Проанализировано современное состояние национального законодательства Украины в сфере борьбы с ВИЧ/СПИДом, освещены международно-правовые аспекты. Изложены современные международные подходы к обеспечению профилактики ВИЧ-инфекции среди лиц, употребляющих наркотики. Рассмотрена проблема ВИЧ в тюрмах и вопросы пенитенциарного законодательства Украины. Приведены рекомендации по усовершенствованию законодательства государства в сфере борьбы с ВИЧ/СПИДом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)52-494 + Х2(4Укр)5-628.408

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: В344631 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто основні принципи роботи та функції тюремних інспекцій післяреформеної тюремної системи Російської імперії.

Рассмотрены основные принципы работы и функции тюремных инспекций послереформенной тюремной системы Российской империи.

Main principles of work and function of prison inspections after prison system reform of Russian empire are considered.

Досліджено комплекс суспільно-політичних та історико-правових проблем, пов'язаних із процесом становлення та трансформації радянської кримінально-виправної системи й її роль і місце в боротьбі з "ворогами народу" в Західній Україні в перший період радянізації краю. Проаналізовано правові підстави арештів і виселень, їх динаміку та масштаби. Охарактеризовано умови утримання в тюрмах досудового слідства та в установах виконання покарань, а також умови проживання родин "ворогів народу" на спецпоселеннях і в місцях заслання.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних із функціонуванням в'язниць на окупованій території України. Тюремну систему проаналізовано як один із важливих інструментів нацистського терору, елемент апарату насильства, спрямованого на впокорення всіх категорій населення. Стаття базується на масиві джерел, що донині не залучався до наукового обігу, зокрема настінних написах бранців нацистських в'язниць, зафіксованих радянськими органами держбезпеки.

Досліджено правовий стату інституту царських резидентів на Гетьманщині у 1709 - 1722 рр. З'ясовано соціально-правове становище в'язнів ІІ Речі Посполитої на прикладі Луцької міської тюрми Волинського воєводства 1918 - 1939 рр. Розглянуто протиріччя між правом на самовизначення та принципом територіальної цілісності як складову частину державного суверенітету. Вивчено міжнародне приватне та публічне право в контексті компаративістики. Досліджено актуальні питання реалізації положень Закону України "Про судовий збір" у господарському процесі. Розкрито теоретичний зміст поняття "право соціального забезпечення". Обгрунтовано юридичну відповідальність за порушення екологічного законодавства. Проаналізовано адміністративно-правові режими як форми правового регулювання інвестиційної діяльності. Приділено увагу кваліфікації підкупу працівника державного підприємства, установи чи організації за ознаками об'єктивної сторони. Удосконалено методику розслідування корупційних правопорушень. Сформульовано пропозиції щодо покращання спеціальної підготовки кандидата на посаду судді. Охарактеризовано систему колективного оскарження за європейською соціальною хартією.

На архівних матеріалах розглянуто організацію й діяльність Чернігівського комітету товариства піклувального про тюрми, яке стало одним з перших інститутів громадянського суспільства, що здійснювало контроль за діяльністю пенітенціарної системи.

Досліджено фемінінно-маскулінні особливості професіоналізації персоналу Державної пенітенціарної служби України жіночої статі. Вивчено участь релігійних організацій у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених. Надано кримінологічну характеристику проникнення заборонених речей і предметів в установи виконання покарань і слідчі ізолятори Державної пенітенціарної служби України. Проаналізовано застосування мультимедійних технологій у процесі навчання курсантів і студентів навчальних закладів державної пенітенціарної служби України. Досліджено історичні та політичні основи зародження тюрмознавства як науки. Розглянуто юридичні гарантії працевлаштування осіб звільнених після відбуття кримінального покарання у вигляді позбавлення волі. Охарактеризовано європейські підходи до забезпечення прав засуджених до позбавлення волі в проекті змін до кримінально-виконавчого законодавства України як дзеркало гуманізації суспільства. Приділено увагу удосконаленню виборів народних депутатів на сучасному етапі розвитку демократії. Обгрунтовано причини антигромадського способу життя неповнолітніх і здійснення ними злочинів за умов ізоляції від суспільства.

Досліджено досвід духовно-релігійного перевиховання ув'язнених у в'язницях Російської імперії у XIX столітті. Проаналізовано діяльність священнослужителів в контексті духовно-релігійного перевиховання осіб, які вчинили протиправні діяння. Священик обов'язково був включений до персоналу в'язниці. Його обов'язки, що стосувалися богослужіння у церкві, і релігійно-моральний вплив на ув'язнених, були передбачені у статуті в'язниці. Священик був відповідальним за турботу про моральність ув'язнених. Він виконував багато функцій: судив у тюремній церкві, виконував усі церковні обряди (поховання, хрестини і т.д.); вів бесіди з ув'язненими на релігійні і моральні теми, викладав Закон Божий неповнолітнім ув'язненим.

Проаналізовано боротьбу великого сина українського народу І. Я. Франка з поліцейською політико-правовою системою Австро-Угорської імперії, що сприяла захисту прав і свобод українського народу.

