Охарактеризовано аспекти діяльності Посольського, Малоросійського, Розрядного і Таємних справ наказів у контексті тогочасних українсько-російських взаємин, повноваження щодо України та характер справ, якими вони займалися. Зазначено, що політика царату була спрямована на обмеження прерогатив гетьманського уряду, позбавлення козацької України автономних прав з метою поступового політичного підпорядкування її Москві.

Охарактеризованы аспекты деятельности Посольского, Малорусского, Разрядного и Тайных дел приказов в контексте украинско-русских взаимоотношений того времени, круг полномочий относительно Украины и характер дел, которыми они занимались. Указано, что политика царизма была направлена на ограничение прерогатив гетманского правительства, лишение казаческой Украины автономных прав с целью постепенного политического подчинения ее Москве.

Висвітлено складний процес становлення та діяльності українських дипломатичних представництв Української Народної Республіки доби Центральної ради та Директорії, періоду гетьманату П.Скоропадського. Наведено основні напрямки діяльності українських посольств і надзвичайних дипломатичних місій у країнах Європи, на теренах колишніх імперій Романових і Габсбургів. Показано, що дана діяльність сприяла процесам державотворення, зміцненню міжнародних зв'язків України, піднесенню її престижу для європейської та світової громадськості.

Освещен сложный процесс становления и деятельности украинских дипломатических представительств Украинской Народной Республики периодов Центрального Совета и Директории, гетманата П.Скоропадського. Рассмотрены основные направления деятельности украинских посольств и чрезвычайных дипломатических миссий в странах Европы, на территории бывших империй Романовых и Габсбургов. Показано, что данная деятельность содействовала процессам образования государства, укреплению международных связей Украины, поднятию ее престижа в глазах европейской и мировой общественности.

Наведено матеріали міжнародної наукової конференції "Євроатлантична інтеграція України: регіональні аспекти інформування населення", яка відбулася в Івано-Франківську 1 - 2 грудня 2008 р. та організована Науковим інформаційно-аналітичним центром НАТО Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, Науково-інформаційним центром міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці Донецького національного університету, громадською організацією "Центр політичного моніторингу" за підтримки посольства Литви в Україні. Проаналізовано роль інформаційної діяльності країн-членів НАТО під час Косовського конфлікту. Розглянуто питання євроатлантичної інтеграції України у контексті регіонального виміру. Розкрито сутність та значення інтенсивного діалогу Україна - НАТО для сучасної української зовнішньої політики. Висвітлено проблеми територіальної цілісності держави у контексті розширення НАТО.

Приведены материалы международной научной конференции "Евроатлантическая интеграция Украины: региональные аспекты информирования населения", которая проходила в Ивано-Франковске 1 - 2 декабря 2008 г. и организованная Научным информационно-аналитическим центром НАТО Прикарпатского национального университета им. В.Стефаника, Научно-информационным центром международной безопасности и евроатлантического сотрудничества Донецкого национального университета, общественной организацией "Центр политического мониторинга" при поддержке посольства Литвы в Украине. Проанализирована роль информационной деятельности стран-членов НАТО в период Косовского конфликта. Рассмотрены вопросы евроатлантической интеграции Украины в контексте регионального измерения. Раскрыты сущность и значение интенсивного диалога Украина - НАТО для современной украинской внешней политики. Освещены проблемы территориальной целостности государства в контексте расширения НАТО.

Досліджено природу та суть міжнародного права, його основні особливості в стародавній період. Визначено основні досягення та недоліки сучасних теорій і концепцій зародження міжнародного права. Розкрито характерні риси стародавніх інститутів: міжнародної правосуб'єктності, міжнародного договірного права, міжнародного посольського права, законів і звичаїв війни, статусу іноземців, джерел морського права, а також їх генетичний зв'язок з сучасним міжнародним правом. Встановлено витоки й основні етапи становлення міжнародно-правових поглядів.

