Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Нім)4,1 + Х2(0)4-627 + Т3(4Гер)4-6

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Визначено теоретико-правову специфіку джерел канонічного права східної християнської церкви як однієї з релігійних правових систем. Обгрунтовано зміст поняття джерел канонічного права як зовнішніх форм закріплення нормотворчої волі самостійного релігійного об'єднання. Проаналізовано специфіку джерел канонічного права відносно джерел світського права та інших релігійних правових систем. Розглянуто матеріальні та формальні види джерел канонічного права, юридичну доктрину та з'ясовано особливості їх систематизації.

Розглянуто питання співвідношення релігійної свободи і державної влади. Кожна людина з моменту свого народження одержує право на свободу совісті і віросповідання, яке являється невід'ємним і невідчужуваним, тому на нього не поширюється влада держави. Уперше цю думку сформульовано у Святому Писанні і детальніше викладено у працях батьків християнської церкви.

Розглянуто договірне право, як нормативно-правовий інститут, як систему, яка виникла в християнській Європі у кінці ХI - початку ХII ст., коли церковними каноністами було сформульовано аксіологічні постулати соціальної етики, заснованої на вірі в "трансцендентне благо", що стало ціннісною основою для розвитку нового договірного права. Базисні принципи цього права спиралися на теорію "гріха і справедливості", на теорію відповідальності перед Богом сторони, що порушила договірні зобов'язання. У Новий час процес загальної секуляризації, породжений частково теологією, Реформації, що раціоналізувала, і, власне, ідеологами Просвітництва, які привели до заміни християнських цінностей цінностями гуманізму, створивши іншу аксіологічну основу для формування норм, регулюючих соціально-державні стосунки. У договірному праві це знайшло вираження в абсолютизації принципів свободи волі і автономії сторін.

Досліджено особливості предмета канонічного права, показано його місце в системі гуманітарного знання. Викладено грунтовні положення канонічного права, основні поняття, структурно-правові елементи та можливості його системи. Розкрито сутність і значення канонічного права в духовно-культурному житті суспільства й особистості. Зазначено, що канонічне право від самого початку стало важливою складовою християнської релігії, воно як внутрішня структура церковної спільноти та науки, що володіє власною епістемологією та методологією, пояснюється на підставі трьох головних елементів конституції Церкви: слова, таїнства та харизми. Канонічне право ввібрало в себе багато елементів попередніх правових культур Заходу та Сходу, які вплинули на його становлення, символізуючи тим самим зв'язок східної та західної цивілізацій.

Розкрито сутність канонічного (церковного) права, подано стислу історію його становлення та розвитку. Показано, що канонічне право складається з двох груп елементів: природно-правових і позитивно-правових, подано їх детальну характеристику. Наведено трактування поняття "метаправо", "релігійна метаісторія" та ін. Зазначено про місце канонічного права у державно-правовій творчості, передусім, у конституції, вказано на джерела формування цього права в Україні.

Досліджено основні етапи та особливості розвитку православного канонічного права (ПКП) в різні історичні періоди української державності. Проаналізовано вплив ПКП на формування національної правової системи, на процеси правотворчості та правозастосування. Доведено, що за сучасних умов розвитку юридичної науки та освіти ПКП є перспективною галуззю правових знань, яка дозволяє дослідити коріння національної правової системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э370.9(4УКР)-62 + Х2(0)4-627р

Рубрики:

Християнство в окремих країнах

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито зміст понять "канонічне право" та "церковне право", висвітлено відмінності та визначено співвідношення між ними. Проаналізовано правові позиції у наукових поглядах на ці поняття з православної та католицької точок зору як в історичному аспекті, так і в сучасній юридичній науці.

Розглянуто історичні, теоретико-методологічні засади і практичні аспекти формування канонічного права. Охарактеризовано джерела канонічного права. Розглянуто відносини церкви з державою, церковне законодавство і правозастосовна практика. Визначено роль і місце церкви у державотворчому процесі в Україні.

Викладено сутність канонічного права як соціальний і духовно-правовий феномен. Охарактеризовано джерела канонічного права, а також розкрито місце і роль церкви у державотворчому процесі в Україні. Обгрунтовано відповідь щодо "неканонічності" Української православної церкви та "нелегітимності" використання української мови у богослужбових книгах та у богослужінні. Висвітлено питання регулювання державно-церковних відносин, конституційних засад канонічного права, а також акцентовано увагу на канонічному праві власності і шлюбно-сімейному праві.

