Науково обгрунтовано теоретичні підходи до вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення фінансування вищої освіти в Україні. Проаналізовано систему освіти за сучасних умов розвитку українського суспільства та держави. Розкрито суть та визначено правову природу освіти. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення вищої освіти України. Розвинуто класифікацію норм її правового забезпечення за рівнем значущості. Розроблено пропозиції щодо зміцнення системи бюджетного фінансування вищої освіти. Розроблено концептуальні засади її забезпечення. Обгрунтовано доцільність розвитку комбінованої системи фінансового забезпечення вищої освіти. Запропоновано схему кредитування на основі позики контингент-прибутку.

Розкрито сутність правового забезпечення фінансування охорони здоров'я, недоліки чинних нормативно-правових актів, наведено пропозиції щодо їх усунення. Проаналізовано поняття медична допомога, охорона здоров'я, система охорони здоров'я, обов'язкове медичне страхування, визначено місце і роль медичної галузі в системі фінансово-правового механізму держави. Розглянуто особливості фінансово-правових відносин у сфері охорони здоров'я, повноваження органів публічної влади щодо фінансування медичної сфери та джерела фінансування галузі. Висвітлено особливості залучення позабюджетних коштів для фінансування сфери охорони здоров'я. Обгрунтовано необхідність прийняття Законів України "Про обов'язкове медичне страхування", "Про лікарське самоврядування", виділення в системі права нової галузі - медичного права, а також розробки та прийняття Медичного кодексу України з метою чіткого та повного правового регулювання всіх аспектів діяльності медичної сфери за умов дії законів ринку та інституту обов'язкового медичного страхування.

Теоретично досліджено та розкрито сутність категорії фінансової діяльності органів місцевого самоврядування з урахуванням нових суспільних відносин у даній сфері. Досліджено сутність видатків як фінансово-правової категорії та проаналізовано їх правову природу на сучасному етапі. Обгрунтовано нові підходи щодо фінансової діяльності як до різновиду управлінської діяльності держави. Проаналізовано правотворчість в галузі видатків на освіту та науку. Визначено особливості правозастосовної діяльності у галузі видатків на освіту та науку. Вдосконалено класифікацію видатків держави. Досліджено інститут юридичної відповідальності за нецільове витрачання бюджетних коштів держави та місцевого самоврядування та запропоновано шляхи його подальшого розвитку. Вдосконалено понятійний апарат фінансового права щодо фінансової діяльності у сфері освіти та науки. Запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання видатків на освіту та науку. Розроблено пропозиції щодо інституціонального забезпечення режиму фінансової економії бюджетних коштів.

Здійснено дослідження проблем правового регулювання фінансового забезпечення навчальних закладів України. Проведено аналіз еволюції та надано теоретико-правову характеристику змісту фінансового забезпечення навчальних закладів, запропоновано його визначення. Розглянуто класифікації форм і видів бюджетного фінансування навчальних закладів, визначено основні критерії даної класифікації. Досліджено концептуальні засади правового регулювання джерел фінансового забезпечення навчальних закладів України. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про фінансове забезпечення навчальних закладів, визначено шляхи вирішення правових проблем фінансового забезпечення навчальних закладів за умов Болонського процесу.

Исследованы предпосылки создания системы управления финансовыми потоками с использованием современных концепций менеджмента. Приведены механизмы стратегического управления финансовыми и информационными потоками МОНМСУ, определяющие потребности отрасли в финансировании, и обеспечивающие распределение выделенных финансовых ресурсов подведомственным экономическим объектам. Охарактеризованы методы оперативного планирования и распределения бюджетных денежных средств между получателями, рассмотрены подходы к организации и рационализации процесса принятия их отчетной документации. Рассмотрены также подходы к созданию информационно-аналитической системы поддержки принятия решений на уровне МОНМСУ, слагаемыми которой являются виртуальные образования отдельных процессов.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)261.551 + Х829(4УКР)39:Ч

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Фінансове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)261.551 + Х829(4УКР)39

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Фінансове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)261.551 + Х829(4УКР)39:Ч1

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Фінансове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)132.1 + У9(4УКР)261.551

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)261.551 + Х819(4УКР)132:У + Ч34(4УКР) к94

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Адміністративне право окремих країн

Організація освіти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано основні нормативно-правові акти, які регулюють питання бюджетного фінансування вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації державної та комунальної власності, проаналізовано практику їх застосування, увагу приділено основним проблемним моментам бюджетного фінансування вищезазначених навчальних закладів, окреслено основні напрями вирішення проблем, що виникають у цій сфері.

