Представлено всі відомі універсали і накази Богдана Хмельницького, а також угоди і вимоги гетьмана за 1648-1657 рр. з архівів України, Російської Федерації, Білорусі, Польщі, США, Бразілії, в яких йдеться про соціально-економічний розвиток і політичне становище України у період Хмельниччини. Наведені сумнівні та підроблені універсали Б.Хмельницького; універсали полковників; список універсалів Б.Хмельницького, згадуваних у джерелах та літературі, але не виявлених; перелік архівних фондів і публікацій універсалів Б.Хмельницького.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)46-30 + Т3(4УКР)4-294.1

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто характерні риси звичаєвого права запорожців останнього періоду існування Січі. На підставі здійсненого аналізу цивільно-правових норм зроблено висновок про досить високий рівень правової культури козацтва у період Нової Січі (1734 - 1775 рр.). Норми кримінально-правового характеру порівняно з відповідними нормами російського та литовсько-польського законодавства.

Розглянуто питання виникнення першої української політичної еміграції за кордоном, появи Конституції України 1710 р. Розкрито основний зміст Конституції - організацію та функціонування Гетьманської держави. Проаналізовано дипломатичну та військову діяльність лідерів еміграції у період 1710 - 1714 рр. Охарактеризовано відносини між П.Орликом і запорожцями. Особливу увагу приділено репресивним заходам царської влади відносно сімей мазепинців, які залишилися в Україні, переслідуванню лідерів еміграції за кордоном.

Рассмотрены вопросы возникновения первой украинской политической эмиграции за границей, появления Конституции Украины 1710 г. Раскрыто основное содержание Конституции - организация и функционирования Гетманского государства. Проанализирована дипломатическая и военная деятельность лидеров эмиграции в период 1710 - 1714 гг. Охарактеризованы отношения между Ф.Орликом и запорожцами. Особое внимание уделено репрессивным мерам царских властей к семьям мазеповцев, которые остались в Украине, преследованию лидеров эмиграции за границей.

Охарактеризовано працю українського правознавця Ф.Давидовича "Зібрання малоросійських прав" (1807 р.) - зразок кодифікації малоросійського права, незважаючи на його незатвердження царатом, був використаний у спробах запровадження в Україні єдиної загальноросійської системи права протягом 1830 - 1840 рр. Зазначено, що кодифікація 1807 р. продемонструвала доволі високий рівень політико-правової культури всього українського суспільства, наявність партикулярності у праві України, гнучкості системи права, що є необхідною ознакою ефективного праворегулювання суспільних відносин в добу феодалізму.

Охарактеризована работа украинского правоведа Ф.Давидовича "Собрание малороссийских прав" (1807 г.) - образец кодификации малороссийского права, несмотря на его неутверждение царатом, был использован в попытках внедрения в Украине единой общероссийской системы права на протяжении 1830 - 1840 гг. Указано, что кодификация 1807 г. продемонстрировала достаточно высокий уровень политико-правовой культуры всего украинского общества, наличие партикулярности в праве Украины, гибкости системы права, что является необходимым признаком эффективного праворегулирования общественных отношений в эпоху феодализма.

Розглянуто обставини появи, джерела та характер конституції П. Орлика 1710 р., проаналізовано правові норми, інститути, категорії документа в контексті конституційних і міждержавних актів того часу, визначено його місце в історії українського права, політичної та правової думки.

У дисертації досліджується проблема становлення і розвитку цивільного права Гетьманщини за Кодексом 1743 року та практика його застосування. Значна увага приділена аналізу цивільно-правових інститутів, закріплених у Кодексі. Проаналізовані судові справи, зокрема цивільні щодо його застосування, використана спеціальна та інша монографічна література. Зроблено висновок про високий рівень розвитку для свого часу цивільного права Гетьманщини за Кодексом 1743 року та подані науково обгрунтовані рекомендації щодо використання досвіду законотворення Гетьманщини для удосконалення чинного цивільного законодавства України.

Проаналізовано походження, дію та юридичну силу козацьких універсалів XVII - XVIII ст. Розглянуто соціально-правові відносини, що врегульовувалися козацькими універсалами. Визначено місце універсалів серед інших нормативно-правових актів Гетьманщини.

Досліджено історико-правову природу козацьких універсалів XVII - XVIII ст. Проаналізовано комплекс історичних джерел з даної проблеми. З'ясовано коло суб'єктів владних повноважень, які видавали універсали. Здійснено атрибутацію козацьких універсалів за колом суспільних відносин, що вони їх урегульовували. За критерієм виключності виокремлено універсали-привілеї. Досліджено техніку викладення змісту універсалів та їх структурну побудову. З'ясовано такі юридичні характеристики універсалів як юридична сила, дія у просторі, часі та за колом осіб даних документів. Розроблено пропозиції щодо методики подальшого наукового опрацювання текстів козацьких універсалів.

