Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.1:С5

Рубрики:

Соціальні функції держави

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано зміст управління як соціальної функції, яка виявляється в організаційній діяльності. Показано, що практичне здійснення управлінських процесів залежить від соціальних умов, в яких вони відбуваються, зрілості суспільства, його технічних можливостей тощо.

Досліджено теоретико-правові аспекти функціонування механізму правового регулювання в період становлення громадянського суспільства. З'ясовано основні методологічні принципи вивчення залежностей дієвості цього явища. З позицій науки теорії держави і права розкрито основні підходи до сутності, ознак і структурних особливостей механізму правового регулювання щодо залежностей його дієвості. Досліджено проблеми реальності забезпечення динамічного функціонування механізму правового регулювання, що грунтується на положеннях теорії пізнання зазначеного явища з урахуванням сучасних тенденцій становлення права та державності в Україні. Здійснено огляд положень основоположних аспектів впорядкування суспільних відносин і виділено особливості впливу різних залежностей об'єктивно-суб'єктивного характеру в аспекті становлення правової держави та громадянського суспільства.

Вчення про соціальну державу виникло на базі багатьох соціальних, економічних, політичних теорій. У ньому відображені та розвинені ідеї блага народу, справедливості, рівності, гідного існування. Деякі з цих ідей з'явились у Стародавньому світі, а саме: окремі теорії держави та права; економічні теорії; теорії справедливого суспільного устрою та ін. Існування соціальної держави пов'язане насамперед з демократією, оскільки вважається, що одним із найважливіших чинників її становлення є вплив громадянського суспільства.

Без держави не може бути громадянського суспільства, а без останнього є неможливим існування повноцінної правової держави, оскільки вони є органічними сторонами одного цілісного життя людини та сучасного цивілізованого суспільного буття. Вчення про соціальну державу виникло на грунті багатьох соціальних, економічних, політичних теорій. У ньому відображені та розвинені ідеї блага народу, справедливості, рівності, гідного існування. Деякі з цих ідей з'явились у Стародавньому світі, зокрема: окремі теорії держави і права; економічні теорії; теорії справедливого суспільного устрою тощо. Існування соціальної держави пов'язане насамперед з демократією, оскільки вважається, що одним із найважливіших чинників її становлення є вплив громадянського суспільства.

Відстежено та проаналізовано історію ідеї соціальної держави, висвітлено практику її інституціоналізації та функціонування. Вивчено специфічні ознаки акумуляції та перерозподілу нею національних ресурсів. Розглянуто досвід реалізації патронажної ролі держави. На цій підставі виявлено і плюси, і мінуси, які неминуче супроводжують виконання державою такої ролі. Показано неоднозначні економічні, політичні, етичні, психологічні та інші наслідки її втілення у повсякденне життя. Держава - багатоаспектне утворення. Особливості кожного з аспектів її структури та діяльності, що фіксуються науковою думкою, одержують свої відповідні визначення, які, за прийнятим в науці звичаєм, одночасно стають і номінаціями держави як такої. Наприклад, через позначення тієї чи іншої форми правління воно загалом кваліфікується або як республіка, або як монархія. Державу ж, характеристика якої є похідною від констатації властивого їй типу політико-територіального устрою, атестують як унітарну або федеральну. Залежно від ступеня її безпосередньої участі в суспільно-економічних процесах (якщо ступінь брати у крайнощах) вона виступає інтервенціоністською або оптимальною.

Сучасний тип ринкового господарювання вимагає сучасних ідей побудови соціальної держави. Саме тому міжнародне співтовариство визначило пріоритетні напрямки, які полягають у політичному та правовому упорядкуванні життя суспільства на засадах гуманізму, виконанні державою комплексу соціально-захисних функцій, створенні умов для розвитку громадянського суспільства. Після Другої світової війни в країнах з ринковою економікою склалися різні моделі соціальних держав і, відповідно, різні механізми реалізації соціальної політики. Зокрема, виділяють ліберальну, корпоративну та суспільну (солідарну) моделі. Вони відрізняються одна від одної роллю та ступенем участі в реалізації соціальної політики, насамперед трьох її основних суб'єктів - держави, корпорації осіб, та інших інститутів громадянського суспільства. В основі кожної з моделей соціальної держави свій основоположний принцип, що випливає зі співвідношення відсотків участі в реалізації соціальної політики її основних суб'єктів.

