Зроблено аналіз сучасного уявлення про здійснення нелегального транспортування мігрантів в Україні, масштабів проблеми, питання з'ясування основних характеристик транспортованих в Україну та через неї мігрантів, а також механізмів здійснення операцій переправників. Розглянуто рівень розуміння зазначеної проблеми з боку різних урядових та неурядових структур, а також їх підходи до запобігання нелегальному транспортуванню мігрантів.

Висвітлено процес появи в Україні, зокрема в Києві, "нетрадиційних" іммігрантів з країн Азії та Африки. Розглянуто умови їх прибуття в Київ, проживання, працевлаштування, проаналізовано підприємницьку діяльність, описано процес соціально-культурної інтеграції в українське суспільство, формування стосунків між киянами та іммігрантами, закономірності процесу міграції у глобалізованому світі.

Освещен процесс появления в Украине, в частности в Киеве, "нетрадиционных" иммигрантов из стран Азии и Африки. Рассмотрены условия их прибытия в Киев, проживания, трудоустройства, проанализирована предпринимательская деятельность, описаны процесс социально-культурной интеграции в украинское общество, формирование отношений между киевлянами и иммигрантами, закономерности процесса миграции в глобализированном мире.

Розкрито сутність та ознаки міжнародної міграції населення як складової сучасних міжнародних відносин, висвітлено науково-методичні засади дослідження даного процесу. Встановлено особливості і тенденції розвитку та поширення міграційних явищ, проаналізовано їх економічні та соціально-політичні наслідки. Значну увагу приділено розгляду теоретичних, практичних і законодавчих аспектів регулювання міграції у світі та в Україні з урахуванням глобалізаційних тенденцій. Охарактеризовано інструменти регулювання нелегальної міграції та зайнятості, розглянуто методи боротьби з даним явищем в Україні. Проаналізовано основні етапи розвитку та зміну напрямків потоків міжнародної інтелектуальної міграції.

Раскрыты сущность и признаки международной миграции населения как составляющей современных международных отношений, освещены научно-методические основы исследования данного явления, проанализированы их экономические и социально-политические последствия. Значительное внимание уделено рассмотрению теоретических, практических и законодательных аспектов регулирования миграции в мире и в Украине с учетом глобализационных тенденций. Охарактеризованы инструменты регулирования нелегальной миграции и занятости, рассмотрены методы борьбы с данным явлением в Украине. Проанализированы основные этапы развития и изменения направлений потоков международной интеллектуальной миграции.

Визначено теоретично-методолгічні засади процесу формування та реалізації міграційної політики України. Охарактеризовано міграційні процеси на українських землях наприкінці XIX - XX ст., проаналізовано основні тенденції міграційної політики України, визначено її переваги та недоліки. Обгрунтовано необхідність імплементації європейського досвіду до сучасних вітчизняних умов, запропоновано сучасні підходи та практичні рекомендації щодо вдосконалення роботи державних інституцій управління міграційною сферою, підвищення ефективності їх функціонування.

Висвітлено теоретико-методологічні проблеми дослідження феномену міграції, проаналізовано еволюцію сутнісних характеристик міграційних процесів, основні етапи становлення міграційного законодавства України та сучасну нормативно-правову базу регулювання міграційних процесів, становлення та розвиток системи регулюючих органів у сфері міграції. Зроблено огляд системи міжнародно-правових актів регулювання міграційних процесів і проаналізовано сучасний стан імплементації норм міжнародного права в систему міграційного законодавства України. Запропоновано напрямки удосконалення міжнародного співробітництва України в сфері регулювання міграційних процесів і системи інституційного забезпечення міграційної політики.

