Досліджено феномен європейської колективної безпеки за умов ліберально-демократичних перетворень простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демократичної гіпотези безпеки і зміни об'єкта безпеки. Проаналізовано трансформацію спадщини Гельсінкі (1975 р.) через дію ліберального чинника. Обгрунтовано суть і виділено особливості формування європейської колективної безпеки в епоху "ліберальної революції", започаткованої у 1990-х рр. З використанням системного підходу уточнено механізми формування простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демографічної гіпотези безпеки як футурологічного проекту для Європи від Ванкувера до Владивостока. Доведено, що через стан боротьби зовнішньополітичних стратегій головних європейських гравців (США, ЄС та Росії) політика абсолютизації ліберального чинника не позбавила простір безпеки ОБСЄ "дилеми безпеки" часів "холодної війни". Уточнено зміст воєнної політики США, Росії, Великобританії, Франції та Німеччини та її вплив на збереження військового протистояння у просторі ОБСЄ. Уточнено позиціювання України у структурах та інституціях європейської та євроатлантичної безпеки. Визначено особливості формування воєнної політики України у добу ліберально-демократичних перетворень. Здійснено спробу моделювання сценаріїв формування європейської колективної безпеки за умов стабільності та можливі сценарії участі України у структурах європейської безпеки. Запропоновано варіант формування європейської безпеки з застосуванням методології та логіки порозуміння між всіма учасниками європейського

Розглянуто трансформацію сучасного праворозуміння, що обумовлене поширенням і впливом ліберальної ідеології. Представлено що саме ідеологічний аспект праворозуміння обумовлює трансформацію усіх інших аспектів цієї складної комплексної категорії, яка визначає особливості існуючого громадського порядку, зокрема, правопорядку, а також - шляхи розвитку суспільства в цілому.