За умов глобалізації посилюються суперечності у взаєминах соціальної держави і громадянського суспільства, що призводить до кризи соціальної держави. Криза відбувається на глобальному і національному рівнях. Однак, досягши балансу у взаємодії основних соціальних і політичних сил у суспільстві, ці суперечності можливо згладити. Цей баланс окреслює пріоритетні сфери і визначає заходи, які сприятимуть досягненню поставлених цілей.

Проаналізовано історичні, філософські, соціологічні, правові, політичні, управлінські аспекти соціальної держави як суб'єкта забезпечення соціогуманітарної безпеки. Розкрито теоретичні підходи до визначення сутності соціальної держави і соціальної функції держави, обгрунтовано соціально-економічні й соціокультурні особливості розвитку соціальної функції держави в умовах трансформації поглядів на соціальні й гуманітарні потреби людини і суспільства. Запропоновано визначення соціальної держави, конкретизовано соціальну функцію сучасної держави в контексті забезпечення соціогуманітарної безпеки. Обгрунтовано спрямування соціальної функції держави на реалізацію головних пріоритетів суспільного розвитку, на підставі чого сформульовано цільові настанови та основні завдання держави в контексті реалізації соціальної функції.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні питання ролі податків у реалізації соціальної функції держави. Мета дослідження - оцінка податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів України як основи виконання державою соціальної функції. У роботі застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, порівняльний, графічний, що надало змогу реалізувати концептуальну єдність дослідження. У роботі здійснено оцінку податкових надходжень у Зведеному бюджеті. Показано, що податки є основою реалізації соціальної функції держави. Визначено проблеми та шляхи наповнення державного та місцевих бюджетів для реалізації соціальної функції держави. Галузь застосування результатів - система державного фінансового регулювання, бюджетна політика, податкова політика, соціальна політика. Висновки: що економічне становище країни, а відповідно - рівень та динаміка податкових надходжень, потребує безперервного моніторингу та дослідження з метою запобігання небажаним для розвитку країни наслідкам. Аналіз податкових надходжень до Зведеного бюджету України свідчить, що зараз вони є нестабільними. Суттєво на це вплинув також існуючий політичний конфлікт на Сході України та погіршення економічної ситуації в країні. Реформування діючої податкової системи має відбувати поступово. Основними напрямами та цілями податкової реформи мають стати: створення дієвих фіскальних умов для розвитку бізнесу та відновлення національної економіки; зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці; зниження ставок прямих податків; спрощення адміністрування податків та зборів до бюджетів для легалізації бізнесу; встановлення справедливих ставок податків по відношенню до суб'єктів господарювання; запровадження мораторію на 5 і більше років щодо змін податкового законодавства для відновлення інвестиційної привабливості країни. Реформи, які проводяться у податковій системі мають орієнтуватися на наукові розробки та дослідження, статистичний аналіз і проведені розрахунки. Податкова система України має стати прозорою, стабільною та гнучкою для збільшення надходжень до Державного та місцевих бюджетів України як основи реалізації державою її соціальної функції.

Наведено результати комплексного дослідження соціальної держави як феномену за умов глобалізації. Висвітлено її новий зміст за сучасних умов. Для з'ясування особливостей соціальної держави розкрито сутність правового виміру глобалізації як явища, яке істотно впливає на неї. На основі широкої емпіричної бази, яка охоплює міжнародно-правові акти, нормативні акти та судову практику національного та наднаціонального рівнів, визначено соціальну державу як аспект розуміння держави, заснованої на верховенстві права (соціальна правова держава). Соціальна правова держава є принципом (цінністю) сучасної держави, який втілюється у функціонуючих інститутах, практиці та взаємодіє з іншими базовими принципами конституційного ладу (принципом демократії та принципом правової держави). Обгрунтовано розуміння прав людини як безпосередньо діючого права і як єдиної системи, у якій соціальні права тісно пов'язані з громадянськими та політичними, незважаючи на специфіку свого здійснення та захисту. Досліджено теоретичні підходи та судову практику щодо соціальних прав людини у рамках романо-германської та англосаксонської правових систем. Особливу увагу приділено аналізу позицій, які випливають із практики Європейського суду з прав людини. Досліджено правові гарантії захисту соціальних прав у державах Центральної Європи на прикладі Угорщини, Словацької Республіки й України.

