Висвітлено складний процес становлення та діяльності українських дипломатичних представництв Української Народної Республіки доби Центральної ради та Директорії, періоду гетьманату П.Скоропадського. Наведено основні напрямки діяльності українських посольств і надзвичайних дипломатичних місій у країнах Європи, на теренах колишніх імперій Романових і Габсбургів. Показано, що дана діяльність сприяла процесам державотворення, зміцненню міжнародних зв'язків України, піднесенню її престижу для європейської та світової громадськості.

Освещен сложный процесс становления и деятельности украинских дипломатических представительств Украинской Народной Республики периодов Центрального Совета и Директории, гетманата П.Скоропадського. Рассмотрены основные направления деятельности украинских посольств и чрезвычайных дипломатических миссий в странах Европы, на территории бывших империй Романовых и Габсбургов. Показано, что данная деятельность содействовала процессам образования государства, укреплению международных связей Украины, поднятию ее престижа в глазах европейской и мировой общественности.

Розглянуто основні завдання й особливості організації внутрішньої структури народного міністерства закордонних справ Української Народної Республіки (УНР). Проаналізовано пріоритетні напрямки діяльності зовнішньополітичного відомства протягом червня 1917 - квітня 1918 рр. Особливу увагу приділено вивченню взаємодії Української Центральної Ради з країнами Антанти; участі української делегації у роботі Брест-Литовської мирної конференції та стосункам міністерства з німецькою та австрійською владою в Україні після підписання мирного договору. Висвітлено співпрацю міністерства з національними неукраїнськими організаціями в Україні, розглянуто питання повернення виселених під час війни українців Галичини та Буковини, а також захисту прав українців поза межами УНР.

Рассмотрены основные задачи и особенности организации внутренней структуры народного министерства иностранных дел Украинской Народной Республики (УНР). Проанализированы приоритетные направления деятельности внешнеполитического ведомства на протяжении июня 1917 - апреля 1918 гг. Особое внимание уделено изучению взаимодействия Украинской Центральной Рады со странами Антанты; участию украинской делегации в работе Брест-Литовской мирной конференции и взаимодействию министерства с немецкой и австрийской властью в Украине после подписания мирного договара. Освещено сотрудничество министерства с национальными неукраинскими организациями в Украине, рассмотрены вопросы возвращения выселенных во время войны украинцев Галиции и Буковины, а также защиты прав украинцев за пределами УНР.

Розглянуто питання підписання Брестського миру та його значення в історії відновлення та формування Української державності в період Центральної Ради, а також зовнішньополітичні відносини України.

Проаналізовано зовнішньополітичну діяльність України в період існування Центральної Ради з березня 1917 р. по квітень 1918 р. Розкрито складний період для молодої Української держави у період підписання Брестського мирного договору та вступу на її територію австро-німецьких військ.

Висвітлено діяльність українських дипломатів та урядовців у контексті ведення міжнародної фінансової політики урядами Центральної Ради, Гетьманату та Директорії протягом 1917 - 1922 рр. Проаналізовано багатогранні аспекти міжнародної фінансової політики Української Держави та Української Народної Республіки у зіставленні із внутрішньою та зовнішньою політикою, а також з огляду на загальний фінансово-економічний та державно-політичний курс національно-державного відродження України. До наукового обігу введено нові, раніше невідомі, архівні документи. Зазначено, що Центральна Рада вперше в історії України запровадила національні паперові грошові знаки, оголосила про створення власної податкової і банківської системи, Державного банку та Державної скарбниці, створила урядове фінансове відомство сучасного зразка, проводила фінансову політику на міжнародному рівні.

Висвітлено основні напрями та проблеми діяльності надзвичайної дипломатичної місії УНР на Кавказі від часу її заснування у січні 1919 р. до написання рапорту про звільнення керівника - І. Красковського та припинення існування дипломатичного представництва у квітні 1921 р. Мета дослідження - з'ясування завдань та функцій місії за умов витіснення більшовиками уряду УНР із державної території, катастрофічного фінансового становища зовнішньополітичного відомства, що змушувало систематично скорочувати асигнування та штати дипломатичних установ, відсутності надійної підтримки іншими державами боротьби України проти російського більшовизму й офіційного визнання у світі. Ураховано здобутки української та зарубіжної історіографії. Оригінальність дослідження забезпечується використанням маловідомої архівної інформації з Центрального державного історичного архіву Грузії, відділу рідкісних книг і рукописів Центральної бібліотеки ім. Якуба Коласа НАН Білорусі, Центрального державного архіву громадських об'єднань України. Досліджено, що І. Красковському вдалося підготувати проекти міждержавних договорів (зокрема між УНР і Кубанською Республікою) та провести їх обговорення, забезпечити реєстрацію українців у зоні своїх повноважень і систематично популяризувати українську ідею, залучити широке коло політичних діячів до обговорення ідеї створення Чорноморсько-Балтійського союзу, започаткувати інститут почесних консулів. Висвітлено прагнення української громади Кримського півострова протистояти зросійщенню та роль І. Красковського у забезпеченні консульського захисту для кримських українців.

Мета роботи - з'ясування форм і засобів формування позитивного образу України як незалежної держави та інструментарію публічної й культурної дипломатії. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності. Для виявлення та класифікації джерел, повноти й достовірності викладених у них фактів застосовано методи джерелознавчої критики; для дослідження інструментарію української дипломатії у сфері формування уявлень зарубіжних суспільств про українців, їх історію та культуру - метод імагології. Наукова новизна результатів дослідження полягає в реконструкції витоків інституціалізацїї публічної та культурної дипломатії в діяльності дипломатичної служби, формування інструментарію пропаганди української ідеї, застосування засобів мистецтва для створення позитивного уявлення зарубіжного суспільства про Україну. Висновки: із метою поширення у світі інформації про Україну та протидії антиукраїнській пропаганді було сформовано інституційну структуру, яка охоплювала відповідні підрозділи у МЗС, інформаційні бюро, прес-бюро диппредставництв. Особливість реалізації завдань української дипломатії у сфері досягнення присутності в інформаційному полі країн світу полягала в державному фінансуванні та міжвідомчій взаємодії й координації діяльності з урядами, громадськістю, українською еміграцією. З цією метою було апробовано такі інструменти, як публікації/інтерв'ю послів у зарубіжній пресі, друк періодичних бюлетенів та серійних видань про Україну, проведення курсів вивчення української мови, науково-популярних лекторіїв, книжкових виставок, виявлення зарубіжної україніки, організація виступів мистецьких колективів та зйомок кінофільмів.