Розглянуто процес внутрішнього переміщення осіб (ВПО) в Україні протягом перших шести місяців після його початку. Дослідження проведено на основі вторинної інформації - використані статистичні дані кількості зареєстрованих ВПО, законодавчі акти України, звіти міжнародних організацій, заяви представників неурядових організацій і державних органів України. Визначено основні характеристики процесу внутрішнього переміщення в Україні. З'ясовано, що ВПО формують дві групи - з Автономної Республіки Крим і зі Східних областей України, які мають свої особливості. Проведено аналіз формування державної політики України щодо ВПО. Увагу приділено наявним проблемам у таких сферах: розбудова термінологічного апарату, створення системи реєстрації ВПО, формування законодавчої бази і державних інституцій, забезпечення житлом, реєстрація перебування, доступ до соціального захисту і вирішення вітальних потреб даної групи. Встановлено, що потребує ухвалення закон, який визначатиме статус ВПО. Необхідно прийняття державних програм, спрямованих на забезпечення потреб двох категорій ВПО з урахуванням їх життєвих стратегій. Серед завдань держави - робота з громадською думкою і попередження негативного ставлення до переселенців, внесення змін до податкового законодавства країни з метою залучення фінансової допомоги донорів.

Подано понятійний апарат, пов'язаний із соціологічним вивченням сучасних міграційних процесів, висвітлено його складові. На підставі результатів соціологічного дослідження української міграції жінок до Польщі та Греції проаналізовано вплив міграційних процесів на ідентичності, сім'ї та сімейні ролі мігранток. Розкрито специфіку характеристик міграції й особливості адаптаційних моделей жінок-мігранток у приймаючих суспільствах.

Досліджено питання міграції в Україні. Вказано види міграції (внутрішня й зовнішня) й охарактеризовано її структуру за територіальною, часовою ознаками, за способом реалізації по відношенню до держави та за ступенем державного контролю. Акцентовано на злочинах, пов'язаних із незаконною міграцією.

Розглянуто історію формування нормативно-правової бази регулювання міжнародної міграції на глобальному рівні. Проаналізовано феномен двоїстого характеру міграційної політики на глобальному рівні, зумовлений розбіжністю інтересів різних учасників системи міжнародних відносин. Надано рекомендації щодо вдосконалення державної політики у сфері регулювання міграційних процесів.

Вивчено загрози для громадського здоров'я і національної безпеки, спричинені суттєвим посиленням міграції в результаті складної сучасної соціально-економічної та політичної ситуації в Україні (як усередині країни, так і за її межі). Виконаний автором системний аналіз впливу зовнішніх міграційних процесів на громадське здоров'я і національну безпеку показав, що зовнішня міграція безпосередньо впливає на стан громадського здоров'я, насамперед за рахунок несприятливих змін якісних характеристик населення та його вікової структури, та опосередковано - на фінансування систем охорони здоров'я та соціального захисту в результаті зменшення частки економічно активного населення. Водночас внутрішня міграція останніх років накладає свій відбиток не лише на здоров'я вимушених переселенців, а й на стан здоров'я в масштабах нації. Здійснено оцінку прийнятності для України міжнародних підходів до розв'язання проблем громадського здоров'я, пов'язаних з міграцією, та мінімізації спричинених цим загроз національній безпеці. Доведено необхідність забезпечення органами державної влади на різних рівнях готовності та потенціалу системи охорони здоров'я (в т.ч. наявність надійних епідеміологічних даних і оперативної інформації про міграційну ситуацію, проведення ретельного планування, навчання персоналу), а також прихильність принципам соціальної справедливості, солідарності, дотримання прав людини і поваги людської гідності; поглиблення міжсекторальної взаємодії на місцевому, державному і міждержавному рівнях для забезпечення ВПО доступу до послуг охорони здоров'я.

Висвітлено сутність і зміст державної міграційної політики, визначено принципи, на яких вона має грунтуватися, розкрито методологічні підходи до її формування. Досліджено нормативно-правове забезпечення міграційних процесів (МП), надано пропозиції з удосконалення державної політики щодо регулювання МП у напрямі її нормативно-правового забезпечення. Розглянуто теоретичні підходи до планування міграційної політики. Встановлено роль держави в управлінні МП, виокремлено сучасні форми міграції населення. Досліджено сучасний стан МП в Україні в розрізі їх видів. Визначено основні причини, внаслідок яких відбувається масштабна трудова й інтелектуальна еміграція. Досліджено розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури в реалізації міграційної політики. Вивчено можливість запровадження європейського досвіду у виробленні та реалізації державної міграційної політики в Україні.

