Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР) + Ф031.1 + Х809(4УКР)79-1

Рубрики:

Поняття політичної влади

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто основні етапи адміністративно-територіальних перетворень на українських землях протягом 1917 - 1940 рр. Проаналізовано фактори та правову базу підготовки й прийняття рішень стосовно утворення нових і реформування існуючих адміністративно-територіальних структур. Досліджено зміни дореволюційного адміністративно-територіального устрою України у 1917 - 1921 рр. та утворення його нової системи в 1922 - 1925 рр. Показано особливості здійснення національно-територіального районування у 1920 - 1930-х рр., визначено основні критерії та правові засади утворення нових адміністративних одиниць. Наведено характеристику системи адміністративно-територіального устрою держави за умов утвердження тоталітаризму в 1930 - 1940 рр.

Рассмотрены основные этапы административно-территориальных преобразований на украинских землях в 1917 - 1940 гг. Проанализированы факторы и правовая база подготовки и принятия решений относительно создания новых и реформирования существующих административно-территориальных структур. Исследованы изменения дореволюционного административно-территориального устройства Украины в 1917 - 1921 гг и образование его новой системы в 1922 - 1925 гг. Показаны особенности осуществления национально-территориального районирования в 1920 - 1930-х гг., установлены основные критерии и правовые основы создания новых административных единиц. Приведена характеристика системы административно-территориального устройства государства в условиях утверждения тоталитаризма в 1930 - 1940 гг.

Проаналізовано різні види районування та зонування міських територій з точки зору їх ролі у разі встановлення правового регламенту використання та забудови земель.

Проанализированы разные виды районирония и зонирования городских территорий с точки зрения их роли при установлении правового регламента использования и застройки земель.

Проаналізовано закономірності "реалізованої" поведінки виборців на голосуванні-2007; розглянуто питання рівня фальшування підсумків цієї кампанії; надано схему електорального районування території України-2007, розроблену на базі математичних методів. Запропоновано бачення національної доктрини України, яка має сприяти подоланню протистояння між регіонами.

Показано вплив специфіки розвитку німецьких поселень регіону на характер виділення німецьких районів за радянських часів. Висвітлено чинники їх створення в УСРР. Визначено особливості їх формування на різних етапах здійснення радянською владою національного районування. З'ясовано кількісну та часову динаміку функціонування німецьких районів і варіативність набуття національного статусу. Досліджено аспект розвитку за умов непу, характер змін за умов встановлення командно-адміністративної системи та чинники ліквідації німецьких районів Півдня України.

Розкрито сутність техногенної й екологічної безпеки на підставі розмежування даних понять, їх пріоритетів, завдань і механізмів вирішення. Висвітлено необхідність створення системи управління безпекою життєдіяльності населення, яка б враховувала екологічні умови мешкання в техногенно напружених регіонах. Запропоновано інноваційний підхід до управління безпекою життєдіяльності на підставі дрібного районування території, що надає можливість враховувати специфічні регіональні особливості. Розроблено методологічний підхід до визначення рівня техногенного напруження території. Визначено механізм визначення комплексної оцінки потенційної небезпеки підприємств, яка, на відміну від існуючих, має чіткі класифікаційні критерії, що надає можливість формалізувати розрахунок екологічних платежів.

Досліджено національно-територіальне районування в Україні 1920 - 1930 рр. Розкрито мету та мотиви утворення національних одиниць і процес становлення, функціонування системи. Проаналізовано діяльність національно-територіальних утворень щодо задоволення потреб національних меншин, їх залучення до більшовицьких експериментів у політичній, соціально-економічній, культурно-освітній сферах.

Исследованы национально-территориальное районирование в Украине 1920 - 1930 гг. Раскрыты цель и мотивы создания национальных единиц и процесс становления, функционирования системы. Проанализирована деятельность национально-территориальных образований по удовлетворению потребностей национальных меньшинств, их привлечения к большевистским экспериментам в политической, социально-экономической, культурно-образовательной сферах.

