Проаналізовано джерельний комплекс, що містить інформацію про причини створення, основні напрями та результати діяльності Надзвичайної державної комісії (НДК) на території України та місцевих осередків сприяння її діяльності, форми та методи роботи, персональний внесок її членів у з'ясування збитків, нанесених нацистськими окупантами. Висвітлено діяльність НДК на території України, Української республіканської комісії (УРК) і місцевих осередків сприяння НДК та досліджено чинники створення цих інституцій. Проаналізовано комплекси документів, що утворювалися у процесі діяльності комісій, з'ясовано їх інформаційних потенціал. Вивчено внесок українських архівістів у діяльність УРК і підготовку збірників документів, які висвітлювали злочини окупантів.

Розглянуто політику радянської та окупаційної нацистської влади щодо історико-культурних цінностей Східної України в роки Великої Вітчизняної війни. Подано інформацію про евакуацію історико-культурних цінностей в східні райони СРСР в перший рік війни, показано неспланованість цього процесу та причини його фактичного провалу. На підставі аналізу ідеології націонал-соціалізму визначено місце історико-культурних цінностей в політиці окупантів. Розкрито цілі та механізми захоплення, вивезення межі країни та знищення культурного надбання Східної України окупантами. Встановлено обсяги збитків, заподіяних в ході воєнних дій архівним, бібліотечним і музейним установам. Висвітлено героїчні подвиги простих людей в порятунку та збереженні історико-культурних цінностей в роки Великої Вітчизняної війни.

Уперше в історіографії у дослідженні здійснено спробу комплексного аналізу реалізації окупаційної політики, яка проводилась військовою та цивільною адміністрацією Райхскомісаріату "Україна" у всіх сферах життя суспільства. Обрано методологічні підходи, що дозволили трактувати досліджувані події в контексті перманентного конфлікту між німецькою владою та українським суспільством у різноманітних його проявах упродовж усіх без винятку хронологічних періодів. Вдосконалено підходи до визначення ефективності роботи німецького управлінського апарату, зокрема, визначено чинники політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму. Проаналізовано правове поле, в якому діяла окупаційна адміністрація, розглянуто теоретичні положення, що інтерпретують гітлерівську окупаційну політику як систему комплексних заходів адміністації Райхскомісаріату "Україна" у сфері активної експтуатації потенціалу захопленої території, включно силового, репресивно-карального врегулювання стосунків з місцевим суспільством, виразно закріплену в нормативних приписах.

На підставі дослідження архівних матеріалів і друкованих джерел висвітлено проблеми функціонування окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату "Україна" (РКУ). Розкрито питання організаційно-правового забезпечення функціонування цивільної адміністрації РКУ. Проаналізовано ефективність роботи німецького управлінського апарату. Визначено чинники затяжної системної соціально-політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму. Подано інформацію про особливості організації та функціонування гебітскомісаріатів РКУ, економіко-правові заходи цивільної адміністрації РКУ у сфері організації виробництва, німецькі поліційні органи та служби РКУ, громадянський статус місцевого населення окупованої України.

Висвітлено організацію та діяльність українських допоміжних військових формувань Збройних сил Німеччини на території райхскомісаріату Україна в 1941 - 1943 рр. Розглянуто структуру, чисельність, озброєння, підпорядкування та повсякденну роботу українських частин, принципи їх комплектування та матеріального забезпечення. Показано, що комплектування добровольних частин німецької армії відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії та поліції реалізували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не одержали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов'язання власного майбутнього з соціал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні підрозділи та частини з німецьким керівним складом, займали виключно нижчі щабелі силових структур і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому.

На основі архівних матеріалів проаналізовано діяльність органів окупаційної влади на території Київської та Полтавської областей в 1941 - 1944 рр., розкрито правові норми та соціально-трудову сферу цієї проблеми.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних із функціонуванням в'язниць на окупованій території України. Тюремну систему проаналізовано як один із важливих інструментів нацистського терору, елемент апарату насильства, спрямованого на впокорення всіх категорій населення. Стаття базується на масиві джерел, що донині не залучався до наукового обігу, зокрема настінних написах бранців нацистських в'язниць, зафіксованих радянськими органами держбезпеки.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних з функціонуванням окупаційного режиму на території України в роки Другої світової війни. Подано реконструкцію адміністративних структур, охарактеризовано їх компетенцію й алгоритм діяльності. Розглянуто нормативно-правове забезпечення діяльності органів влади райхскомісаріату "Україна".

