Проведено історико-правовий та кримінологічний аналіз стану злочинності та боротьби з нею на Донбасі в 1953 - 1964 рр. Охарактеризовано кадровий склад міліції Донбасу, організаційні зусилля щодо зміцнення органів внутрішніх справ. Відзначено внесок громадських організацій в охорону громадського порядку.

Проведен историко-правовой и криминологический анализ состояния преступности и борьбы с ней на Донбассе в 1953 - 1964 гг. Охарактеризован кадровый состав милиции Донбасса, организационные усилия по укреплению органов внутренних дел. Отмечен вклад общественных организаций в охрану общественного порядка.

Сформульовано зміст поняття державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх та охарактеризовано його основні елементи: суб'єкти, об'єкти, нормативно-правову базу, форми та методи діяльності державних органів та громадських організацій у даній сфері, а також гарантії досягнення основної мети. Проаналізовано пріоритетні напрями діяльності держави щодо захисту прав неповнолітніх в Українській РСР у 1960 - на початку 1980-х рр. Особливу увагу приділено дослідженню організаційних та правових форм захисту прав неповнолітніх, а також взаємодії державних органів та установ з громадськими організаціями та окремими громадянами. Розроблено рекомендації щодо удосконалення державно-правового механізму захисту прав неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

Досліджено процес становлення та правове регулювання діяльності системи державних органів і громадських організацій, уповноважених вести боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх. Охарактеризовано головні напрямки профілактики даних негативних явищ серед неповнолітніх за допомогою захисту їх прав у різних сферах життя. Акцентовано увагу на систематизації досвіду роботи з дітьми, які вже вели безпритульний спосіб життя, залишилися без нагляду дорослих, вчиняли правопорушення. Проаналізовано правові засади політики тодішнього уряду стосовно боротьби з правопорушеннями неповнолітніх виховними методами. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення правового регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх на сучасному етапі розвитку України.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Висвітлено питання трактування явища "організованої злочинності" у соціоправовому вимірі, починаючи з 1920-х рр. і до нашого часу, правову регламентацію протидії організованій злочинності з боку партійних і державних органів влади, особливості кримінального законодавства УСРР у контексті боротьби з організованою злочинністю. Досліджено механізм діяльності організованих злочинних угруповань та основні фактори, що сприяли існуванню, поширенню та відтворенню організованої злочинності у 1920-ті рр. Обгрунтовано основні проблеми та досягнення у організаційному та правовому забезпеченні протидії організованій злочинності з боку правоохоронних структур, висвітлено основні напрямки діяльності щодо припинення та профілактики різних форм організованої злочинності під час непу.

Проаналізовано ставлення суспільства до соціально неприйнятого розвитку особистості неповнолітнього, визначено шляхи подолання безпритульності, бездоглядності, запобігання правопорушенням і злочинам. Розкрито особливості кримінальної відповідальності, покарання та процесу перевиховання неповнолітніх правопорушників протягом 1917 - 1940 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х628.101 + Х628.31

Рубрики:

Вчення про злочин

Причини і умови,що породжують злочини

Шифр НБУВ: ДС42333 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х628.101 + Х628.31

Рубрики:

Вчення про злочин

Причини і умови,що породжують злочини

Шифр НБУВ: ДС42333 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х628.101 + Х628.31

Рубрики:

Вчення про злочин

Причини і умови,що породжують злочини

Шифр НБУВ: ДС42333 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х628.101 + Х628.31

Рубрики:

Вчення про злочин

Причини і умови,що породжують злочини

Шифр НБУВ: ДС42333 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Здійснено поглиблений, з використанням вперше введених до наукового обігу архівних матеріалів, історико-правовий аналіз кримінально-правового забезпечення протидії організованій злочинності в УРСР в умовах наростання, загострення кризи та розпаду командно-адміністративної системи урядування і планової економіки із виділенням негативного досвіду, який є застереженням про неможливість його впровадження в теорію і практику протидії організованій злочинності в сучасній Україні. Досліджено особливості формування юридичного механізму кримінально-правового забезпечення протидії організованій злочинності в УРСР в 1960 – 1991 роках.