Розроблено концептуальні положення та одержано результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання в галузі науки державного управління щодо розробки та функціонування механізмів державного управління міграційними процесами в Україні, їх логічний взаємозв’язок і правила взаємодії. З’ясовано, що формування і реалізація міграційної політики в Україні повинні ґрунтуватися на комплексному підході з урахуванням взаємодії всіх механізмів державного управління міграційними процесами, що сприятиме підвищенню його ефективності. З урахуванням перспектив розвитку України та міжнародного досвіду розроблено модель ефективного державного управління міграційними процесами в Україні, яке має бути соціально орієнтованим і реалізуватися через низку взаємопов’язаних і узгоджених між собою механізмів. Обґрунтовано, що насамперед потребує удосконалення нормативно-правовий механізм, зокрема згідно із системним підходом, і передбачає охоплення всіх істотних складових і чинників міграції. Відповідно на його основі здійснюється запуск інших механізмів державного управління міграційними процесами в загальному взаємозв’язку між собою. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління міграційними процесами в Україні, які мають бути комплексними та реалізовуватися на основі як тактичних, так і стратегічних цілей держави.

Мета статті - аналіз розвитку міграційної політики Європейського Союзу, основних її напрямів, викладених Єврокомісією у проєкті нового Пакту щодо міграції та притулку, та оцінка впливу європейських підходів до міграційного менеджменту на міграцію населення України. Застосовано комплекс загальнонаукових методів пізнання: системний, порівняльний, структурно-функціональний. Актуальність дослідження обумовлена значенням міграції українців до ЄС для розвитку країни, а також необхідністю імплементації норм і принципів європейського законодавства як складової євроінтеграції України. Новизна статті полягає у виявленні сучасних тенденцій політики ЄС у сфері міграції та прогнозуванні їх впливу на зміни обсягів, напрямів та характеристик міграції українців. Зроблено висновок про те, що передбачене новим Пактом розширення каналів легальної міграції (передусім для кваліфікованої робочої сили) водночас із посиленням протидії нелегальній міграції спонукатиме українців до більш впорядкованих переміщень до європейських країн. Це, безумовно, сприятиме покращанню умов праці, забезпеченню їх прав, проте посилюватиме ризики перетворення частини тимчасової трудової міграції на постійну і подальших втрат трудового та інтелектуального потенціалу країни. Пропозиції Єврокомісії щодо поглиблення співпраці у сфері міграції з країнами-сусідами відкривають для України нові можливості для послаблення негативних наслідків міграційних процесів. Зокрема, на часі вчергове порушити питання про укладення з країнами призначення трудових мігрантів з України угод про спільне використання робочої сили та про соціальне забезпечення. Варта обговорення з європейськими партнерами можливість підтримки програм сприяння реінтеграції мігрантів, які повертаються. Перспективи для трансформації відпливу мізків з України на їх взаємовигідну циркуляцію містить пропозиція "партнерства щодо талантів". Розвиток міграційного менеджменту в ЄС потрібно враховувати і з метою удосконалення міграційної політики України. Зокрема, слід брати до уваги європейський досвід диференційованого підходу до імміграції, сприяння прибуттю фахівців, студентів, інвесторів. З метою запобігання нелегальній міграції та тіньовій зайнятості іноземців можуть бути використані напрацювання ЄС стосовно процедур допуску сезонних працівників, оформлення дозволу на перебування і на працевлаштування одним документом. Корисним видається також європейський досвід з підвищення ефективності і скорочення термінів процедур надання захисту шукачам притулку.

