Досліджено проблему забезпечення інституційної пам'яті в органах державної влади шляхом запровадження інституту наставництва. Розглянуто нормативно-правові документи, які регламентують упровадження в Україні системи наставництва для державних службовців. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено позитивні результати наставництва для наставників, їх підопічних, органу державної влади. Обгрунтовано, що ретельне планування організації та впровадження системи наставництва, яке передбачає кілька етапів, урахування соціально-психологічних особливостей підопічних зведе до мінімуму потенційні проблеми, що можуть виникнути в процесі наставництва. Більше того, запровадження системи мотивацій для наставників залежно від результатів роботи їх підопічних надасть можливість зміцнити інститут наставництва та зберегти інституційну пам'ять в органах державної влади.

Розглянуто сутність та роль державної кадрової політики як суспільного феномену, найважливішої державотворчої цінності для реалізації демократичних перетворень у сучасній Україні. Наголошено на кризовості державної кадрової політики, подолання якої потребує не тільки очищення органів влади за корупційні дії та непрофесіоналізм, а й нових інноваційних підходів. Наголошено на тому, що на низькому рівні в системі кадрової політики перебуває кадровий менеджмент; не створено загальнодержавної системи управління людським капіталом; молоді не надається право на обіймання посади за принципом "першого робочого місця". Наведено пропозиції щодо використання вітчизняного та іноземного досвіду демократизації державної кадрової політики в сучасній Україні.

Досліджено державне управління процесом упровадження служби у військовому резерві Збройних сил (ЗС) України. Вивчено причини зменшення військово-навченого резерву та шляхи розв'язання зазначеної проблеми, а також досягнуті результати. Проведено аналіз змін у чинному законодавстві щодо нової структури військового резерву людських ресурсів, розглянуто правові колізії в чинній нормативно-правовій базі щодо впровадженням служби у військовому резерві Збройних сил України. Запропоновано зміни до Постанови Кабінету Міністрів України, які дадуть змогу усунути виявлені правові колізії. Доведено, що створення потужного контингенту резервістів для ЗС України та інших військових формувань вимагає використання правового, мотиваційного, ресурсного та організаційного механізмів державного управління і є важливою складовою мобілізаційної підготовки.

Розглянуто проблеми розвитку політичних партій, їх фінансової спроможності. Проаналізовано державне регулювання розмірів і порядку надання партіям приватних пожертв і внесків, можливості прямого бюджетного фінансування партій державою. Обгрунтовано обмеження передвиборних витрат і контроль за ними. Розглянуто зарубіжний досвід фінансового контролю за партіями. Акцентовано увагу на джерелах фінансування політичних партій. Запропоновано кращий можливий варіант для України, сформульовано визначення понять "фінансування політичної партії" і "державне фінансування політичної партії". Розкрито загрози для політичних партій таких форм фінансування, як державне і приватне. Показано шляхи їх збалансування, що базуються на принципах, рекомендованих Парламентською Асамблеєю Ради Європи.

Науково обгрунтовано засади успішності реформ охорони здоров'я в Україні. Показано, що контекстом реформ в Україні є системна криза, яка призвела до порушення соціально-економічних взаємозв'язків. Це стало підгрунтям для формування суспільно-ментальних умов реформ в охороні здоров'я, а саме спротиву реформам медиків і недовіри населення щодо доцільності змін. Доведено, що політичні трансформації, соціально-економічні зміни й умови зовнішнього середовища утворили контекст, усвідомлення впливу якого і його врахування в механізмах державного управління реформами охорони здоров'я в Україні сприятиме успішності реформування. Обгрунтовано закономірність комплементарності змін, згідно з якою успішність реформ забезпечується послідовністю і взаємозв'язком змін комплементарних до охорони здоров'я факторів - законодавства, економіки, освіти, громадських інституцій, що в європейських країнах визначається як "здоров'я в усіх політиках".

Наведено стислий огляд історії суспільного визнання важливості суспільних детермінант здоров'я й відповідних заходів у сфері державних політик. Досліджено період XIX - XX ст., коли в Європі сформувався сучасний рух за охорону суспільного здоров'я. Ідея того, що умови життя й праці справляють величезний вплив на здоров'я і що здоров'я формується за умов повсякденного життя, отримало широке визнання, стало базисом для розробки низки державних стратегій. Розглянуто соціальні й політичні контексти, у яких були реалізовані такі заходи. Надано сутнісні характеристики історичних подій, які привели до виникнення стратегії "Здоров'я у всіх державних політиках" - HiAP (Health in All Policies).