На підставі залучення й аналізу широкого кола літератури та джерел здійснено системне та всебічне вивчення процесу формування та діяльності українських дипломатичних представництв на різних етапах національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр. Проаналізовано ефективність їх роботи щодо встановлення міждержавних контактів з державами Антанти, Почвірного союзу, нейтральними державами та новоствореними на теренах колишніх Російської та Австро-Угорської імперій країнами. Вивчено зовнішньополітичний курс Української Центральної ради, Української Держави й Директорії. Висвітлено основні етапи формування українських посольств і дипломатичних місій, дипломатичних делегацій на міжнародних форумах. Охарактеризовано їх структуру, фаховий рівень і загальнополітичні позиції. Проаналізовано персональний склад дипломатичних представництв, їх фінансування, особистий вклад провідних українських дипломатів в реалізацію національних інтересів за кордоном.

Досліджено історію становлення та розвитку правового статусу Святого Престолу в міжнародному праві у період до укладення Латеранських угод 1929 р. Проаналізовано його сучасний правовий статус у міжнародному праві та форми реалізації його міжнародної правосуб'єктності, які знаходять відображення в таких аспектах як активне та пасивне право посольства, право укладати міжнародні договори, участь у роботі міжнародних організацій і конференцій, участь у мирному вирішенні міжнародних спорів.

На основі широкої джерельної бази розглянуто діяльність Теофіла Окуневського як депутата Галицького сейму, а також розвиток українського парламентаризму в Галичині та участь Т. Окуневського у ньому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э375-3-021.6 + Х913.129(4ВАТ)

Рубрики:

Католицизм

Дипломатія і зовнішня політика окремих держав

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти цього питання. Основну увагу приділено аналізу статусу ЄС згідно з міжнародним правом. Виявлено, що найважливішими елементами міжнародно-правового статусу ЄС, однаково з іншими міжнародними організаціями є його правосуб'єктність, можливість брати участь в міжнародній нормотворчості, право на привілеї та імунітети, право посольств, здатність заявляти претензії та нести відповідальність в міжнародному праві. Специфічними складовими в ЄС є його особливий правопорядок, громадянство, наднаціональність та питання суверенітету. За Лісабонським договором ЄС має прямо передбачену міжнародно-правову правосуб'єктність та статус юридичної особи в державах-членах. Розкрито суть інтеграційних процесів в ЄС, виявлено їх вплив на формування acquis communautaire, а також національне право держав-членів і третіх країн, зокрема України.

Вміщено документи і матеріали, які розкривають становлення і функціонування національного посольства України в Німеччині у 1918 - 1922 рр., взаємодію з іншими дипломатичними представництвами у країнах Європи, діяльність Війсково-санітарної місії та місії Українського Чевоного Хреста. Вперше опубліковані архівні документи висвітлюють українсько-німецькі відносини періоду Української революції, роль зовнішньополітичної служби та окремих дипломатів у відстоюванні політичних, економічних і культурних інтересів України на міжнародній арені. Кожен документ має легенду, в якій вказано скорочену назву архіву, де він зберігається, фонд, опис, справу, аркуши тощо.

Розкрито структуру, зміст, особливості інформаційного наповнення офіційних веб-сайтів посольств України, визначено їх переваги і недоліки, перспективи розвитку та оптимізації як джерела міжнародної інформації та ефективного інструменту створення позитивного іміджу держави на міжнародній арені.

Досліджено правові засади зовнішньополітичної діяльності України у 1917 - 1921 рр. Охарактеризовано процес формування нормативно-правового забезпечення зовнішньополітичної діяльності України, виокремлено організаційно-правові засади зовнішньополітичної діяльності українських урядів, проаналізовано правове забезпечення діяльності українських посольств та надзвичайних дипломатичних місій, розкрито правове регулювання утворення й діяльності консульської служби України. Сформульовано ряд положень і висновків, які актуалізують досвід правового забезпечення зовнішньої політики України у 1917 - 1921 рр., дозволяють критично переосмислити наявний досвід й уникнути багатьох помилок та прорахунків, які мали місце на даному етапі державного будівництва.

