Проведено комплексне наукове дослідження сімейно-правового регулювання обов’язку дітей утримувати батьків. Досліджено теоретико-правові, методологічні та правові засади обов’язку дітей утримувати батьків за сімейним законодавством України. У відповідному контексті визначено стан наукової розробки проблеми щодо утримання батьків, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання інституту утримання батьків. Визначено поняття обов’язку дітей утримувати батьків, а також встановлено юридичний склад, на підставі якого виникає обов’язок дітей утримувати батьків. Аргументовано, за яких обставин батьки будуть вважатися такими, що потребують матеріальної допомоги. Досліджено підстави добровільного виконання обов’язку дітей утримувати батьків та примусового стягнення аліментів на утримання батьків, додаткових витрат на їх догляд та лікування, а також стягнення за рішенням суду коштів на покриття витрат, пов’язаних з наданням піклування батькам. На підставі наведених положень розроблено низку пропозицій щодо оптимізації сімейного та цивільного процесуального законодавства України щодо правового регулювання обов’язку дітей утримувати батьків.

Досліджено право на доступ до інформації в контексті становлення засад інформаційного суспільства, зростання обсягу та посилення значущості інформації для функціонування сучасної держави. Висвітлено правові засади регулювання права на інформацію в Україні й окремих країнах Європейського Союзу, досвід регулювання права на інформацію в міжнародно-правових документах, здійснено порівняльно-правовий аналіз закріплення права на інформацію в країнах Європейського Союзу. Окреслено, що в країнах Європейського Союзу діє законодавство, яке чітко регулює питання права на інформацію та зобов’язує всі держави-учасниці впровадити закони, підзаконні акти й адміністративні положення, які необхідні для забезпечення права на доступ до інформації. За результатами аналізу законодавства країн Європейського Союзу, які регламентують порядок доступу до інформації, встановлено, що в переважній більшості з них стосовно доступу до інформації реалізовано принцип максимального оприлюднення: «Уся інформація, якою володіють публічні органи, підлягає розкриттю; винятки мають бути максимально обмежені, визначені законом, і публічні органи повинні довести виникнення та правомірність таких винятків». На підставі досвіду країн Європейського Союзу запропоновано закріпити в Конституції України право на доступ до інформації, а також право на доступ до інформації про діяльність органів державної влади, органів муніципальної влади й сектору безпеки та оборони разом з правом на доступ до суспільно значущої інформації про діяльність приватних юридичних осіб. Обгрунтовано необхідність удосконалення механізму реалізації права на доступ до інформації, зокрема усунення недоліків і невідповідності нормативноправових актів, які регламентують реалізацію права на доступ до інформації в Україні.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних і практичних питань, пов’язаних із криміналістичним дослідженням пломб. На основі наукових джерел розкрито визначення поняття пломби, поняття складових частин пломб та їх конструктивних елементів, наведено сучасну класифікацію пломб, відзначено загальноприйняті вимоги до пломб в цілому. Детально розглянуто механізм слідоутворення на пломбах та їх складових елементах при опломбуванні. Акцентовано увагу на інформації про способи несанкціонованого знімання пломб та які сліди на пломбі залишаються після несанкціонованого знімання пломби певним способом. Описано якими способами опломбовуються різні типи приладів обліку (однофазні, трифазні), з урахуванням застосування секретності пломбування. Відображено, які трапляються порушення у вигляді слідів на пломбах внаслідок недотримання правил опломбування. Загострено увагу на ролі пломб у профілактичній роботі щодо вчинення майнових злочинів. Також відображено важливість залучення фахівців експертно-криміналістичних підрозділів для участі в оглядах місць подій, у тому числі, за фактами розкрадань електроенергії.

На основі вивчення законодавства, літературних джерел, результатів узагальнення слідчої та судової практики здійснено комплексне дослідження інституту затримання особи у кримінальному провадженні. Розглянуто історико-правовий аналіз становлення та розвитку інституту затримання в кримінальному процесі. Проаналізовано зарубіжний досвід кримінального процесуального затримання та проведено його порівняльно-правове дослідження. Розкрито процесуальний порядок затримання особи у кримінальному провадженні та досліджено різновиди її затримання: затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу; законне затримання; затримання уповноваженою службовою особою; затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України. З’ясовано сутність прокурорського нагляду за законністю затримання особи та судового контролю за забезпеченням прав затриманого, який має гарантувати реалізацію цих прав у кримінальному провадженні та передбачати дієві процесуальні засоби.

Сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації криміналістичного забезпечення діяльності Національної поліції під час розшуку безвісно відсутніх осіб. Визначено зміст криміналістичного забезпечення діяльності Національної поліції під час розшуку безвісно відсутніх осіб. Виокремлено типові слідчі ситуації за фактом безвісної відсутності особи та слідчі версії, запропоновано напрями їх вирішення. Висвітлено особливості взаємодії слідчого й оперативних підрозділів Національної поліції. Розглянуто специфіку використання під час розшуку безвісно відсутніх осіб обліків й автоматизованих інформаційних систем. Охарактеризовано тактико-криміналістичне забезпечення гласних і негласних слідчих (розшукових) дій; проаналізовано форми використання спеціальних знань за таких умов.

Доведено, що в історичному розвитку кримінально-правових норм про відповідальність за зґвалтування і насильницькі дії сексуального характеру в Україні слід виділяти три етапи. Визначено типові групи зґвалтувань за їх об'єктивними ознаками та надано характеристику кримінально-психологічних типів ґвалтівників за характером взаємодії зовнішніх і внутрішніх умов. У площині віктимності визначено типові ситуації вчинення зґвалтувань. Зазначено, що психологічна допомога жертвам сексуального насильства повинна надаватися за наступними напрямами: підтримання самооцінки; інформаційна підтримка; мотиваційна підтримка; інструментальна підтримка; емоційна підтримка.

Проаналізовано наявні у психологічній науці підходи до дослідження копінг-поведінки в системі механізмів психологічної адаптації. Акцентовано увагу на високому рівні стресогенності слідчої діяльності. Уточнено поняття "психологічно напружена ситуація професійної діяльності слідчих"; "копінг-поведінка слідчого Національної поліції України у психологічно напружених ситуаціях професійної діяльності", "конструктивна копінг-поведінка слідчого Національної поліції України у психологічно напружених ситуаціях професійної діяльності". Апробовано структурно- функціональну модель копінг-поведінки слідчих. Встановлено рівень розвиненості структурних компонентів копінг-поведінки. Запропоновано програму професійно-психологічного тренінгу конструктивної копінг-поведінки слідчих у психологічно напружених ситуаціях професійної діяльності.

Комплексно досліджено історичний досвід трансформації філософсько-правового змісту питань власності на всіх етапах розвитку людства. Визначено, що процеси трансформації питань власності та суспільного устрою держави перебувають у тісному взаємозв'язку. Утвердження повноцінного демократичного суспільства та правової держави неможливе без вирішення нагальних питань власності на умовах толерантності, поваги та рівності суб'єктів права усіх без винятку форм власності, серед іншого й на рівні територіальних громад. Зазначено, що для аналізу змісту та сутності сучасної вітчизняної філософсько-правової доктрини в галузі права власності характерне поєднання застарілої радянської концепції примату загальнонародної власності над приватновласницькою, а також прогресивних ліберальних ідей щодо вільних ринкових відносин. Положення законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері власності, мають колізійних характер, наслідком чого є наявність фактів їх неоднозначного тлумачення в процесі правозастосування. На підставі результатів дослідження внесено пропозиції щодо вдосконалення положень Конституції та законів України, якими врегульовано питання власності.

Визначено, що тяжкі насильницькі злочини, учинені неповнолітніми, є насильницькими діяннями, учиненими дітьми віком від 14 до 18 років, у яких завдання шкоди життю та фізичному здоров'ю є безпосередньою та остаточною самодостатньою метою, а покарання за них передбачено у виді позбавлення волі на строк не більше, ніж десять років. Встановлено, що заподіяння тяжких фізичних і психічних травм потерпілому під час учинення тяжких насильницьких злочинів свідчить про глибоку особистісну деформацію суб'єкта, сформованість у нього стійкої установки на агресивну поведінку та готовність завдавати збитку людям за зниженого рівня самоконтролю поведінки. Обґрунтовано, що для з'ясування детермінант формування делінквентної спрямованості підлітків на вчинення тяжких насильницьких злочинів необхідним є аналіз як зовнішніх (екстринсивних), так і внутрішніх (інтринсивних) її компонентів. Доведено, що в процесі розслідування тяжких насильницьких злочинів, учинених неповнолітнім, важливим кроком є звернення слідчого до суду для проведення судово-психологічної експертизи, оскільки вирішення питання про здатність підлітка нести кримінальну відповідальність перебуває не в площині встановлення його інтелектуального віку, а пов'язане з виявленням його здатності в момент учинення інкримінованого йому діяння цілком усвідомлювати характер і значення власних дій та керувати ними.