Охарактеризовано основні проблеми фінансування галузі освіти в Україні на основі нормативно-правових актів, які регулюють це питання, проаналізовано практику їх застосування навчальними закладами. Увагу приділено проблемним моментам правового регулювання надання платних послуг ВНЗ державної та комунальної форм власності, фінансування матеріально-технічної бази навчальних закладів, заробітних плат та соціального забезпечення працівників сфери освіти, соціально-побутових умов навчання та проживання студентів. Розглянуто зарубіжний досвід організаційно-правового вирішення фінансових проблем закладів освіти, окреслено перспективи його впровадження в Україні.

Систематизовано теоретичні засади дослідження понять механізмів регулювання ринку освітніх послуг (ОП) у державі. Узагальнено історичні передумови та етапи становлення та розвитку державного регулювання ринку ОП в Україні. Адаптовано основні зарубіжні підходи стосовно державного регулювання ринку ОП до українських реалій. Здійснено аналіз нормативно-правового регулювання діяльності ринку ОП в Україні. Проаналізовано основні тенденції розвитку та функціонування ринку Оп та особливостей державних механізмів його регулювання за сучасних умов. Окреслено та оцінено сучасний стан і перспективи розвитку інфраструктурного забезпечення державного регулювання ринку ОП. Розроблено механізм раціоналізації процесу фінансування ринку ОП в країні. Теоретично обгрунтовано об’єктивну необхідність та запропоновано напрями модернізації вітчизняної системи державного контролю за якістю освітньої сфери. Сформульовано пропозиції та практичні рекомендації щодо шляхів оптимізації стратегічних напрямів і механізмів державного регулювання ринку ОП у контексті створення європейського освітнього простору.

Зазначено, що фінансування системи вищої освіти в Україні має подвійну економічну основу. Конкретизовано, що перша основа полягає в тому, що особи, які закінчують школу, вступають до вишу на платній основі, тобто укладають контракт на отримання освітніх послуг; інша полягає в тому, що держава в особі розпорядника коштів - Міністерства освіти і науки України - здійснює оплату навчання певної кількості осіб на відповідних спеціальностях шляхом фінансування витрат, які університет зазнає у зв'язку з організацією навчального процесу. Наголошено, що надання вищої освіти за таким механізмом має назву "державне замовлення", хоча за змістом є розподілом коштів серед університетів і здобувачів вищої освіти. Акцентовано, що суспільні інтереси (потреби галузей промисловості, державних підприємств, органів місцевого самоврядування) не враховуються. Зроблено висновок, що державне замовлення виглядає як засіб соціальної підтримки окремих прошарків населення. Проаналізовано механізми розподілу місць державного замовлення у вищій освіті, методи підрахунків і визначення реальної потреби у спеціалістах відповідного фаху.

Комплексно досліджено проблеми правового регулювання фінансування загальної середньої освіти (ЗСО) в Україні. Проведено ретроспективний аналіз правового регулювання фінансування ЗСО в Україні. Сформульовано та запропоновано авторське визначення понять "фінансування ЗСО" і "правове регулювання процесу фінансування ЗСО". Визначено співвідношення форм, методів та джерел фінансування ЗСО. Виокремлено та систематизовано принципи фінансування ЗСО. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання бюджетного та позабюджетного фінансування ЗСО в Україні, виявлено прогалини і колізії та розроблені пропозиції щодо їх усунення. Розроблено пропозиції щодо імплементації ваучерного підходу, поосібного фінансування, грантового фінансування зарубіжних країн для вдосконалення правового регулювання фінансування ЗСО в Україні.

Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують діяльність закладів вищої освіти України, функцій державних органів виконавчої влади та змін у національній системі вищої освіти, пов'язаних з прагненням інтегруватись в Європейський освітній простір. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи: історичний, системно-структурний аналіз, порівняльний аналіз, логічне узагальнення. Проаналізовано дві останні редакції Закону "Про вищу освіту"та вплив змін, що відбулися, на роботу державних органів виконавчої влади і закладів вищої освіти (ЗВО). На основі офіційних документів окреслено основні здобутки та невирішені проблеми системи вищої освіти України, в тому числі щодо ефективності використання бюджетних коштів. Проаналізовано нові критерії розподілу державних коштів між ЗВО на основі їх рейтингування відповідно до результатів попередньої діяльності з метою створити фінансовий важіль впливу на якість національних освітніх послуг, побудову партнерства ЗВО з ринком праці та міжнародним освітнім товариством. Окремі результати та узагальнення, зроблені в роботі,можуть бути використані як ЗВО, так і окремими фахівцями галузі вищої освіти для перегляду діяльності відповідно до сучасних вимог, а саме: активізації співпраці з представниками бізнесу, участі в міжнародних наукових проектах з метою вдосконалення освітніх програм, диверсифікації джерел фінансування та ін., а отже для подальшого реформування української вищої освіти задля вирішення нагальних проблем, включно з покращенням її якості.