Розкрито місце і роль дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном у реалізації зовнішньополітичного курсу України. Охарактеризовано специфіку дипломатичної та консульської служби. Висвітлено практику виконання нагальних завдань.

До збірника увійшли раніше не публіковані дипломатичні документи з архіву Канцелярії міністра та Департаменту чужоземних зносин Міністерства закордонних справ УНР, в яких визначено зовнішню політику УНР: узагальнювальний огляд міжнародного становища УНР, ноти (до Росії, Польщі, Антанти та інших держав), обіжники (у справі взаємин із Росією, Польщею та Добровольчою армією). Упорядковано звіти (справоздання), листи та ноти керівників: Делегації УНР на Мирну конференцію в Парижі, конференцію Балтійських держав, Мирну конференцію в Ризі, до Ліги Націй, Місій УНР до Франції, Великої Британії, Швейцарії, Румунії, Польщі, Латвії, Данії, Голандії та Бельгії, Посольств УНР в Австрії, Туреччині та Німеччині.

Стаття присвячена видатній історичній особистості кінця XIX - початку XX ст. Це представник світської інтелігенції Галичини, який зумів організувати просвітницький правничий рух і галицький політикум; очільник Західно-Української Народної Республіки, автор майже півсотні наукових праць, видавець журналу "Часопись Правнича", укладач "Німецько-українського правничого словаря", автор "Історії політичної думки галицьких українців 1848 - 1914. На підставі споминів і документів та ін. Посол Віденського парламенту, член і керівник Головної Української Ради Союзу визволення України, Загальної Української Ради, президент першого українського Секретаріату ЗУНР, голова Комісії виборчої реформи в УНР у Станіславові, член Національної Ради Адвокатської у Варшаві та ін.

In the article were made an attempt on materials of the writers of the sixties and the experience of the participants of the project "Psychological support for children from families of displaced persons" Canadian non-governmental organization Stabilization Support Services and the Union of women of Ukraine with the financial support of the British Embassy in the city of Mariupol to find out the particular representation of the archetype of the "divine child" as the matrix to overcome the crisis of the socio-humanitarian space. Because in the public opinion, of particular importance are those constants of national life that affect the restoration of harmonious existence, the archetype of the "divine child" is regarded as such that affects the healing of humanity, is the unifying link between the past and the future, because any experience of childhood is not lost. A study of the prose heritage of the sixties in the aspect of archetypes critics have allowed to define myth-poetical start of their creativity, rooted in prototipe of the collective unconscious. Individual author features the artistic transformation of archetypes due to several social, national and cultural factors. In the works of the sixties the properties of the archetype of the divine child is endowed with characters belonging to a generation of children of war. In the conditions of crisis of society, which is characterized by denationalization, material poverty and spiritual decline, they are the bearers of high moral character. In addition, the idea that the archetype of the "divine child" is an inexhaustible source synthesizing creative energy that can revive each person individually and deformed disasters the society as a whole, found its confirmation in the process of the project participants that are from 15 January to 31 October 2016, worked with MSW in the city of Mariupol. Experts proven conclusively that since the child's psyche is very plastic, the child is able to transform the energy of fear and aggression in creative direction, to restore the resources to view the system of values, to acquire the ability to enjoy every bit of the universe.

