Розглядаються конкретні теоретичні та практичні проблеми громадянського суспільства і правової держави у співвідношенні їх структурних інститутів. Зроблено спробу окреслити можливі шляхи вдосконалення цих інститутів та розбудови правової держави і громадянського суспільства в цілому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х003(4Укр) + Х2(4Укр)64

Рубрики:

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано феномен постсоціалістичної держави в контексті її подальшої модернізації. Значну увагу приділено теоретико-правовим характеристикам такої держави, формі правління, територіальному устрою та політичному режиму. Розкрито особливості України як постсоціалістичної держави.

Проанализирован феномен постсоциалистического государства в контексте его дальнейшей модернизации. Значительное внимание уделено теоретико-правовым характеристикам такого государства, форме правления, территориальному устройству и политическому режиму. Раскрыты особенности Украины как постсоциалистического государства.

Дисертацію присвячено розкриттю рушійних сил правової культури, взаємодії національних правових культур, при якій відбувається зміна їх культурних складових (законодавства, судової практики, юридичної науки, юридичної освіти тощо). Розвинуто новий підхід до правової культури, який базується на сучасному баченні складових правової культури. Запроваджено в науковий обіг такі поняття, як динаміка правової культури, правова акультурація, діалог правових культур. Це дозволяє висунути дослідження правової культури на нові рубежі з обліком інтенсивних процесів взаємодії національних правових культур. Значення даної проблеми для України розкрито на прикладі адаптації законодавства України до норм і стандартів прав людини, а також гармонізації законодавства України з нормативними актами Європейського Союзу. Результати розгляду динаміки правової культури дозволяють поставити завдання збереження національної правової культури, оскільки наростання діалогу правових культур вимагає від правової культури України здатності до засвоєння інновацій та стійкості в збереженні своїх правових традицій, цінностей і норм.

Робота присвячена дослідженню поняття, сутності правової держави, проголошеної Конституцією України, гарантування правового характеру держави і державної влади в сучасних умовах. Вивчається природа права та вплив на його формування суспільства і держави. На основі ідеї народного суверенітету та визнання народу єдиним джерелом влади обгрунтовується розуміння права як норм, легітимованих суспільством, в силу чого держава набуває вигляду публічно-правового союзу народу, а право стає основою такого союзу. Аналізуються принципи правової держави, у т. ч. верховенства права, поділу влади, зв'язаності держави правами й свободами людини й громадянина, юридичної форми діяльності органів державної влади та інституціоналізованості влади. Досліджується рівень реалізації принципів правової держави у реальній державно-правовій практиці. Оцінюється правовий характер Конституції та законів держави, які складають нормативно-юридичну основу суспільства. На основі нормативного і фактологічного матеріалу розглядаються правові, організаційні, процедурні і техніко-юридичні форми утримання влади в рамках закону, у тому числі, пов'язані з відповідальністю держави та її органів перед особою і суспільством, правом громадян на оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб. Увага зосереджується також на напрямах подальшого розвитку українського парламентаризму, обгрунтуванні необхідності розширення демократичних форм участі населення у прийнятті

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку ідеї державності в програмних документах українських політичних партій початку XX ст., що сприяло реалізації головної мети нації - створення власної держави. В роботі показано, що ідея державності розроблялася у двох варіантах - самостійної держави і автономії України у федеративній Росії, проаналізовано ступінь розробки цієї ідеї кожною з партій, з'ясовано причини того, чому за умови її розробки всіма партіями, вона не стала об'єднавчим чинником національно-визвольного руху.

Розглянуто аспекти зміни таких феноменів, як держава та влада за умов глобалізації. Розглянуто значення інформаційної складової у змінних трансформаціях. Визначено тенденції розвитку держави та права за умов інформаційного суспільства. Вказано на складові трансформації правового простору, віртуалізацію права як новітнього феномена сучасної реальності.

У контексті геополітичної ситуації початку XVIII ст. на прикладі зразків творчості П. Орлика окреслено політичні та правові аргументи на користь існування незалежної Української держави.

Розглянуто проблеми національного самовизначення у світовій і європейській науковій і політичній традиції. Вивчено цивілізаційний контекст українського національного самовизначення. Обгрунтовано принципи самовизначення, сецесії та сепаратизму. Охарактеризовано форми такого самовизначення і його суб'єкти. Проаналізовано сучасні інтеграційні процеси та їх вплив на українське національне самовизначення. Визначено передумови, зміст і основні чинники європейського вибору України. З'ясовано роль політики євроінтеграції у прооцесі зазначеного самовизначення.

Досліджено державно-управлінські традиції давньослов'янських племен та їх трансформації під впливом Візантійської імперії. Розкрито процеси формування української держави та еволюції українського суспільства. Визначено передумови розвитку України як незалежної держави з позиції аргументації та обгрунтування самої ідеї національного державотворення з урахуванням традицій, притаманних як давньоруським державним формуванням, так і тим, що утворювалися на теренах України пізніше. Висвітлено еволюційні процеси формування української держави, які є певним різновидом соціальної еволюції суспільства, в межах якої здійснювалися грандіозні зміни, що мали важливий вплив на хід історичного процесу вітчизняного державотворення.