Україна є одним з найбільших донорів населення та робочої сили в Європі. Оцінювання міграції українців до країн Європи базується на даних трьох загальнонаціональних опитувань щодо зовнішньої трудової міграції (2008, 2012, 2017), опитування в рамках проєкту TEMPER за участю автора (2017 - 2018), а також даних низки інших досліджень української трудової міграції, проведених в Україні та країнах-реципієнтах. Мета статті - порівняльний аналіз міграції українців до різних регіонів Європи. Методи дослідження: системний підхід, метод комплексного використання інформації з різних джерел, порівняльний та графічний методи. Науковою новизною статті є виявлення особливостей зовнішньої трудової міграції громадян України залежно від географічного напрямку переміщень. Проаналізовано зміни в тенденціях зовнішньої трудової міграції українців, що відбулися за часів незалежності. Проведено порівняльний аналіз міграції українців до Західної та Східної Європи. Показано, що трудові поїздки до сусідніх з Україною країн здебільшого залишаються циркулярними та короткочасними. Міграція до Західної Європи характеризується переходом від циркулярної до постійної міграції з формуванням нових українських діаспор у країнах-реципієнтах. Проаналізовано склад мігрантів до Західної Європи за статтю, віком, рівнем освіти, регіонами походження, правовим статусом перебування за кордоном то що у порівнянні з українськими мігрантами до Східної Європи та зайнятим населенням України. Особливу увагу приділено професійному складу мігрантів до та після виїзду. Зроблено висновок, що збільшення частки Європейського Союзу в структурі зовнішньої трудової міграції з України є позитивним явищем, оскільки сприяє поширенню європейських цінностей в українському суспільстві. Оцінено майбутні тенденції української міграції, зокрема в контексті епідемії COVID-19. Представлені пропозиції щодо удосконалення міграційної політики України.

Вивчено процеси урегулювання правового статусу іммігрантів в Україні у період до повномасштабного нападу РФ. Мета статті - виявлення проблем та механізмів урегулювання правового статусу цієї групи осіб. Новизна статті полягає у концептуалізації шаблонів урегулювання правового статусу іммігрантів. У процесі роботи над статтею використано методи опитування, напівструктурованих інтерв'ю, включеного спостереження, фокус-груп, самореєстрації. Емпіричні дані для написання статті отримані у дослідженні "Мігранти з неврегульованим статусом в Україні", проведеного в межах фінансованого ЄС та реалізованого Міжнародною організацією з міграцій (МОМ) проєкту "Підтримка управління міграцією і притулком в Україні" (IMMIS). Опитування проводилось серед експертів (лідерів імміграційних громад, державних службовців, представників неурядових і міжнародних організацій, які опікуються проблемами мігрантів) та іммігрантів. Критеріями відбору для іммігрантів були відсутність українського громадянства, безперервне перебування в Україні протягом щонайменше двох місяців і досягнення повноліття. Встановлено два шляхи потрапляння іммігрантів у неурегульоване становище: порушення правил в'їзду в Україну та перевищення строку перебування, визначеного візою чи іншим документом. Емпірично доведено поширеність досвіду, принаймні тимчасового, відсутності належного правового статусу поміж іммігрантів. Так, понад третина (38,6 %) опитаних іммігрантів, які на момент інтерв'ю мали необхідні для перебування в Україні документи, зізналися, що у минулому перебували певний час у неурегульованому правовому статусі. Така ситуація мала місце у представників різних статевих, вікових та освітніх груп. Ключовою інституцією з урегулювання правового статусу іноземців в Україні є Державна міграційна служба (ДМС). Дослідження виявило декілька сценаріїв контактування з міграційною службою у процесі отримання документів. Трохи більше половини опитаних зверталися до ДМС самостійно, інші - користувалися допомогою посередників. Найчастіше опитані співпрацювали з представниками міжнародних і неурядових організацій (УВКБ ООН, "Право на захист", "Хіас", "Рокада"). Окремих осіб до міграційної служби направили знайомі українці або співвітчизники. Повоєнне відродження України повинно включати модернізацію діяльності ДМС з метою вдосконалення практики урегулювання правового статусу іноземців.

