Наведено результати дослідження граматичних явищ у взаємозв'язку з поняттєвою категорією модальності, зокрема щодо волевиявлення (наказовості, дієвості, приписування чинності, обов'язковості, можливості, достовірності, необхідності) на рівні цілісних одиниць висловлення - текстів кодексів (ТК) України. Розкрито комунікативний, жанрово-стильовий, функціонально-семантичний, логічні та мовні аспекти категорії вольової модальності (ВМ). Описано лексико-граматичні засоби вираження реальної та реально-потенційної ВМ у ТК України, визначено реально-індикативний тип ВМ, функціональну семантику дієслівних словосполучень об'єктивної модальності (ОМ), синтаксичні засоби вираження вольової ОМ, потенційність як передумову реальної імперативної модальності. Увагу приділено питанням членування речення як засобу вираження ВМ у ТК.

Проведено загальнотеоретичний аналіз кодексів України, що викликано необхідністю приведення їх у відповідність до міжнародно-правових стандартів, покращення їх якості, набуття характеру дієвого регулятора суспільних відносин за сучасних умов. Виявлено ознаки, сформульовано визначення поняття кодексу як кодифікованого закону, який охоплює основні параметри нормативно-правової галузі, інституту чи іншого системного утворення в межах предмета правового регулювання. Надано класифікацію кодексів, показано необхідність дослідження матеріальних і процесуальних кодексів України, оскільки така їх диференціація відображає цілісність та завершеність правового регулювання. Встановлено ознаки матеріальних і процесуальних кодексів, сформульовано поняття "матеріальний кодекс", "процесуальний кодекс", виявлено особливості їх створення та розвитку в Україні. Наведено основні техніко-технологічні вимоги, що ставляться до кодексів України, виявлено відповідність кодексів цим вимогам, а також встановлено основні недоліки матеріальних і процесуальних кодексів України. Сформульовано визначення поняття "спосіб подолання недоліків кодексу", встановлено основні способи подолання дефектів матеріальних і процесуальних кодексів України.

Розглянуто сукупність обставин, що передували розробці кодифікованого акту. Автором вказано на характеристику циклічності відносин кодифікації, виділенні певних етапів цього процесу. До етапів процесу кодифікації у роботі віднесено: появу передумов кодифікації та розробка кодифікованого акту; етап чинності та дії кодексу; етап появи та наявності принципових суперечностей норм кодифікованого акту; етап реформування кодифікованого акту. Узагальнено найбільш розповсюджені підходи до визначення передумов кодифікації і сформульовано власне визначення, відповідно до якого в узагальненому сенсі передумовами появи або корегування кодифікаційного акту є така зміна суспільних відносин, коли існуюче законодавче оформлення відносин вже не співпадає з засадами законодавчого регулювання, що вимагає кардинальної зміни відповідного галузевого законодавства, в тому рахунку і кодексів. Визначено аксіомтичні поняття, на які спирається правове регулювання. Передумовами процесу кодифікації визначено соціальні передумови, а також суспільні потреби в досягнені правової визначеності. Виділено кодифікацію в широкому розумінні і кодифікацію у вузькому розумінні, визначено форми кодифікації в широкому розумінні, до яких віднесено кодифікацію звичаєву, кодифікацію релігійну, приватні кодифікації, законодавчу кодифікацію. Найбільш ефективним шляхом кодифікації визначено поєднання двоих шляхів кодифікації: більш-менш детального запозичення існуючого кодексу, що входить до складу системи законодавства іншої держави зі створенням кодифікованого акту може виступати за результатом роботи фахівців держави, за підсумками якої буде сформований акт, якому не було аналогів. Визначено місце кодифікаційної техніки у загальному кодифікаційному процесі, проаналізовано доктринальні положення щодо питання кодифікаційної техніки і її впливу на кодифікацію в цілому. За результатами проведеного дослідження автор дійшов висновку про необхідність модернізації підходів до кодифікації законодавства.

Подано постатейний науково-практичний коментар до Закону України "Про санкції". Розглянуто санкції як правообмежуючий засіб, що займає своє місце у загальному механізмі правового регулювання. Надано аналіз законодавчих термінів, в окремих випадках виявляє наявні прогалини і недоліки законодавства, уключая посилання на судову практику, що стосується застосування санкцій.