Мета роботи - спроба вивчити деякі аспекти повсякдення в'язня в пенітенціарних закладах II Речіпосполитої за матеріалами Волині та Східної Галичини, а саме висвітлити питання класифікації ув'язнених, простежити процес потрапляння їх до тюрми та адаптації до нових реалій, порушити проілеми, пов'язані з харчуванням, працею, освітою, релігійними практиками, з'ясувати причини і спосоіи втечі з в'язниці, простежити контакти арештантів із родиною та громадськими організаціями, а також проблеми, пов'язані з постпенітенціарним життям. Методологія грунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, у тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного та ін. Уперше у сучасній українській історіографії здійснено спробу дослідити окремі аспекти повсякдення в'язня в пенітенціарних закладах міжвоєнної Польщі за матеріалами Волині та Східної Галичини. Висновки: в установах виконання покарань перебували різні категорії ув'язнених, чиє повсякдення - від потрапляння за грати й до виходу на свободу - мало регламентований характер. Новоприбулі утримувалися в тимчасових карантинних приміщеннях. В'язні систематично нарікали на якість харчування. Досліджувані тюрми мали шпиталі або стаціонарні амбулаторії. Контингент залучався до трудової діяльності, яка мала виховний та матеріальний ефект. У місцях позбавлення волі засуджені могли здобути елементарну освіту, а також отримували можливості для задоволення релігійних потреб. Окремі ув'язнені з різних причин удавалися до втеч. Спорадичним явищем щоденного життя в'язнів були зустрічі з родичами та друзями. Важливу роль у підготовці особи до звільнення та постпенітенціарного життя відігравала громадська організація "Патронат".

Історія кримінально-виконавчого права не була предметом спеціального дослідження І. Малиновського. Вчений окремо та комплексно розглянув лише питання чинного радянського українського виправно-трудового права кінця 20-х рр. XX ст. Але його історію він досліджував практично впродовж усієї своєї наукової діяльності якби побічно, в контексті дослідження історії кримінального та судового права. Мета роботи - виокремлення з наукового доробку автора та представлення зацікавленому читачеві кримінально-виконавчого зрізу інституту заслання як міри кримінального покарання в Московській державі та Російській імперії. У Московській державі заслання як правове явище було започатковане указом 1582 р. та мало на меті очищення суспільства від "лихих людей", покарання винних, колонізацію окраїн й економічну вигоду. Засланню підлягали особи, які вчинили тяжкі злочини, учасники бунтів, військовополонені тощо. Місцями заслання були малозаселені чи взагалі не заселені місцевості, але переважно Сибір. Спочатку становище засланців мало відрізнялося від становища корінних жителів. Засланці несли службу, займалися сільським господарством тощо. У XVII ст. характер заслання і його відбування змінились мало, лише поширились. А у XVIII ст. уряд став дивитися на засланців як на дармову робочу силу, яка би піднімала економіку та сільське господарство далеких околиць, а заодно й продовжила їх колонізацію, а тому запровадив каторжні роботи: заслані перебували в каторжних тюрмах, а працювали на дармових каторжних роботах з будівництва фортець, портів, доріг, у копальнях тощо. Заслання й каторга були довічними. Каторжани поділялися на категорії залежно від своїх навиків і виду робіт, до яких вони залучалися. Із закінченням певного строку й за хорошої поведінки каторжні могли бути звільнені, але залишалися на проживання в місцях заслання. У XIX ст., окрім заслання на каторгу, в Російській імперії мало місце заслання на поселення, на проживання та на оселення. Заслання на поселення поділялося на заслання в місця віддалені та місця не досить віддалені. Обидва місця заслання знаходилися в Східному Сибіру. Через 10 років ця категорія засланців могла вибирати собі місце проживання на всіх просторах Сибіру. Заслання на життя також було засланням у Сибір, але також в окремі європейські губернії. Заслані на проживання самі вибирали собі спосіб життя, але перебували певний час під наглядом поліції, обмежувалися у виборчих та деяких інших правах. Засланню на оселення підлягали лише злочинці-бродяги, також у Сибір, де впродовж півтора років залучались до громадських робіт. З економічної, соціальної, морально-етичної та правової точок зору заслання було явищем негативним.

Розглянуто аналітичні матеріали про стан медичної допомоги в пенетенціарних установах. Досліджено стан пенітенціарної медицини. Проаналізовано необхідні негайні заходи щодо поліпшення медичної допомоги та умов тримання в українських тюрмах. Запропоновано основні засади концепції реформування пенітенціарної системи.

Проаналізовано загальнодержавні процеси, пов’язані з генезисом та функціонуванням кримінально-виконавчої системи в міжвоєнній Польщі, простежено формування, організацію та особовий склад пенітенціарної служби на Волині та в Галичині, висвітлено повсякденне життя кримінальних та політичних в’язнів. Досліджено діяльність громадських і політичних організацій щодо підтримки в’язнів та захисту їхніх прав. Використано великий джерельний матеріал, зокрема маловідомі документи архівних установ України, Польщі, Білорусі та Литви. Розкрито питання історії Волині та Галичини міжвоєнного періоду. Описано уклад в’язниці на Волині та в Галичині, становлення пенітенціарної системи, місця позбавлення волі, корпус тюремних службовців тощо. Увагу приділено медичній допомозі та праці, культурно-освітньому та релігійному життю в’язнів. Окреслено форми протесту: голодування, бунти та втечі, неформальні спільноти в’язнів. Простежено дані в’язнів з Волині та Галичини у тюрмах інших регіонів Другої Речі Посполитої.