Обгрунтовано та визначено концептуальні підходи, напрями та механізми удосконалення регулювання міграційних процесів в Україні на основі аналізу сучасної міграційної ситуації, враховуючи міжнародний, зокрема європейський, досвід формування міграційної політики. Визначено стан та рівень наукової розробки теми, узагальнено наукові теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних учених до визначення основних понять, як-от: "міграція", "міграційна політика", "механізми державного регулювання міграційних процесів", надано їм авторське визначення; охарактеризовано хроніку та причини найбільших міграцій в Україні, визначено п'ять основних хвиль; обгрунтовано вплив на міграційні процеси соціально-економічних факторів та залежність розвитку економіки України від міграції робочої сили. Охарактеризовано головні чинники масової еміграції та для більш детального аналізу причин і наслідків масової міграції створено розширену класифікацію факторів прямої та опосередкованої дії. Досліджено особливості перебігу міграційних процесів на регіональному рівні (у Дніпропетровській області) та шляхи їх урегулювання. Проаналізовано світові центри тяжіння робочої сили та визначено напрями адаптації й імплементації досвіду формування та реалізації механізмів міграційної політики для України. Визначено основні напрями удосконалення стратегії державної міграційної політики України через формування міграційної політики за допомогою імітаційної моделі вдосконалення стратегії державної міграційної політики України на основі системної узгодженості за цілями та результатами із суміжними стратегіями і політиками; запропоновано концептуальну модель механізму інституційної взаємодії органів державного управління під час державного регулювання міграційних процесів в Україні з урахуванням факторів прямої та опосередкованої дії; модель поступової трансформації механізмів державного регулювання міграційних процесів; серію моделей інституційного механізму державного регулювання міграційних процесів на різних етапах розвитку міграційної політики, метою яких є формування сучасної парадигми державного управління у сфері регулювання міграційних процесів на основі системного, комплексного, інноваційного розвитку, спрямованих на реалізацію моделі випереджаючого розвитку економіки і забезпечення на цій основі якісного зростання загального добробуту. Запропоновано застосування міграційних профілів, які надаватимуть інформацію про важливі для соціально-економічного життя суспільства характеристики міграційних процесів, що посилить регуляторні спроможності системи державного управління.

Досліджено сутність та зміст державної міграційної політики, виділено принципи, на яких вона ґрунтується, розкрито методологічні підходи щодо її формування. Запропоновано напрями визначення методології під час реалізації державної міграційної політики з урахуванням сучасних запитів. Розглянуто сучасні форми міграції населення. Досліджено роль держави в управлінні міграційними процесами, розглянуто теоретичні підходи щодо планування державної міграційної політики. Вивчено сучасний стан міграційних процесів в Україні за видами міграції, виділено аспекти та основні мотиви трудової міграції населення, встановлено основні причини, внаслідок яких відбувається інтелектуальна еміграція. Надано пропозиції щодо вдосконалення державної міграційної політики в напрямі нормативно-правового забезпечення. Запропоновано механізм інтеграції іноземців та осіб без громадянства до українського суспільства, надано рекомендації щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб до територіальних громад, у яких вони тимчасово перебувають. Розроблено механізм забезпечення легальної міграції населення, який визначає основний інструментарій, що врегульовує міграційні процеси, де особлива увага приділяється трудовій міграції. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення прикордонного контролю за міграційними потоками. Надано пропозиції з удосконалення міграційної політики в напрямі її узгодження із соціально-економічним розвитком держави. Наведено рекомендації щодо вдосконалення інформаційно-комунікаційного забезпечення міграційних процесів в Україні. Запропоновано напрями підвищення якості обслуговування населення в межах реалізації міграційної політики та розглянуто можливість запровадження європейського досвіду у виробленні й реалізації державної міграційної політики України.