Розглянуто основні підходи до оцінювання ефективності публічного управління. Розкрито сутність поняття "критерій ефективності". Виділено та досліджено основні критерії оцінювання публічного управління і визначено його особливості. Розглянуто три головні групи критеріїв оцінки ефективності публічного управління: ціннісно-раціональні, цілераціональні і прагматичні. Проаналізовано п'ять основних підходів до оцінювання ефективності управління: цільовий, функціональний, композиційний, множинний, поведінковий. Досліджено моделі оцінювання ефективності Е. Ведунга, Г. Харті та Ф. Фікса, а також бізнес-моделювання, концепцію трьох "Е", модель управління за результатами. Проаналізовано такі основні моделі оцінювання публічного управління, як: Модель досконалості Європейської фундації якості управління (EFQM); Загальна оціночна структура (The Common Assessment Framework - ООС/CAF); Система збалансованих показників (Balanced ScoreCard).

Здійснено аналіз правових та організаційних проблем підвищення ефективності Державної спеціальної служби транспорту з урахуванням специфіки її здійснення за умов особливого періоду, зокрема проведення антитерористичної операції, і в мирний час. Установлено, що діяльність і функціонування Державної спеціальної служби транспорту як суб'єкта державного органу влади, може оцінюватися за показниками досягнення цілей функціонування органу та ефективності діяльності. Основним же критерієм ефективності функціонування Держспецтрансслужби як суб'єкта національної безпеки держави є оцінка здатності суб'єкта за найменших витрат найбільш якісно забезпечити захист національних інтересів, тобто ефективність діяльності державного органу. Досліджено стан правового регулювання діяльності Державної спеціальної служби транспорту з іншими суб'єктами системи національної безпеки держави та питання організації взаємодії у цій сфері. Обгрунтовано, що структура і модель Державної спеціальної служби транспорту порівняно з іншими військовими і невійськовими формуваннями за своїми завданнями охоплюють усі важливі чинники, що забезпечують стійке функціонування транспортної інфраструктури за різних умов.

Проаналізовано проблеми нормативно-правового забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. На підставі результатів їх анкетних опитувань та статистичних даних виявлено невідповідність існуючої практики підвищення кваліфікації стратегічним завданням реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Досліджено організаційно-правові аспекти державного регулювання підвищення кваліфікації керівних кадрів органів влади та органів місцевого самоврядування і визначено комплекс заходів щодо забезпечення його ефективності. Запропоновано в процесі їх реалізації використовувати методичні розробки Національної академії державного управління при Президентові України.

В контексті реалізації сучасних стратегічних завдань щодо інноваційного реформування системи органів публічної влади розроблено класифікацію державно-управлінських нововведень з використанням відповідних критеріїв та формально-логічних правил. Класифікація характеризує властивості нововведень в аспекті забезпечення успішності їх поширення у цій системі за комплексними ознаками: "характеристика нововведень" - обгрунтовано поле дії та новизну нововведень; "особливості впровадження" - розкрито механізми нововведень та фактори, що впливають на успішність їх впровадження; "рушійні фактори" - охарактеризовано роль упроваджувачів у досягненні кінцевого результату та джерела нововведень. Класифікацію нововведень розглянуто як інструмент прогнозної підтримки процесу прийняття управлінських рішень щодо реформування системи публічного управління.

Здійснено комплексний аналіз переходу англосаксонських держав (Великобританія, Нова Зеландія, Австралія, Канада) від принципів традиційної бюрократичної моделі державного управління, що базується на чіткій ієрархії, централізації та стандартизованих процедурах виконання, до нового державного менеджменту, який виходить із ринкових принципів та орієнтується на досягнення результату оптимальним способом з урахуванням різних ресурсів (часового, людського, матеріального тощо). Орієнтація на клієнта (споживача) визнається рушійним важелем, що визначає вектор реформування цивільної служби загалом, а також її окремих структурних елементів. Досліджено ключові особливості імплементації нового державного менеджменту в державно-управлінську практику вестмінстерських країн. Виявлено умови, які сприяли запровадженню конструктів нового державного менеджменту, і такі, що перешкоджали його активному впровадженню. Обгрунтовано необхідність використання ідей та методик нового державного управління при реформуванні вітчизняної системи цивільної служби через логіко-гносеологічні взаємозв'язки, наявні в державно-управлінській системі.

Досліджено еволюцію організаційно-правових засад державного управління забезпеченням економічної безпеки України в 1990-х - 2015-х рр. Визначено основні етапи їх формування: I етап - започаткування створення національної нормативно-правової бази; II етап - конституційне закріплення функції держави щодо забезпечення економічної безпеки та формування відповідних організаційно-правових засад державного управління щодо її забезпечення; III етап - період адаптації законодавства України до норм права ЄС та формування інститутів громадянського суспільства для здійснення контролю за виконанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Досліджено досвід провідних країн світу і специфіку інституційного забезпечення у сфері протидії та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. З'ясовано основоположні принципи формування і міжнародно-правові стандарти у сфері протидії учасникам організованих злочинних формувань, що легалізували доходи, одержані кримінальним шляхом. Виділено низку пріоритетних напрямів діяльності з протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Узагальнено досвід міжнародних організацій, які розробляють принципи і стандарти для результативного здійснення політики боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Визначено особливості моделей національних систем фінансового моніторингу в різних країнах. Узагальнено можливості використання провідного досвіду у сфері протидії та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, національною системою фінансового моніторингу.

