Обгрунтовано специфічну роль та значення лідера, що зумовлюють особливі вимоги до його компетенцій та компетентностей, які формуються в системі формальної та неформальної підготовки на основі різноманітних теорій викладання та навчання. Розглянуто численні теорії підготовки, які пов'язані із лідерством: навчання дорослих, андрагогіка, навчання за принципом подвійної петлі, навчання на основі досвіду, теорію функціонального змісту, теорію соціального розвитку; теорію соціального навчання; акмеологію. Наведено опис основних положень, принципи застосування кожної теорії в навчальній практиці, яка орієнтується на розвиток спеціальних навичок, загальних здібностей, особистісний розвиток. Визначено застосування розглянутих теорій навчання в підготовці лідерів з публічного адміністрування, а саме процесу формування політики та прийняття рішень.

Здійснено аналіз інформаційного забезпечення наукових досліджень у галузі державного управління в контексті модернізації інформаційно-ресурсної бази науки та підвищення якості наукових досліджень. Обгрунтовано, що важливими умовами формування розвинутої інформаційної бази науки є інформатизація науково-дослідних процесів, використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІТК), створення наукових баз і банків даних, баз знань, інформаційних центрів тощо. Досліджено систему інформаційного забезпечення наукової діяльності Національної академії державного управління при Президентові України, яка функціонує на базових засадах інформаційного забезпечення наукової діяльності в Україні. Запропоновано шляхи створення якісно нового інформаційного середовища закладу, пов'язаного із комплексною автоматизацією процесів на базі сучасних інформаційних технологій, що надало б змогу значно підвищити якість та ефективність процесів управління, навчання, організації наукової діяльності, комунікації тощо.

Розкрито нові підходи до соціогуманітарної безпеки як об'єкта державної політики і управління в контексті аналізу конституційних засад, стратегій і доктрин національної безпеки на сучасному етапі світового розвитку. Виявлено характерні тенденції та сутнісні особливості стратегічних підходів до формування внутрішньої і зовнішньої політики безпеки в соціогуманітарній сфері в розвинених демократичних країнах, а також міжнародних організаціях. На підставі аналізу конституційних засад соціальної держави показано антропоцентричну модель безпеки європейських країн. З огляду на сучасні виклики і загрози сталому розвитку обгрунтовано зростання ролі соціогуманітарного сегмента в системі забезпечення національної, регіональної і глобальної безпеки.

Досліджено поняття якісної державної служби, виявлено когнітивний зв'язок між якістю державної служби та ефективністю державного управління. Здійснено комплексний аналіз основних теоретичних засад реформування вітчизняної публічної служби, а саме наукових підходів нового державного менеджменту, електронного урядування та належного управління. Визначено актуальні показники якісної державної служби: дерегуляція (розширення повноважень державних агентств); горизонтальна комунікація між структурними ланками системи державного управління; сприйняття громадянина замовником державних послуг (клієнтом), який має одержувати ці послуги належної якості, а також мати можливість вибору серед постачальників послуг; звітність державних службовців перед громадянським суспільством (відкритість та доступність інформації); перманентне підвищення рівня кваліфікації державного службовця; розмежування процедур керування та виконання державних послуг; вироблення гнучкої стратегії кожним державним агентством залежно від наявної мети та поставлених завдань; орієнтація на результат (ефективність державної служби); належні засади (технічні, фінансові, психологічні умови) професійної діяльності державного службовця; деполітизація державної служби; співпраця державних агентств з непублічними організаціями (приватними підприємствами, волонтерськими структурами); нормативно-правові засади для ротації державних службовців, конкурсного добору на посади, належної оплати праці та фінансового стимулювання за ініціативи та новаторські підходи до розв'язання державно-управлінських проблем. Досліджено практичну діяльність з удосконалення нормативно-правової бази в Україні, що надасть змогу втілити виділені показники якісної державної служби та запровадити механізми моніторингу продуктивності державного управління.