Комплексно досліджено соціальну державу як феномен в умовах глобалізації, розкрито її новий зміст в сучасних умовах. Для з'ясування особливостей соціальної держави розкрито сутність правового виміру глобалізації як явища, яке істотно впливає на неї. На основі широкої емпіричної бази, яка охоплює міжнародно-правові акти, нормативні акти і судову практику національного і наднаціонального рівня, визначено соціальну державу як аспект розуміння держави, заснованої на верховенстві права (соціальна правова держава), в якій публічна влада разом із інститутами громадянського суспільства бере на себе відповідальність за соціальне благополуччя шляхом перерозподілу суспільного продукту дня реалізації соціальних програм із метою гарантування гідності кожній людині. Соціальна держава є принципом (цінністю) сучасної держави, який втілюється в функціонуючих інститутах, практиці та відзначається, зокрема, тим, що взаємодіє з іншими базовими принципами конституційного ладу (принципом демократії та принципом правової держави) та здійснюється через конституціоналізацію соціальних прав, поряд з громадянськими і політичними правами, однак, може загалом обмежитися останніми. Наведено розуміння прав людини як безпосередньо діючого права і як єдиної системи, в якій соціальні права є тісно пов'язаними з громадянськими і політичними, незважаючи на специфіку свого здійснення та захисту. Досліджено теоретичні підходи та судову практику щодо соціальних прав людини в рамках романо-германської та англо-саксонської системи. Проаналізовано позиції, які випливають із практики Європейського суду з прав людини. Хоча первинний зміст Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. не містив положень щодо соціальних прав, однак, уже Перший протокол до Конвенції (1952 р.) у статті 2 закріпив "право на освіту". Як показала наступна практика, ЄСПЛ активно здійснював захист соціальних прав, пов'язуючи їх із низкою інших прав, визначених розділом 1 Конвенції. Досліджено правові гарантії захисту соціальних прав у державах Центральної Європи на прикладі Угорщини, Словацької Республіки та України.

Мета дослідження - визначення особливостей упровадження інновацій у сфері надання соціальних послуг населенню та з'ясування можливостей нормативно-правового забезпечення системи соціальних послуг. Дослідження грунтується на сукупності наукових принципів, форм і способів осмислення системи надання соціальних послуг в Україні та її нормативно-правового забезпечення. Проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення системи соціальних послуг та стратегію розвитку соціальної роботи в Україні; окреслено проблеми еволюції системи соціального захисту (соціальних послуг), соціальної політики щодо незахищених верств суспільства, сучасний рівень інноваційного соціального захисту населення, механізми реформування системи соціальних послуг. Наукова новизна результатів дослідження: виявлено кроки модернізації системи надання соціальних послуг; запропоновано нові методи роботи, такі як мультидисциплінарна команда, аутсорсинг послуг; визначено, що модернізація системи надання соціальних послуг в Україні суттєво вплинула на засади реалізації соціальної політики країни, зобов'язавши відмовитись від звичного дотаційного характеру соціального забезпечення категорій осіб, що потрапили у складні життєві обставини. Модернізація інфраструктури системи надання соціальних послуг в Україні та її нормативно-правового забезпечення передбачає проведення деінституалізації наявної мережі, оскільки значний період часу соціальні установи й заклади були підпорядковані різним міністерствам і відомствам, що зумовлювало відсутність єдиного підходу до їх фінансування. Так, видатки на стаціонарні заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я, визначаються структурою населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, водночас видатки для закладів, які підпорядковані Міністерству соціальної політики та Міністерству освіти і науки, - кількістю осіб, що перебувають у цих закладах, або кількістю осіб, які одержують від них послуги. В роботі виокремлено основні державні заходи щодо стратегічного планування інноваційних підходів до підвищення ефективності надання соціальних послуг в Україні.