Проведено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та висвітлено низку теоретичних і практичних питань. На основі теоретичних засад та емпіричної бази дослідження, враховуючи результати аналізу історичного розвитку здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та сучасний досвід інших країн, запропоновано внести зміни до Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", а також затвердити нову Інструкцію щодо здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання фіскальної політики в Україні. Вирішено науково-прикладну проблему адміністративно-правового регулювання фіскальної політики в Україні, вироблено цілісний підхід до формування її концепції. Розроблено пропозиції, спрямовані на удосконалення діяльності органів державної влади з метою упорядкування, охорони та розвитку суспільних відносин у сфері формування та реалізації фіскальної політики в Україні. Визначено особливості структурно-функціонального забезпечення формування та реалізації фіскальної політики в Україні. Наведено послідовність кроків державної політики щодо оптимального визначення та реалізації загальних стратегічних підходів до формування ефективної фіскальної політики в період кризи.

Дисертацію присвячено порівняльно-правовому дослідженню кримінальної відповідальності за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, як в Україні, так й іноземних державах. Робота є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, з позиції порівняльно-правового пізнання. Конкретний внесок здобувача в наукову розробку зазначених положень полягає в обґрунтуванні нових теоретичних висновків, розробленні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни та мають важливе теоретичне та практичне значення для науки кримінального права та практики протидії відмиванню коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків. Виходячи з результатів вивчення історичного розвитку протидії використанню коштів, здобутих від незаконного обігу наркотиків, ґрунтуючись на теоретичних засадах та емпіричній базі дослідження, враховуючи позитивний та негативний іноземний досвід, запропоновано низку змін до українського кримінального законодавства, зокрема, вилучити ст. 306 з КК України, та передбачити використання її положень у частині другій ст. 209 КК України та частині третій ст. 307 КК України у ролі обтяжуючих обставин. Підкреслено, що більшістю зарубіжних країн визнається економічна націленість злочинів з легалізації (відмивання) коштів, отриманих від злочинної діяльності, зокрема, від незаконного обігу наркотиків, і тому разом з позбавленням волі широко використовуються санкції у вигляді конфіскації майна та штрафів. На відміну від України, у низці іноземних держав (Німеччина, Франція, Князівство Монако) поряд з кваліфікуючими (особливо кваліфікуючими) складами злочинів щодо використання коштів, здобутих від злочинної діяльності, включаючи від незаконного обігу наркотиків, виділяються також і привілейовані склади цього злочину, які звільняють від відповідальності або пом’якшують її.

Дисертація є комплексним науковим монографічним дослідженням питань кримінальної відповідальності за ненадання допомоги хворому медичним працівником. Проаналізовано теоретико-методологічні та правові засади дослідження ненадання допомоги хворому медичним працівником. Здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та зарубіжних країн у контексті кримінальної відповідальності за ненадання допомоги хворому медичним працівником. Визначено основний та додатковий обов’язковий об’єкти цього злочину, охарактеризовано його об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Розкрито правила кваліфікації ненадання допомоги хворому медичним працівником, зокрема особливості відмежування від інших суміжних злочинів. Запропоновано внесення змін і доповнень до ст. 139 КК України.

Дисертація є першим в України комплексним дослідженням нових у концептуальному плані теоретичних, правових та організаційних засад запобігання злочинам проти власності у сфері будівництва. З’ясовано стан дослідження проблем запобігання злочинам проти власності у сфері будівництва. Окреслено місце недержавних суб’єктів сектору безпеки в системі запобігання цим злочинам. Обґрунтовано напрями використання зарубіжного досвіду забезпечення безпеки будівництва. Здійснено кримінологічну характеристику їх кількісних та якісних показників, розкрито природу детермінантів, наведено типологію осіб, які причетні до правопорушень, і потерпілих від злочинів. Розроблено пропозиції щодо удосконалення загальносоціальних, спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам проти власності у сфері будівництва, у тому числі стосовно взаємодії правоохоронних органів і недержавних суб’єктів сектору безпеки.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням питань кримінально-правової характеристики порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Досліджено генезис законодавства про кримінальну відповідальність та проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та зарубіжних країн у частині кримінальної відповідальності за порушення цієї категорії. Визначено родовий і безпосередній об’єкти порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Охарактеризовано об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину, сформульовано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання відносин у цій сфері.

