Висвітлено роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця XVIII - першої половини XIX ст. Зазначено, що під час заснування даних судів в кожному губернському центрі в процесі реформування місцевого управління, Катерина II намагалась враховувати європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва - гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями та вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примирити конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували у порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до суду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація, а також міщанська та селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних і авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження. Описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали судово-майнові суперчки, сімейні сварки, злочини малолітніх і душевнохворих, справи про чаклунство та забобони.