Розглянуто питання, пов'язані з пошуком оптимальної моделі територіальної організації влади в країні. Проаналізовано зарубіжний досвід удосконалення місцевого самоврядування і реформування адміністративно-територіального та муніципально-територіального устрою країни. Територіальні системи розселення повинні виступати як основа для адміністративного районування за принципом внутрішньої спорідненості, цілісності території. На сьогодні у вітчизняному містобудуванні системи розселення класифікують за наявним адміністративним поділом: національна, обласні, міжрайонні, районні, локальні. Але такий підхід методологічно неправильний. Не система розселення повинна наслідувати адміністративний поділ, а навпаки.

Обгрунтовано закономірності, принципи та чинники розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів. Викладено теоретичні основи економічного районування. Розглянуто регіон у системі територіального поділу праці. Розкрито сутність, мету та завдання регіональної економічної політики. Охарактеризовано економіку України як єдність регіональних соціально-економічних систем. Висвітлено стан і перспективи розвитку економіки регіонів України. Подано інформацію про міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграцію в європейські й інші світові економічні простори.

Висвітлено теоретико-методологічні засади землеустрою сільських територій, напрями упорядкування ринкових земельних відносин, що складаються в Україні внаслідок аграрної та земельної реформ. Обгрунтовано підхід, який базується на сучасних методах геоінформаційно-картографічного моделювання параметрів соціально-економічного та екологічного стану і використання земельних ресурсів, розвитку АПК держави. Розглянуто технології геоінформаційно-картографічного моделювання стану земельних ресурсів і їх господарського використання. Висвітлено методи збору, аналізу та узагальнення статистичної, фондової, картографічної інформації, даних про земельні ресурси та землекористування, працересурсний та економічний потенціал сільської місцевості, соціальні та господарські проблеми села. Описано особливості абстрактно-логічного та математико-статистичного аналізу; опитування та анкетування, історико-географічних порівнянь; економічного, кореляційного, факторного і кластерного аналізу; землевпорядного проектування; групування, районування та прогнозування змін стану землекористувань, чисельності населення і медико-географічної ситуації в сільській місцевості.

Розглянуто концептуальні положення щодо ролі ціннісних орієнтацій, їх переосмислення в нових умовах проведення реформ з децентралізації влади. Визначено регіональні цінності Харківщини, що складають потенціал обласної території, а також причини зростання зацікавленості науковців і управлінців у темі "цінностей", зокрема тих, що характеризують відносини між владою і громадою. У ціннісному підході виділено "ставлення до території" владних структур, розуміння "особливого статусу" територій. Новий напрямок ціннісного підходу визначився в процесі проведення реформ з децентралізації влади та розвитку місцевого самоуправління. Визначено, що успіх реформ пов'язаний з якістю людського ресурсу не в меншому ступені, ніж з наявністю фінансових капіталів. Виділено складові потенціалу розвитку в поєднанні з базовими та новими цінностями, а також доведено, що доля реформ залежить від успішного розв'язання об'єктивної причини - наявного розбалансування зв'язків між владними структурами і громадами. Ціннісний підхід використано для нової моделі районування територій, а також для визначення ставлення до інституційних інновацій.

Проаналізовано стан наукової проблеми державного регулювання туристично-рекреаційної сфери України, систематизовано теоретико-методологічні засади державного регулювання розвитку туристично-рекреаційної сфери в сучасних умовах. Оцінено, на основі системного й концептуально-порівняльного підходів механізми державного регулювання як категорію державного управління; проаналізовано зарубіжний досвід державного регулювання розвитку туризму. Проведено комплексний аналіз методичних підходів до оцінки механізмів інвестиційної привабливості регіональних туристично-рекреаційних систем; визначено та науково обгрунтовано механізми державного регулювання районуванням просторової організації туристично-рекреаційної сфери України. Систематизовано наукові підходи, загальну методологію і методи проєктування економічних механізмів підтримки інноваційного розвитку туристично- рекреаційної сфери; визначено й науково обґрунтовано оцінку сучасного стану системи державного регулювання туристично-рекреаційної сфери в Україні. Розроблено стратегічні напрями удосконалення механізмів державного регулювання туристично-рекреаційної сфери з урахуванням антикризових технологій та використання програмно-цільового методу державного регулювання. Досліджено актуальну наукову проблему в галузі державного управління, що полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних пропозицій щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку туристично-рекреаційної сфери України.