Висвітлено питання джерел права, зокрема канонічних норм. Зазначено, що вивчення канонічних норм сприяє більш повному уявленню процесу формування нашої правової культури, менталітету, традицій, усієї правової спадщини.

Освещены вопросы источников права, в частности канонических норм. Отмечено, что изучение канонических норм способствует более полному представлению процесса формирования нашей правовой культуры, менталитета, традиций, всего правового наследия.

Висвітлено процес розвитку партикулярного права Київської Церкви в період від Берестейської унії до новітніх часів. Показано поступовий розвиток церковного законодавства в Київській Церкві. Висвітлено перебіг і рішення помісних синодів - Кобринського, Замойського, Львівського. Доведено, що важливим у розвитку партикулярного законодавства є механізм його взаємодії із загальним правом.

Визначено особливості та місце імператорських актів у системі церковно-канонічного законодавства Візантійської імперії. Ці акти розглянуто як наслідок історичної еволюції взаємодії держави і Церкви. Управлінсько-правовий аналіз імператорських актів щодо Церкви та окремих церковних інститутів засвідчує розширення сфери їх власних повноважень останніх.

Впервые в истории международного права обоснована концепция возникновения и развития его новой отрасли - международного канонического права. Показаны цивилизационные предпосылки возникновения этой отрасли и ее развитие в рамках периодизации истории международного права как в эпоху локального (регионального) международного права, так и в эпоху универсального международного права и его периодов. Раскрыты понятие международного канонического права и основы его теории.

Викладено засадничі детермінанти та теорію канонічного права. Висвітлено методологію, фундаментальну архітектоніку, принципи та функції канонічного права. Доведено реальність духовного світу, його дієвість за сучасних умов, показано життєву необхідність віри і християнських духовно-моральних чеснот. Розкрито зміст поняття культорології Церкви та функції канонічно-правової культури.

Проаналізовано особливості канонічної та юридичної інтерпретації поняття "Церква". Розкрито основні підходи догматичного розуміння Церкви як Містичного Тіла Христа, Божественної установи. Досліджено 2 етапи становлення інституту Церкви: старозавітний і новозавітний.

Визначено форми та методи пастирського богослів'я, які є компонентами канонічного права, розкрито їх зміст. Увагу звернено на засвоєння норм природного права дітьми дошкільного віку.

На підставі грунтовного аналізу значної джерельної бази в історико-правовому контексті проаналізовано канонічно-законодавчі документи монастирів Студійського уставу. "Загальний Типікон" взорувався на древні монаші типікони та на східну традицію чернецтва, яку запровадили у Києво-Печерській Лаврі Св. Антоній і Св. Теодозій Печерські. Він складався із п'яти частин, що тематично поділялися на окремі глави та загалом містили 957 статей, і приміток-коментарів (324 позиції). Джерельною базою слугували твори Св. Отців, монаші типікони від найдавніших і до сучасних ігумену, монастирські правила, устави, служебники, патерики, наукові богословські та історичні праці візантійської, мелхітської, грецької, латинської, німецької, французької, російської та української історіографії, тобто ігумен Климентій (Шептицький) використовував усі доступні на той час джерела про східне чернецтво. Порівняння "Загального Типікону" з двома попередніми, Скнилівським та Унівським, яскраво свідчить про його науковість, грунтовність, вичерпність і глибоку східну духовність, відтак він став найповнішим "Типіконом" чернечого життя монахів Студійського уставу, якого вони дотримуються і тепер.

Висвітлено основні поняття теорії канонічного / церковного права, що стосуються його принципів, історії формування, джерел, церковної ієрархії, організації церковної влади - законодавчої, виконавчої, судової. Вміщено відомості про поділ на групи християн, їх права й обов'язки за церковним правом, а також діяльність їх об'єднань - монастирів, чернечих орденів, братств з урахуванням здобутків зарубіжної та вітчизняної каноністики та теорії права. Особливу увагу приділено співвідношенню канонічного / церковного права із сучасним законодавством і розвитком церковно-державних відносин. Розкрито зміст основних інститутів канонічного / церковного права, детально висвітлено канонічно-правову регламентацію діяльності органів управління різних церков.