Проаналізовано податкову політику нацистів на селі, що діяла в межах рейхскомісаріату "Україна" з другої половини 1941 до початку 1944 рр. Висвітлено умови, в які потрапило населення після запровадження окупантами планів здачі натурального податку молоком, м'ясом свиней, великої рогатої худоби, птиці, яйцями, медом та іншою сільськогосподарською продукцією. Показано окремі аспекти політики експлуатації селянства нацистами за підтримки створених ними українських допоміжних органів влади.

Надано нормативно-правову базу використання праці військовополонених у німецьких таборах на території рейхскомісаріату "Україна" та в зоні військової окупації. Основну увагу приділено націонал-соціалістичній трансформації фундаментальних положень міжнародного гуманітарного права. Висвітлено стан окремих аспектів міжнародного права в сфері військового полону напередодні Другої світової війни. Розглянуто наслідки реалізації нацистської політики щодо полонених військовослужбовців.

Проаналізовано наукові дослідження з проблеми окупаційного режиму в Україні 1941 - 1944 рр., що вийшли у світ за роки незалежності. Вперше зроблено спробу виокремити наукові праці, в яких простежуються особливості здійснення окупаційної політики в окремих окупаційних адміністративно-територіальних одиницях.

Проаналізовано основні напрями організації управлінської комунікації між німецькими та місцевими владними структурами зони відповідальності Тимчасової військової адміністрації (ТВА) та Райхскомісаріату "Україна" (РКУ) в 1941 - 1944 рр. Ці управлінські структури уповноважувалися на безпосереднє здійснення мети і завдань гітлерівської окупаційної політики, але оскільки вони були порівняно малочисельними, то у цих окупаційних зонах України були створені ще й органи місцевого управління, які репрезентувалися обласними, міськими, районними та сільськими управами. Основні процеси управлінської комунікації у зонах відповідальності ТВА та РКУ передбачали організацію внутрішньої службової взаємодії вертикального та горизонтального рівнів між суто німецькими владними структурами та зовнішнього - між німецькими та місцевими органами влади. Владна вертикаль німецьких окупаційних адміністрацій рівня мала максимально закритий і обмежений для місцевих допоміжних органів влади характер. Місцева влада обмежувалась у праві отримання усієї повноти системної інформації щодо реалізації стратегічних завдань окупаційної політики, а ті документи, які отримувало їх керівництво - мали цілком конкретизований суто виконавський характер. Владна вертикаль місцевих органів влади здійснювалася на рівні район (місто) - село. Лише нетривалий термін часу, в окремих регіонах країни, які перебували в юрисдикції ТВА до цього управлінського рівня, додавалась область. Проте після передачі цих територій у відання адміністрації РКУ, нова влада визнала за непотрібне залишати обласні управи у статусі допоміжних органів управління. Усі службові повідомлення німецьких органів влади мали наказовий та безапеляційний характер, а їх одержувачі в особі керівництва органів місцевого управління повинні були їх лише виконувати. Вертикаль німецького управління передбачала порядок повної підвладності органів регіональної та місцевої німецької влади вищому за статусом керівництву. Основними каналами службової комунікації ставали оголошення у пресі, збори службовців органів місцевого управління, телефонограми, накази та розпорядження. Для німецьких органів влади видавалися спеціальні кодифіковані збірники документів, користуватися якими місцевій владі було заборонено. Родовою ознакою німецького військово-окупаційного управління стали паралелізм та дублювання службових повноважень, відсутність реального правонаступництва між адміністраціями ТВА та РКУ, що в умовах глобального воєнного протистояння ставало причиною незадовільного стану ефективності здавалось раціональної та оптимально оформленої адміністративної системи.