Досліджено правову природу, закономірності становлення й особливості застосування звичаєвого права у селах волоського права, які існували на українських землях у ХIII - ХVIII ст. Запропоновано визначення волоського права. Досліджено організацію сільського самоврядування за волоським правом і правовий статус мешканців сіл волоського права. Вивчено організацію, склад і компетенцію судів волоського права, а також порядок проведення ними судочинства. Розглянуто особливості оподаткування населення сіл волоського права. З врахуванням історичного правового досвіду українського населення сіл волоського права запропоновано зміни до чинного законодавства в галузі сільського самоврядування та судочинства.

Розглянуто передумови, причини, рушійні сили й перебіг удільної роздробленості на Русі в ХII - ХIII ст., що порушила цілісність централізованої держави Володимира Святославича та Ярослава Мудрого. Соціально-економічний розвиток князівств і земель Давньоруської держави був об'єктивним фактором настання роздробленості у середині XII ст. Існував і суб'єктивний чинник: деструктивна діяльність князів-ізгоїв, котрі задля досягнення особистих цілей підривали єдність держави, полегшивши цим її завоювання монголами в 1237 - 1241 pp.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.9 л0

Рубрики:

Міжнародноправове співробітництво держав з інших спеціальних питань

Шифр НБУВ: Ж15960 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено поширення магдебурзького права на польських землях у XIII - XVII ст. Показано надання магдебурзького права і його різновидів - хелмінського та шредського права - окремим польським містам і селам. Наведено особливості функціонування магдебурзького права у різних польських землях. Проаналізовано праці польських правознавців Б. Гроїцького, М. Яскера, Я. Тухольчика, Я. Кірштейна-Церазина, П. Щербича, які використовувались в адміністративній та судовій практиці польських міст і сіл, що використовували магдебурзьке право. Надання магдебурзького права сприяло соціально-економічному розвитку міст. Найвищий розвиток магдебурзького права відносився до кінця XVI ст. Після цього розпочався процес послідовного занепаду міст, який тривав до кінця XVIII ст.

Мета дослідження - встановлення достовірності і правових підстав застосування по відношенню до державного утворення, що існувало на теренах Галичини і Волині у ХII - ХIII ст. назв князівство чи королівство. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, спеціальнонаукових і філософських методів, а також принципи історизму та об'єктивності. Ключовим став метод т історичної ретроспективи та компаративіський підхід, які дозволили визначити особливості та етимологію понять "держава", "королівство", "князівство". Встановлено, що наявні в українській історико-правовій науці підходи до назви державного утворення, що існувало на теренах Галичини і Волині у ХII - ХIV ст. - "князівство", "королівство", "держава", є свідченням того, що ця проблематика є малодослідженою і потребує детальної уваги науковців. По-перше, доцільно впорядкувати, як саму термінологію так і підходи до розуміння ключового етапу національного державотворення. Констатовано, що усталена практика одночасного і паралельного застосування понять Галицько-Волинське князівство, Галицько-Волинська держава і навіть Королівство Руське, не опирається на існуючі правові, політичні та історичні обставини. Єх застосування відбувається, як правило у вигляді синонімів, що є не зовсім правильно з наукової точки зору. При цьому, владні титули "короля" і "князя" є рівнозначними, а їх формальною відмінністю є символ влади - корона, адже достовірних відомостей про схожий елемент влади на Русі немає. Наукова новизна. Надано аналіз етимологічних і наукових підходів до понять "Галицько-Волинське князівство", "Галицько-Волинська держава" і "Королівство Руське", визначаються правові підстави застосування кожного з них. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у подальших історико-правових дослідженнях, підготовці спецкурсів.