Розглянуто пріоритетні засади державної політики у сфері забезпечення кібернетичної безпеки за умов проведення антитерористичної операції. На підставі аналізу правових джерел визначено шляхи формування засад сучасної державної політики у сфері забезпечення кібернетичної безпеки. Деталізовано основні загрози та напрями деструктивної діяльності РФ, псевдореспублік ДНР та ЛНР в інформаційному просторі України на шкоду національним інтересам. Обгрунтовано доцільність розробки організаційно-правових та методологічних засад забезпечення кібернетичної безпеки за умов антитерористичної операції, побудови національної системи кібербезпеки.

Досліджено методи державного регулювання галузі пасажирського автотранспорту. Наведено відмінності адміністративних і економічних методів розвитку підприємств. Вивчено проблеми та напрями розвитку регіонального ринку автотранспортних послуг та формулюються методологічні засади дослідження регіональних автотранспортних проблем. Розглянуто регіональні особливості ринку транспортних послуг як однієї з найбільших і значущих підсистем регіональної економіки. Як результат, з'ясовано місце та роль органів місцевого самоврядування в процесах державного регулювання ринку послуг автомобільного транспорту в регіоні. Проаналізовано пріоритетні засади розвитку ринку послуг автомобільного транспорту. Обгрунтовано доцільність розробки організаційно-правових та методологічних засад забезпечення безпеки перевізного процесу при наданні послуг автомобільного транспорту. Проаналізовані основні проблеми, які стримують забезпечення розвитку ринку послуг автомобільного транспорту в регіоні.

Розглянуто проблеми теорії та практики виявлення й розвитку професійно важливих управлінських та лідерських здібностей державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування в умовах реформи публічної служби, започаткованої в Україні в 2014 - 2015 рр. Досліджено перспективи унормування в новому Законі України "Про державну службу" тестування, щорічної оцінки та інших інструментів виявлення і розвитку управлінського й лідерського потенціалу публічних службовців. Обгрунтовано концепт розробки й запровадження відповідного навчального модуля в магістерські програми з публічного управління та адміністрування в Україні.

Розглянуто європейський досвід лобістської діяльності та умови його запровадження в Україні. Виділено основні форми існування лобізму в європейських державах. Досліджено управлінські та політичні аспекти лобізму. Проаналізовано особливості нормативно-правової бази лобістської діяльності Литви та Польщі, зокрема: соціально-політичні передумови легалізації лобістської діяльності; перелік дій, які підпадають під визначення лобізму; обмеження для певних категорій осіб щодо права на заняття лобістською діяльністю; перелік прав та обов'язків лобістів; форми оплати за лобістську діяльність; порядок реєстрації лобістів; відповідальність за порушення законодавства в зазначеній сфері. Наголошено, що забезпечення широкого доступу громадськості до інформації про лобістську діяльність осіб є запорукою відповідності діяльності лобістів вимогам закону. Акцентовано на необхідності розробки в Україні збалансованих і дієвих інструментів для регулювання діяльності груп інтересів, які зацікавлені у здійсненні легального впливу на органи державної законодавчої влади.

Констатовано, що соціальна реклама, замовлена державою, як один із видів стратегічних комунікацій під впливом останніх подій в Україні (воєнної агресії та проявів сепаратизму) демонструє тенденцію до розвитку. Установлено, що на її сприйняття масовою аудиторією впливає контекст - ситуація, умови, процеси, на тлі яких відбувається комунікація. Охарактеризовано контекст за ознаками сталості та ситуативності. Обгрунтовано, що сталий контекст будується на стійкій політичній, економічній, соціальній, культурній основі, а ситуативний виникає за умов динамічних змін у суспільстві. Запропоновано принцип цілісності контексту як одну з умов ефективності соціальної реклами.

Створення організаційних, правових, соціально-економічних гарантій учасникам антитерористичної операції на сході України та членам їх сімей є однією зі стратегічних функцій держави та метою соціальної політики щодо учасників антитерористичної операції зокрема. Здійснено науково-теоретичний аналіз нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їх сімей; проаналізовано перелік основних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального захисту учасників антитерористичної операції, та класифіковано нормативно-правові акти з питань соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів їх сімей шляхом їх систематизації. Сукупність проаналізованих нормативно-правових актів, спрямованих на соціальний захист учасників антитерористичної операції, формують правовий механізм державного управління зазначеними суспільними відносинами.

Розглянуто стан, тенденції формування та розвитку освітньої політики Чеської Республіки, механізми формування та реалізації державної політики в галузі освіти, зокрема законодавчі та інші нормативно-правові акти забезпечення системи освіти Чехії, які розробляються та ухвалюються на засадах стратегічного планування, принципи організації системи управління освітою за рівнями управління: центральному, регіональному та на рівні навчальних закладів, аналізуються базові засади реформування чеської системи освіти в період підготовки країни до вступу до Європейського Союзу. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення освітньої політики України з урахуванням досвіду Чеської Республіки.