Проведено концептуальний аналіз стратегічних рішень як інструменту оптимізації державно-управлінської діяльності. На підставі цього виділено рівні стратегічних рішень в організації, що виступають важливим інструментом реалізації універсальної технології підготовки та прийняття управлінських рішень. Розроблено "каркас" технології реалізації стратегічних рішень у діяльності органів державної влади, яка включає: постановку проблеми й вироблення керуючого впливу; реалізацію технології шляхом передавання частки повноважень від керівника підлеглим; абсолютизацію рішень, на прийняття яких уповноважені керівники державно-управлінських інституцій.

Здійснено ретроспективний аналіз розвитку реклами в сучасній Україні в контексті соціально-економічних перетворень, зокрема етапу 1997 - 2002 рр., який охоплює період після прийняття Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 р. N 270/96-ВР. Здійснено аналіз формування і розвитку законодавчого регулювання реклами. На підставі статистичних матеріалів та експертних даних у роботі надано оцінку економічного розвитку реклами і її ролі в соціально-економічному житті країни у визначеному періоді. Установлено специфічні особливості розвитку вітчизняної рекламної галузі, досліджено тенденції на національному ринку реклами. Приділено увагу розвитку національних рекламних агентств. Зроблено аналіз розвитку державного регулювання і рекламного самоврядування, а також аналіз інституціональних змін у цей період.

Досліджено роль, зміст та складові державного стратегічного планування у сфері забезпечення кібербезпеки. Визначено основні засади державної політики у сфері забезпечення кібербезпеки виходячи із положень Стратегії кібербезпеки. Розглянуто складові елементи здійснення стратегічного планування та окреслено першочергові заходи, які вживаються на державному рівні з метою ефективного забезпечення кібербезпеки. Доведено, що державне стратегічне планування передбачає комплексне поєднання заходів стратегічного прогнозу й аналізу, оцінки стану забезпечення кібербезпеки, нормативно-правового регулювання відповідних процесів. Обгрунтовано, що стратегічне планування у сфері кібербезпеки здійснюється на планових засадах і потребує посилення контролю та відповідальності суб'єктів за виконанням поставлених завдань.

Досліджено різні підходи до визначення ролі та місця інформаційного забезпечення в системі державного управління. Проаналізовано сучасні погляди фахівців щодо визначення сутності інформаційного забезпечення в системі державного управління, визначено їх позитивні сторони, а також зазначено недоліки та їх причини. Запропоновано застосувати новий підхід до визначення ролі та місця інформаційного забезпечення в системі державного управління на основі результатів детального аналізу існуючих поглядів науковців щодо його сутності та більш чіткого розуміння цієї наукової категорії, а також шляхи подальших наукових досліджень, що спрямовані на обгрунтування функціональних складових загального інформаційного процесу системи державного управління.

Проаналізовано сучасні підходи до оцінювання ефективності взаємодії місцевих органів влади в Україні. Розглянуто шляхи підвищення результативності взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади. Визначено практичні аспекти застосування системи критеріїв ефективності механізму взаємодії. Удосконалено методичні підходи до оцінювання ефективності взаємодії місцевого самоврядування та органів державного управління як інституту в рамках державного управління. Здійснено адаптацію методики функціонального огляду до оцінки ефективності взаємодії обох гілок влади на регіональному рівні. Доведено, що за сучасних умов демократизації всіх сфер суспільного життя в Україні ключовою передумовою підвищення ефективності взаємодії місцевих органів влади є забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад.

З урахуванням сутнісних характеристик і особливостей соціального розвитку регіонів ідентифіковано ключові його компоненти, якими виступають об'єктна, суб'єктна та ціннісна підсистеми. Розкрито їх елементний склад, сутність і специфіку в контексті концепції соціального згуртування, заснованої на доступі до соціальних прав населення та спільній відповідальності суб'єктів соціальної сфери. Обгрунтовано, що окреслена структура соціального розвитку регіонів відображає реальні процеси об'єктивної дійсності й одночасно є прийнятною у контексті досліджень проблем державного управління соціальними процесами на регіональному рівні, демонструє місце і роль держави у загальному процесі соціальних змін, необхідність пошуку більш різноманітних засобів державноуправлінського впливу, посилення соціальної відповідальності та партнерства усіх суб'єктів соціального розвитку.

