Вперше проаналізовано заповідальні розпорядження (заповідальний відказ, заповідальне покладення, сервітут) з точки зору визначення їх як підстав виникнення зобов'язань. Здійснено класифікацію цих зобов'язань з урахуванням наступних критеріїв: підстав виникнення, мети, кількості суб'єктів на тій чи іншій стороні, характеру розподілу прав або обов'язків між сторонами, співвідношення прав і обов'язків, характеру правового зв'язку між учасниками зобов'язання тощо. Встановлено, що сторонами зобов'язання, яке виникає внаслідок покладення на спадкоємця обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на досягнення суспільно корисної мети, є спадкоємець за заповітом - боржник і всі зацікавлені у виконанні таких дій особи - кредитори. Обгрунтовано доцільність уточнення законодавства України шляхом конктеризації майнових благ, що можуть передаватися безпосередньо або за відповідним речовим правом.

Проаналізовано норми спадкового права окремих країн Європейського Союзу, нормативно-правових актів які врегульовують процедури спадкування, а також у разі відсутності волі спадкодавця (якщо в померлого не було шлюбу та дітей; якщо батьки вже померли; якщо померлий не був одружений але мав дітей; якщо померлий залишив другу половинку з подружжя; якщо покійний залишив чоловіка/дружину та дітей), в яких би були зазначені правила, однакові для всіх держав незалежно від того, хто людина за національністю.

Мета роботи - аналіз поглядів О. Шпенглера на сутність права і правову динаміку. Досліджено історичний, логічний, порівняльно-правовий та ін. Розглянуто погляди О. Шпенглера на сутність права та юриспруденції, висловлені ним у 2 томі "Смеркання Заходу". Робота є однією з перших спроб дослідити наукову спадщину О. Шпенглера (з використанням робіт зарубіжних дослідників) з питань розуміння ним сутності права і правової динаміки в контексті кримінального права. Обговорення Освальд Шпенглер (1880 - 1936) вважається видатною особистістю періоду Веймарської республіки. Його книга "Cмеркання Заходу" була найчастіше обговорюваною книгою тієї епохи, і мала величезний вплив на мислителів міжвоєнного періоду. О. Шпенглер різко критикує середньовічну схоластику та сліпе запозичення давніх зразків права. Саме як наслідок цієї боротьби О. Шпенглер вказує на кризові явища, які особливо помітні й у сучасній юриспруденції. "Західний юрист стає філологом, а практичний досвід життя замінюється науковим досвідом суто логічного розкладу і поєднання правових понять, що базується виключно на собі. Сьогоднішня юриспруденція в значній мірі є спадщиною схоластики середньовіччя". Саме для того, щоб, як влучно зазначає сам О. Шпенглер, вивчена юристом наука не залишалася "чужою для світу", і потрібні подальші розробки в сфері динамічної теорії права. Особливо помітна така розрізненість у галузі кримінального права. Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що погляди О. Шпенглера, який пропонував досліджувати право як в історичному генезисі, так і в поєднанні з життям певного суспільства у певний час багато в чому випередили свій час. Навіть сучасна наука кримінального права знаходиться на початковій стадії осмислення цих ідей. Як і в більш давні часи, розробляючи закони, політики не дуже зважають на те, наскільки вони будуть відображати сучасні умови життя суспільства, і, відповідно, виконувати своє призначення. В юридичній освіті, якій також приділяв увагу О. Шпенглер, філологічний підхід як спадкоємець середньовічної схоластики багато в чому продовжує домінувати, він був частково замінений соціально-економічним підходом з урахуванням осмисленого історичного досвіду.

Мета статті - питання спадкування права інтелектуальної власності на торговельну марку науковцями приділено більше уваги порівняно з іншими об'єктами, що входять до групи об'єктів індивідуалізації (комерційне найменування та географічне зазначення), разом із тим, виникає необхідність систематизування проблемних питань з метою комплексного підходу для вибору шляхів їх вирішення. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Використання цих методів дало можливість описати проблеми щодо спадкування права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для послуг). Право на торговельну марку як об'єкт інтелектуальної власності може бути предметом спадкування. Однак чинне законодавство України не виділяє особливостей спадкування об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема спадкування права на торговельну марку (знак для послуг), у зв'язку з чим на практиці нотаріуси та суди поширюють на них загальні положення про спадкування, прирівнюючи їх до інших об'єктів спадкування. Обговорені властивості торговельної марки як об'єкта спадкування мають істотні відмінності у порівнянні з характеристиками інших об'єктів спадкування, також права, які набуває спадкодавець щодо інших об'єктів спадкування відрізняються можливістю відчуження у порядку спадкування лише майнових прав стосовно такого об'єкта. Крім того відсутні розробки щодо порядку врегулювання оформлення переходу прав на торговельну марку до спадкоємця у нотаріуса, зокрема, в частині переходу прав до декількох спадкоємців, що породжує ряд питань, відповідь на які норми права не містять.