Подано джерелознавчий аналіз законодавства Російської держави, яке спрямовувало і регламентувало діяльність адміністративних установ Правобережної України кінця XVIII - початку XX ст. На місцеві державні інституції російський абсолютизм покладав завдання проведення інкорпораційної політики щодо цього історичного регіону України. Висвітлено особливості державної політики і законотворчої практики, певні етапи в кодифікації законодавства та вказано на джерелознавчі можливості документів для вивчення історії адміністративних установ Правобережної України.

Работа посвящена истории самоуправления Киева по магдебургскому праву в конце ХV - первой четверти ХІХ вв. Проведено исследование однотипных ситуаций, сложившихся в ряде городов Великого княжества Литовского после введения в них магдебургского права, что позволило определить условный временной разрыв между причиной и первым отражением в письменных источниках следствий этих ситуаций. Установлено генеалогические родство ряда киевских документов указанного периода, а также приблизительное время введения магдебургского права в Киеве.

Розглянуто практику застосування Магдебурзького права щодо питань спадковості на території України у XV - XVI ст.

Рассмотрена практика применения Магдебургского права в отношении вопросов наследства на территории Украины в XV - XVI в.

Practice of application of the Magdebourg law is considered concerning questions of a inheritance in territory of Ukraine in XV-XVI centuries.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)47-3 + Т211(4УКР)4

Рубрики:

Історія держави і права

Джерелознавство

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4УКР)47 + Т211(4УКР)4

Рубрики:

Історія держави і права

Джерелознавство

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: У03(4Укр)508.43 + Х2(4Укр)47-622.222

Рубрики:

Економічна історія (Історія господарства)

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)47-621.111.241 + Т3(4Укр=9Гер)47

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)47-286 + Х2(4УКР)47-512.2

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено результати дослідження історії запорізької спадщини на півдні України останньої чверті XVIII - початку XIX ст. Розкрито традиції й особливості розвитку землеробства, скотарства, промислів, торгівлі, чумацтва, становлення общинного устрою у даному регіоні. Охарактеризовано внутрішню політику Російської імперії після зруйнування Запорізької Січі, зокрема, здійснення широкомасштабної колонізації краю, роздачу землі та заселення цих територій, введення губернського устрою.

Приведены результаты исследования истории запорожского наследия на юге Украины последней четверти XVIII - начала XIX вв. Раскрыты особенности развития земледелия, животноводства, промыслов, торговли, становления общинного строя в данном регионе. Охарактеризована внутренняя политика Российской империи после уничтожения Запорожской сечи, в частности, осуществление широкомасштабной колонизации, раздача земли и заселение этих территорий, введение губернского строя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)47-2 + Х2(4УКР)47-622.2

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)472-283 + Х2(4УКР)47-512

Рубрики:

Історія

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Дисертацію присвячено історії адміністративно-поліцейських органів Росії на українських землях у XVIII - першій половині XIX ст. Досліджено питання утворення, існування та розвитку адміністративно-поліцейських органів Росії в Україні, їх структуру, склад, функції, особливості. Встановлено, що царизм, який не визнавав за Україною права на державне існування та розглядав її територію лише як частину Російської імперії, розгорнув протягом XVIII - першої половини XIX ст. поступове знищення державності українських земель, заміну їх власних, історично сформованих органів управління на загальноімперські органи місцевого управління, у компетенції яких були поліцейські функції.

У дисертації досліджуються правові основи процесу формування багатонаціонального складу населення України та фактори впливу на нього. Висвітлюється питання еволюції нормативної бази у контексті динамічного розвитку політико-правового поля стосовно різних національностей у Російській імперії, вивчається державна політика російського уряду щодо представників нечисленних національностей, які мешкали на території України, аналізуються соціально-економічні зв'язки між різними етнічними групами у XVIII - на початку ХХ століть.

Досліджено процеси розвитку правової думки на українських теренах у другій половині XVIII - на початку XIX ст. Розкрито методологічний апарат та опрацьовано історіографічні джерела як емпіричну базу дослідження. Визначено історичні передумови розвитку української державно-правової думки в даний період й її ідейні джерела. Проаналізовано напрями вітчизняної правової думки у другій половині XVIII - на початку XIX ст., а саме погляди представників офіційної, консервативно-дворянської та ліберальної ідеології та правові ідеї вітчизняного Просвітництва. Підкреслено нові характерні риси правових концепцій окремих учених, уточнено історичні межі періоду освіченого абсолютизму в Російській та Австрійській імперіях.

Висвітлено роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця XVIII - першої половини XIX ст. Зазначено, що під час заснування даних судів в кожному губернському центрі в процесі реформування місцевого управління, Катерина II намагалась враховувати європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва - гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями та вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примирити конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували у порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до суду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація, а також міщанська та селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних і авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження. Описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали судово-майнові суперчки, сімейні сварки, злочини малолітніх і душевнохворих, справи про чаклунство та забобони.

Потреба визначити вік дорослішання гостро постала перед державними установами у другій половині XVIII ст. - через зміни у законодавстві та у ставленні до дитини. Проте вікова межа дорослості на українських землях у складі Російської імперії була різною. За попереднім юридичним досвідом повна кримінальна відповідальність наступала у 16 років, однак інші практики визначення дорослішання (опікунство та час вступу у шлюб) були розмитими. В імперські ж часи спостерігалося прагнення нав'язати вікову межу початку повної кримінальної відповідальності у 17 років.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)47 + Т3(4Укр)4-22

Рубрики:

Історія держави і права

Історія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу наукової літератури та архівних матеріалів досліджено правову природу, історію становлення, розвитку та поширення хелмінського (кульменського) права на території Центрально-Східної Європи, Пруссії (сучасні ФРН, Польща та Російська Федерація), Польщі та України. Встановлено та проаналізовано структуру органів самоврядування міст, заснованих на хелмінському праві (на прикладі м. Торунь). Розкрито джерела хелмінського права та їх кодифікацію (ревізії). З'ясовано роль хелмінського права в кодифікації українського права у XVIII - першій половині XIX ст.

Проведено історико-правове дослідження становлення інституту права власності на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Визначено стан наукової розробки досліджуваної проблематики, географічні та теоретико-методологічні принципи, нормативні джерела інституту права власності в Україні. Розкрито особливості становлення та розвитку інституту права власності в процесі уніфікації права різних правових систем, що діяли на українських землях, які були частиною Російської імперії. Проаналізовано вплив норм звичаєвого права та права польсько-литовського періоду на розвиток інституту права власності в Російській імперії. Окрему увагу приділено характеристиці порядку набуття, реалізації та захисту суб'єктивного права власності та становленню сервітутного права на українських землях у складі Російської імперії наприкінці XVIII - на початку XIX ст.

Проаналізовано боротьбу великого українського мислителя, поета, художника та громадського діяча Т. Г. Шевченка, полум'яного захисника прав, свобод, честі, гідності людини. Т. Г. Шевченко ввійшов в історію як полум'яний і безстрашний борець з антинародною, антиправовою, антигуманною політико-правовою системою російського царизму. Т. Г. Шевченко - це український Прометей, що своїм полум'яним словом ніс народу правду, формуючи національну свідомість і готовність до боротьби за соціальне та національне визволення.