Розглянуто актуальне питання формування інституційних засад системи стратегічного аналізу органів державної влади, їх забезпечення, розвитку та повноважень. Проаналізовано повноваження базових інститутів забезпечення стратегічного аналізу в процесі державного управління у сфері національної безпеки України та виявлено недоліки їх діяльності у сфері забезпечення національної безпеки. Вивчено міжнародний досвід США, Китаю, Російської Федерації та країн Європейського Союзу щодо залучення до проведення стратегічного аналізу неурядових дослідницьких організацій та так званих "мозкових центрів". Проведено порівняльний аналіз функціонування неурядових дослідницьких організацій України та провідних країн світу. Запропоновано механізм залучення неурядових дослідницьких організацій до співпраці з органами державної влади на загальнонаціональному та регіональному рівнях, оцінено їх ефективність, а також складено певне уявлення про пріоритетні сфери співробітництва органів державної влади та неурядових аналітичних центрів.

Висвітлено сучасний стан європейської наднаціональної (союзної) нормативно-правової бази як підгрунтя для регулювання національних систем протидії відмиванню злочинних доходів, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення (далі - ПВД/ФТ) держав-членів Європейського Союзу (далі - ЄС) в рамках їх боротьби з відмиванням грошей. Проаналізовано базові правові акти у сфері ПВД/ФТ ЄС. Визначено роль Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (ФАТФ) у процесі творення антилегалізаційного законодавства ЄС. Центральне значення для розв'язання проблеми відмивання грошей у рамках ЄС мають координація зусиль і міжнародне співробітництво. З огляду на це нормативно-правова база ЄС потребує, щоб адміністративні, регулюючі, правоохоронні та інші національні органи країн-учасниць, які відповідають за запобігання фактам відмивання грошових коштів і їх виявлення, були в змозі здійснювати співробітництво як на національному, так і на союзному рівні.

Здійснено комплексне дослідження особливостей імпорту концептуальних засад нового державного менеджменту в практику публічного сектору деяких країн континентальної Європи (Греція, Італія, Іспанія, Німеччина, Португалія, Франція). Виявлено суттєву залежність між історичним інституціоналізмом (традиціями державотворення і культури публічного адміністрування) та динамікою використання ідей нового державного менеджменту (НДМ). Доведено, що в процесі адміністративних реформ Франція активно використовувала маркетингові принципи НДМ, Німеччина - менеджерські техніки, а південні країни продемонстрували очевидний провал у реформуванні державно-управлінської системи на засадах НДМ через відсутність об'єктивних умов, а також вплив суб'єктивних чинників (надмірна політизація адміністрації, політичний клієнтелізм).

Наголошено на необхідності в умовах воєнних дій на Сході України формування дієвої системи соціального захисту для вимушено переселених осіб. За результатами аналізу систематизовано слабкі та сильні сторони системи соціального захисту внутрішньо переміщених осіб та узагальнено існуючі проблеми у цій сфері. Зазначено, що численні проблеми переселенців частково вирішуються за допомогою держави, громадських організацій, волонтерів, міжнародних організацій, хоча єдиної довгострокової державної цільової програми, спрямованої на вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб, ще немає. Установлено, що процес соціального захисту внутрішньо переміщених осіб є багатоаспектним, тому потребує поглибленого наукового осмислення та продуманої практичної реалізації. Запропоновано пріоритетні напрями забезпечення соціального захисту переселенців та заходи організаційного, нормативно-правового, фінансово-економічного, соціально-медичного та інформаційного механізмів, що сприятимуть створенню цілісної системи соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.

Досліджено окремі аспекти децентралізації державного управління; розглянуто типи децентралізації, їх можливий вплив на створення умов розвитку держави та територіальних громад з урахуванням комплементарності взаємодії цих інститутів. Обгрунтовано необхідність дотримання певного балансу між централізацією та децентралізацією повноважень і ресурсів, використання в різні часові періоди різних типів і форм децентралізації з урахуванням унікальних економічних, соціальних, політичних, культурних, історичних особливостей та умов відповідних етапів розвитку держави. Проаналізовано сучасні підходи до впровадження окремих форм децентралізації в Україні та існуючі виклики на шляху реалізації реформи державного управління та місцевого самоврядування на основі децентралізації. На основі аналізу міжнародного досвіду запропоновано поширення нових форм адміністративної децентралізації.

