурами виключно з огляду на утилітарні міркування.

Проведено наукове дослідження на стику історії, теорії та філософії права, а також політології, соціальної психології й етики. Розглянуто нормативно-правові засоби підтримання боєздатності загальновійськових і штрафних частин і підрозділів Червоної армії в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.). Катастрофічні невдачі перших місяців т. зв. Великої вітчизняної війни змусили радянське політичне та військове керівництво прискорено шукати екстраординарні, незвичні для мирного життя в СРСР методи збереження бойових якостей армійських підрозділів і частин. Поруч зі звичними для доби війни "законами воєнного часу", себто правового терору щодо "зрадників, дезертирів і панікерів", радянська політична влада багато у чому вимушено вдалася до політики "пряника", поєднуваного зі звичним для радянської довоєнної дійсності "батогом". Йдеться передусім про нормативно-правове оформлення порядку матеріальної стимуляції учасників бойових дій (премій за знищену техніку та ін.), видачі військовим на передовій спиртних напоїв, а також практику відбуття кримінальної відповідальності військовими за карані законом дії у прискореному (до трьох календарних місяців) порядку - через службу у штрафних ротах і батальйонах. Держава, зокрема, пішла й на те, щоб уже засуджені цивільні злочинці у тому ж таки прискореному порядку "змивали кров'ю" невідбуті ними судимості. Після завершення Другої світової війни, коли потреба в "масовому героїзмі радянського народу" дещо зменшилася, відповідно скоротилися й засоби правового (та позаправового) заохочення військових, включаючи й найбільш потребуючі категорії - зокрема, інвалідів, ВОВ. Так, штрафні підрозділи Червоної армії були скасовані уже в червні 1945 р., тобто ще до завершення ДСВ на Сході з Японією. У вересні 1947 р. законодавчо відмінили та виплати за орденами та медалями Союзу РСР (з 1 січня 1948 р.). Постійно скорочувалася державна матеріальна допомога інвалідам ВОВ (продуктові пайки, паливо на зиму тощо). Надано оцінку діям вищого радянського політичного керівництва з розробки та застосування правових механізмів стимуляції радянського гарматного м'яса в розрізі потреб оборони держави, з одного боку, та загальнолюдської моралі, з іншого. Запропоновано наукову концепція комуністичної тоталітарної держави як антигуманної за самою своєю суттю, де інтереси рядового члена суспільства, підпорядковуються загальнодержавним інтересам (так, як вони розуміються вищим державним керівництвом), а особисті заслуги, включаючи й втрату здоров'я та працездатності та фронтах війни, скільки-небудь адекватно оцінюються державними структурами виключно з огляду на утилітарні міркування.