Зроблено спробу на матеріалі творчості письменників-шістдесятників та досвіду учасників проекту «Психологічна підтримка дітей з родин тимчасово переміщених осіб» Канадської неурядової організації Stabilization Support Services та Спілки жінок України за фінансової підтримки Посольства Великобританії у м. Маріуполь з’ясувати особливості репрезентації архетипу «божественна дитина» як матриці подолання кризи соціогуманітарного простору. Оскільки в суспільній думці особливого значення набувають ті константи національного буття, які впливають на відновлення гармонійного існування, архетип «божественна дитина» розглядається як такий, що впливає на зцілення людства, є об’єднавчою ланкою між минулим та майбутнім, адже будь-який досвід дитинства не минає безслідно. Вивчення прозового доробку шістдесятників в аспекті архетипової критики дозволило визначити міфопоетичний первінь їх творчості, що закорінений в першообрази колективного несвідомого. Індивідуально-авторські особливості художньої трансформації архетипів обумовлені рядом соціальних, національних та культурологічних чинників. У творах шістдесятників властивостями архетипу божественної дитини наділені персонажі, що належать до покоління дітей війни. За умов кризового суспільства, що характеризується зденаціоналізуванням, матеріальним зубожінням та духовним занепадом, вони є носіями високих моральних якостей. Крім того, теза про те, що архетип «божественної дитини» - це невичерпне джерело творчої синтезувальної енергії, здатної відродити кожну людину окремо і деформований катаклізмами соціум в цілому, знайшла своє підтвердження у процесі роботи учасників проекту, які з 15 січня до 31 жовтня 2016 р. працювали з ТПО в м. Маріуполь. Фахівцями переконливо доведено, що оскільки дитяча психіка надзвичайно пластична, дитина спроможна трансформувати енергію страху й агресії у творче русло, відновлювати ресурси, переглядати систему життєвих цінностей, набувати здатності радіти кожній часточці світобудови.

Предпринята попытка на материале творчества писателей-шестидесятников и опыта участников проекта «Психологическая поддержка детей из семей временно переселенных личностей» Канадской неправительственной организации Stabilization Support Services и Союза женщин Украины при финансовой поддержке Посольства Великобритании в г. Мариуполь выяснить особенности репрезентации архетипа «божественный ребенок» как матрицы преодоления кризиса социогуманитарного пространства. Поскольку в общественном мнении особое значение приобретают те константы национального бытия, которые влияют на восстановление гармоничного существования, архетип «божественный ребенок» рассматривается как такой, что влияет на исцеление человечества, является объединяющим звеном между прошлым и будущим, ведь любой опыт детства не проходит бесследно. Изучение прозаического наследия шестидесятников в аспекте архетипной критики позволило определить мифопоэтические начала их творчества, укорененные в первообразах коллективного бессознательного. Индивидуально-авторские особенности художественной трансформации архетипов обусловлены рядом социальных, национальных и культурологических факторов. В произведениях шестидесятников свойствами архетипа божественного ребенка наделены персонажипринадлежащие к поколению детей войны. В условиях кризисного общества, которое характеризуется утратой национальных ориентиров, материальным обнищанием и духовным упадком, они являются носителями высоких моральных качеств. Кроме того, тезис о том, что архетип «божественного ребенка» - это неисчерпаемый источник синтезирующей творческой энергии, способной возродить каждого человека в отдельности и деформированный катаклизмами социум в целом, нашел свое подтверждение в процессе работы участников проекта,которые с 15 января по 31 октября 2016 г. работали с ВПЛ в г. Мариуполе. Специалистами доказано, что поскольку детская психика чрезвычайно пластична, ребенок способен трансформировать энергию страха и агрессии в творческое русло, восстанавливать ресурсы, просматривать систему жизненных ценностей, приобретать способности радоваться каждой частичке мироздания.

Розглянуто ефективність роботи Асоціації "Франція - СРСР" у культурній сфері, а саме йдеться про розвиток українсько-французьких культурних зв'язків: обмін делегаціями, групами спеціалістів, колективами самодіяльності, спортсменами, туристами. Акцентовано увагу на ролі української громади у Французькій Республіці. Проаналізовано державне співробітництво столиці України - Київ із порідненим містом Тулуза; особливу увагу приділено гуманітарній сфері. Вивчено досвід помилок, яких припустилася радянська влада Української РСР у просуванні української продукції у Французькій Республіці а також позитивний досвід творення іміджу України. Запропоновано рекомендації щодо поліпшення культурного співробітництва між двома державами на сучасному етапі, у тому числі й рекомендації щодо покращання діяльності культурно-інформаційного центру при Посольстві України у Франції.