Досліджено децентралізацію влади у Швеції та здійснено пошук позитивного досвіду для України. Проаналізовано основні підходи до розуміння поняття децентралізації, охарактеризовано загальні риси цього процесу в скандинавських країнах. Розглянуто причини, умови та наслідки реформування місцевого самоврядування у Швеції, зосереджено увагу на змінах у територіальному устрої, розподілі повноважень між центральними та місцевими органами влади, законодавчому регулюванні та ін. Охарактеризовано особливості шведської децентралізації влади, зокрема фінансова незалежність місцевого самоврядування, своєрідна система представництва держави на нижньому рівні управління, роль муніципальних партій тощо. Висвітлено основні проблеми, з якими стикається Україна в розпочатій реформі децентралізації влади, та окреслено подальші напрями розвитку цього процесу з урахуванням досвіду Швеції.

Визначено та науково обгрунтовано пріоритетні напрями удосконалення парламентської культури в Україні. Проаналізовано сучасні виклики науки державного управління й виявляються шляхи реформування парламентської культури в Україні та якості її парламентського корпусу. Систематизовано й обгрунтовано зміст таких основних компонентів знань у сфері українського парламентаризму, як: парламентська культура; етика поведінки народних депутатів України; відповідальність народних депутатів України. Досліджено нові механізми налагодження ефективної роботи Верховної Ради України. Запропоновано посилення відповідних компонентів знаннями про міжнародний досвід та світові традиції парламентської культури. Визначено шляхи розв'язання системних проблем парламентської культури в Україні.

Розглянуто наукове обгрунтування темпоральних аспектів тенденцій розвитку законодавства у сфері місцевого самоврядування. Як структурні елементи часу визначено різнорідні за середовищем, природою, сутністю екзогенні та ендогенні об'єктивні й верифіковані цикли. Обгрунтовано комплементарний характер екзогенної циклічності, в умовах якої функціонують елементи системи місцевого самоврядування, що визначає темпоральну специфіку процесів законодавчого забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Виявлено ключову закономірність екзогенного середовища системи МС - наявність низки чітких прямих і обернених залежностей між циклами сонячної активності й циклами Кондратьєва. Ця проблематика корелюється з темпоральними аспектами управління, характеризуючи "вчасність" реформ законодавчої основи місцевого самоврядування. Установлено, що найближчий сприятливий для розвитку місцевого самоврядування період екзогенного мультифакторного середовища, що характеризується рядом стійких закономірностей та підлягає жорсткій верифікації, припадає на 2017 - 2018 рр.

З'ясовано сутність фінансової децентралізації на основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених. Розкрито місце фінансової децентралізації за умов реформування системи державного управління. Розглянуто основ ні постулати теореми децентралізації. Описано критерії оцінки рівня фінансової децентралізації; дана кількісна та якісна характеристики. Проведено критичний аналіз впливу фінансової децентралізації на різні сторони суспільного життя. Зазначено позитивні впливи та загрози здійснення реформи фінансової децентралізації. Акцентовано увагу на взаємозв'язку фінансової децентралізації, ефективності управління й економічному розвитку країни та її регіонів. Доведено необхідність чіткого розмежування й законодавчого закріплення повноважень, спроможностей та відповідальності між різними рівнями публічного управління.

Розглянуто внутрішньополітичні процеси, що відбуваються в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) в період трансформації від моделі державного управління, властивій комуністичній системі, до моделі публічного адміністрування демократичної системи. Моніторинг та результати таких процесів на сьогодні надають змогу використовувати позитивні досягнення та мінімізувати негативні моменти в політичному житті України на шляху євроінтеграції. Особливу увагу зосереджено на виборах як невід'ємній складовій політичних процесів і трансформацій країн ЦСЄ.