На підставі дисертаційного дослідження охарактеризовано адміністративно-правовий статус Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) як суб’єкта протидії корупції, що виконує низку функцій: виявлення корупційних кримінальних правопорушень; здійснення досудового розслідування та кримінального переслідування; проведення фінансового контролю за державними витратами; забезпечення відкритого доступу до органів державного управління; запобігання конфліктам інтересів у державних службовців і співпраця з громадськістю. Визначено місце НАБУ в системі центральних органів виконавчої влади, що виявляється в таких положеннях: бюро є спеціальним правоохоронним органом запобігання та протидії корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці; здійснює правозастосовну форму діяльності; на відміну від громадських або приватних організацій бюро за своєю природою є державним органом; завдання та функції держави виконуються за посередництвом бюро; утримується за рахунок державного бюджету; співробітники мають особливі гарантії зайнятості та соціального захисту; цей орган має визначену організаційну форму та структуру, економічну й організаційну автономність; державно-владні повноваження, якими наділене бюро, нормативно закріплені; інформує Президента України, Верховну Раду Україну та Кабінет Міністрів України з основних питань своєї діяльності про виконання покладених завдань, а також звітує перед суспільством; має територіальні межі діяльності; здійснює свої функції від імені держави; в офіційному порядку використовує державні символи; взаємодіє з іншими державними органами й установами; забезпечує державно-владні повноваження шляхом застосування засобів примусу та переконання.

Здійснено комплексне філософсько-правове осмислення теоретичних і практичних питань бікамералізму в контексті українського парламентаризму. Представлено цілісне бачення чинників зародження, формування та розвитку двопалатного парламенту. На основі досягнень філософії права, зокрема правової аксіології та правової антропології, аргументовано доцільність та умови його запровадження в Україні. Шляхом зіставлення різних моделей бікамералізму доведено, що він є ефективним механізмом, здатним оптимізувати функціонування політичної системи під час утвердження демократії. Узагальнено закономірності й тенденції історичного розвитку двопалатного парламенту в окремих країнах, його ключові переваги й недоліки. Встановлено нагальність імплементації передового досвіду функціонування двопалатного парламенту в українську правову систему. Проаналізовано процес виникнення й розвитку парламентаризму в нашій державі - від народного віча до Верховної Ради України. Розкрито історичні передумови та етапи становлення в Україні бікамералізму як політико-правового явища.

Досліджено актуальні питання щодо використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів проти безпеки виробництва. Проаналізовано ґенезу наукового знання щодо використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням правил безпеки на виробництві у різні історичні періоди. Визначено теоретичні засади поняття та форм використання спеціальних знань і розкрито їх особливості для розслідування злочинів проти безпеки виробництва. З криміналістичних позицій охарактеризовано поняття і види спеціальних технічних знань, що використовуються у відповідних кримінальних провадженнях. Запропоновано рекомендації щодо використання спеціальних знань при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, що є найбільш поширеними у практиці розслідування злочинів, передбачених ст. 271-275 КК України. Розкрито особливості проведення експертиз, конкретизовано предмет, об’єкти та перелік запитань для проведення експертиз із урахуванням специфіки злочинів проти безпеки виробництва.

Здійснено комплексне дослідження теоретичних засад і практичних проблем отримання, перевірки та оцінки показань потерпілого як джерела доказів у кримінальному провадженні. Проаналізовано генезу законодавства про потерпілого від злочину та розкрито стан теоретичного розроблення проблематики його показань. Встановлено процедуру набуття особою статусу потерпілого у кримінальному процесі України, розкрито його зміст. Визначено сутність показань потерпілого, їх предмет та види, розкрито порядок отримання показань при проведенні допиту потерпілого на стадіях досудового розслідування та судового розгляду. Охарактеризовано порядок перевірки показань потерпілого, зокрема шляхом проведення за його участю слідчих (розшукових) дій, та їх оцінки щодо належності, допустимості, достатності та достовірності. Сформулювати пропозиції щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства в аспекті отримання, перевірки та оцінки показань потерпілого як джерела доказів.

Досліджено питання розслідування порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Розкрито стан наукових досліджень проблем розслідування цих злочинів, їх місце у системі злочинів проти безпеки виробництва, зв’язок з іншими злочинами. Визначено елементи криміналістичної характеристики порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд та розкрито їх зв’язки. Виокремлено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування, конкретизовано перелік обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні цих злочинів. Розкрито форми використання спеціальних знань та особливості проведення слідчих (розшукових) дій.