Розглянуто процес формування правової системи України-Гетьманщини другої половини XVII - 80-х pp. XVIII ст. Досліджено становлення та генезис головних елементів правової системи у даний період, вивчено її внутрішню структуру та джерела формування. Розкрито проблему застосування основних джерел права, які діяли в Україні-Гетьманщині, а саме: звичаєвого права, німецького міського права, Статуту Великого князівства Литовського 1588 р. Здійснено аналіз основних напрямів систематизації права України-Гетьманщини. Проаналізовано стан і рівень розвитку матеріального та процесуального права як важливих компонентів правової системи України-Гетьманщини у даний часовий період.

Уперше в історії української літературної мови розглянуто унікальну юридичну пам'ятку "Конституція Пилипа Орлика 1710 року" крізь призму основних когнітивних термінів "конституція", "природне право", "права та вольності", історичних хоронімів "Мала Росія", "Україна", їх прикметникових похідних та інших етнонімів. Зазначені терміни використано як інструмент реконструкції мовомислення наших предків і джерела їх самоідентифікації та правосвідомості.

Розглянуто дискутовані від ХІХ ст. в історіографії питання щодо співвідношення поширення на території Гетьманщини кириличних і польськомовних видань/списків Третього Литовського статуту та видання Статуту. На підставі даних документів, використаних Кодифікаційною комісією у 1728 - 1743 рр., висвітлено основні положення відомої української пам'ятки "Права, за якими судиться малоросійський народ" (1743 р.).

Рассмотрены дискутируемые с ХІХ ст. в историографии вопросы о соотношении распространения на территории Гетманщины кирилличных и польскоязычных изданий/списков Третьего Литовского Устава и издания Устава. На основании данных документов, использованных Кодификационной комиссией в 1728 - 1743 гг., освещены основные положения известной украинской памятки "Права, по каким судится малороссийский народ" (1743 г.).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)46 + Х2(4УКР)46-3-5

Рубрики:

Історія політичних вчень

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено загальнотеоретичні засади правового порядку Запорізької Січі, ціннісно-правові засади правового порядку в Україні козацької доби, інституційно-правові та нормативно-правові основи правового порядку Запорізької Січі. Виявлено, що правовий порядок Запорізької Січі - це відносно впорядкована система правових відносин, що грунтується на звичаєвому козацькому праві та склалася на основі розвитку громадівських інститутів життя козацької спільноти за суворих умов Дикого Степу, що закріплює основи суспільного порядку, відображає основні правові уявлення, цінності, ідеали й усталену правову практику та забезпечується нормативними (джерела права) й організаційними (органи влади, у т. ч. судової) інститутами січової спільноти. Зазначено, що правовий порядок Запорізької Січі був невіддиференційований від традицій, моралі та релігії, носив персоналістичний характер і став важливою ланкою, що поєднує державно-правові традиції Русі та Незалежної України.

Досліджено канонічну правотворчість Замойського синоду 1720 р., здійснено історично-юридичний аналіз його актів та декретів. Проаналізовано причини та фактори, що викликали потребу скликання, історично-юридичний контекст Замойського синоду (обставини, суспільно-політичні процеси кінця XVII - початку XVlII ст.). З’ясовано юридичний вплив актів Замойського синоду на подальший процес становлення та організації єпархій унійної Київської Церкви, його роль і значення для сучасної Українська Греко-Католицька Церква. Визначено місце синодальних рішень і постанов у Кодексі канонів Східних Церков та в системі джерел права.

Проаналізовано внесок журналу "Киевская старина" у формування історіографічної традиції Законодавчої комісії 1767 - 1768 рр.

Проаналізовано ймовірні джерела створення "Конституції" 1710 р.: "гетьманські статті" другої половини XVII ст., польські "Pacta conventa", національна історико-філософська і політико-правова думка у взаємовпливі з європейською культурою. Розглянуто версії причин появи "Конституції": необхідність унормування взаємин між репрезентантами влади в Козацькій державі, вислід дискусій "Бендарської комісії"; протидія московському абсолютизму. З'ясовуються питання дієвості "Конституції": чи стала вона нормативним документом, повністю або частково запровадженим у Правобережній Україні в 1711 - 1714 рр., чи незреалізованим, з огляду на поразку мазепинців, маніфестом. Наголошено, що діапазон поціновування пам'ятки коливається від патріотичної гордості за першу українську (понад те - європейську) Конституцію до скептичного сприйняття її як декларативного акта. Підкреслено навність наукового різноголосся в осмисленні пам'ятки а, відтак, необхідність її комплексного вивченя.