Цель работы - анализ особенностей деятельности и структуры экономических и дипломатических учреждений Королевства Испания. Представлена схематическая структура экономических и дипломатических институтов Королевства Испания, описание их деятельности. Показано взаимодействие указанных институтов и их влияние на реализацию внешнеполитических и экономических задач Королевства Испания на международной арене. На основе анализа экономико-дипломатических составляющих представлена схема построения и функционирования указанных государственных институтов, их структура, задачи и особенности деятельности. Доказано, что важную роль в реализации государственных внешнеэкономических и политических стратегий играют Министерство иностранных дел и сотрудничества Королевства Испания и Министерство экономики, промышленности и конкурентоспособности, а за рубежом страну представляют посольства, консульства и торговые представительства. Определено, что экономическая дипломатия Испании должна учитывать экономические стороны политических явлений, а также следовать за действиями экономических механизмов и при анализе придерживаться вектора международных экономических отношений.

Проаналізовано сутність інституту Послів доброї волі та Посланців миру ООН у контексті піаризації міжнародних відносин на глобальному рівні. Розглянуто ключові доробки літератури з питань "зв'язків з громадськістю" та "дипломатії селебрітіз", запропоновано новий термін для характеристики дипломатії Послів ООН - "дипломатія доброї волі". Розкрито сутність функціонування інституту Послів, яка полягає у використанні засобів білого PR для підвищення обізнаності публіки щодо цілей і задач ООН, а також у промоушені самої Організації на міжнародній арені. Показано відмінності класичних Послів ООН від некласичних, проаналізовано рівень та особливості використання засобів піару цими категоріями. Діяльність Послів ООН оцінено за допомогою наступних критеріїв: частота згадувань у різнопланових ЗМІ (з різноманітних питань по тегу "Посол доброї волі"), частота згадувань на сайтах ООН, рівень співпраці з ООН, участь у публічних заходах, представленість у мережі англійською мовою (соціальні мережі, власний сайт) і відгуки аудиторії. Встановлено, що причини підписання контракту з установою (разом з особливістю самої установи) є першочерговими компонентами для подальшої ефективності кандидата. Розроблено рекомендації Головам офісів і спеціалізованих установ ООН (а також Генсеку, який призначає Посланців миру) з метою покращення двосторонньої співпраці та промоушену ООН на міжнародній арені.

Мета роботи - вивчення практики освітньої, комунікативної та адміністративно-управлінської підготовки візантійської політичної еліти - імператорських послів за даними історико-літературних творів та епістолярною спадщиною. Методологічну основу складає принцип історизму, який спирається на дослідницьку стратегію історії життя від першої особи. Уперше в українській історіографії досліджено критерії вибору, процедуру призначення, підготовку імператорських послів та інших учасників посольства до виконання дипломатичних доручень, рівень їх освіти, особисті риси, протокольні вимоги до поведінки, ризики й небезпеки діяльності. Висновки: головним критерієм у разі визначення кандидатури імператорського посла була довіра з боку імператора та доволі вузького кола його радників до особи, якій доручалося очолити дипломатичну місію. Посол був безпосереднім представником монарха, тож мав відповідати певним соціальним, освітнім, управлінським, репутаційним критеріям. Послами призначали високопоставлених сановників, представників константинопольської знаті, воєначальників. Велике значення під час вибору кандидатури мала освіта, знання історії, філософії, юриспруденції, володіння ораторським мистецтвом, уміння переконувати й вести перемовини. Цінувалися також природний розум, статечність, розважливість, мудрість. Крім того, імператорські посли повинні були мати бездоганну репутацію, а також адміністративний або військовий досвід.