Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4/8)62-931 + Х911.39

Рубрики:

Державне право окремих країн

Права людини в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4/8)62-931 + Х819(4/8)011.2-931

Рубрики:

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано існуючі у світі моделі інституту дитячого омбудсмена та сформульовано нові положення та висновки щодо запровадження такої інституції в Україні.

Проанализированы существующие в мире модели института детского омбудсмена и сформулированы новые положения и выводы относительно внедрения такого учреждения в Украине.

The analysis of models of institute existing in the world children's ombudsman is carried out and new positions and conclusions concerning introduction of such establishment in Ukraine are formulated.

Уперше комплексно розглянуто правову природу конституційно-правового інституту омбудсмана, проаналізовано його характерні риси, елементи статусу, функції, місце в механізмі держави. Запропоновано авторські визначення омбудсмана, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, функцій омбудсмана, форм його діяльності. Висвітлено етапи становлення цього інституту у світі та надано його характеристику в країнах Східної Європи та СНД. Проаналізовано різноманітні моделі омбудсманів. Розкрито концептуальні засади правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення нормативно-правової основи статусу українського омбудсмана з метою підвищення ефективності його контрольно-наглядової та правозахисної діяльності.

Розглянуто правову природу даного інституту, проаналізовано історію становлення та розвитку інституту спеціалізованих омбудсманів. Охарактеризовано процес запровадження та основні загальносвітові чинники виникнення даного інституту, виявлено характерні риси, які відрізняють інститут спеціалізованого омбудсмана від інституту парламентського омбудсмана. Визначено поняття спеціалізованого омбудсмана. Проведено класифікацію основних видів спеціалізованих омбудсманів. Проаналізовано особливості конституційно-правового статусу спеціалізованих омбудсманів, визначено місце та роль спеціалізованих омбудсманів у системі органів державної влади. Визначено основні принципи їх діяльності, систему функцій та повноважень, а також специфіку реагування спеціалізованих омбудсманів на факти порушення прав людини. Проаналізовано особливості діяльності різних видів спеціалізованих омбудсманів, зокрема, регіональних (місцевих), омбудсманів у справах дітей і національних меншин, з прав військовослужбовців та інших, а також доведено доцільність запровадження їх в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х803.42 + Х809(4/8)62-931:Ч30

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Метою даної роботи є розгляд деяких основних принципів функціонування інституту омбудсмана, котрі визначають найбільш суттєві риси й ознаки його діяльності і на основі котрих здійснюється регламентація правового статусу омбудсмана. У статті аналізуються основні загальні принципи реалізації покладених на омбудсмана функцій, незалежно від способу закріплення правового статусу омбудсмана та сфери його компетенції. Розглядаються такі принципи, як незалежність, законність, принцип політичної нейтральностівідкритості та публічності, безперервності його функціонування та деякі інші. Зроблено висновки про те, що усі принципи реалізації функцій омбудсмана можуть діяти лише у взаємодії один з одним. Їх можна вважати загальними для всіх омбудсманів незалежно від способу призначення і функціональних обов’язків. Дотримання зазначених принципів має велике теоретичне й практичне значення для функціонування інституту омбудсмана і сприяє результативності й ефективності його діяльності у сфері забезпечення та захисту прав людини і громадянина та, у кінцевому результаті, побудові демократичної правової держави і громадянського суспільства.

Целью данной работы является рассмотрение некоторых основных принципов функционирования института омбудсмена, которые определяют наиболее существенные черты и признаки его деятельности и на основе которых осуществляется регламентация правового статусаомбудсмена. В статье анализируются основные общие принципы реализации возложенных на омбудсмена функций, независимо от способа закрепления правового статуса омбудсмена и сферы его компетенции. Рассматриваются такие принципы, как независимость, законностьпринцип политической нейтральности, открытости и публичности, непрерывности его функционирования и некоторые другие. Сделаны выводы о том, что все принципы реализации функций омбудсмена могут действовать во взаимодействии друг с другом. Их можно считатьобщими для всех омбудсменов независимо от способа назначения и функциональных обязанностей. Соблюдение указанных принципов имеет большое теоретическое и практическое значение для функционирования института омбудсмена и способствует результативности и эффективности его деятельности в сфере обеспечения и защиты прав человека и гражданина и, в конечном итоге, построении демократического правового государства и гражданского общества.

Aim and vision is: to provide an independent, high quality complaint handling service that rights individual wrongs, drives improvements in public service and informs public policy. Independence: In the exercise of her/his duties, an ombudsman is independent in structure and function. Ombudsman are open, honest and straightforward in all our dealings, and use time, money and resources effectively: he are consistent and transparent in our actions and decisions; he take responsibility for our actions and hold ourselves accountable for all that we do; he treat people fairly. Ombudsman Principles: Neutrality and Impartiality: An ombudsman is a designated neutral and does not take the side of any party in a conflict. An ombudsman does not make decisions,create or change policies or mandate actions. An ombudsman reviews each situation objectively and treats all parties equally. Confidentiality: An ombudsman does not keep records for any party. She/he does not disclose information about individual cases or visits from employees without permission from the employee and cannot be compelled to testify about concerns brought to her/his attention. (The only exceptions, at the sole discretion of an ombudsman, are when there is imminent threat of serious harm.)_ Informality: An ombudsman, as an informal resource, does not participate in any formal adjudicative or administrative procedure relating to concerns brought to his/her attention.

Проаналізовано законодавчі засади прав дитини в Україні, що слід розглядати як складову прав людини. Наведено зарубіжний досвід щодо механізму захисту прав дитини, зокрема, розглянуто функціонування інституту омбудсмена в сфері прав дитини в інших країнах. Проаналізовано дії даного інституту в Україні - Уповноваженого з прав дитини.

Встановлено, що зростання ролі омбудсмена в розвитку громадянського суспільства і правової держави та різноманітність практики функціонування цього інституту зумовлює необхідність проведення відповідного узагальнення й систематизації. Мета роботи - провести системний аналіз наукових праць, об'єктом яких є омбудсмен як політико-правовий інститут у зарубіжних країнах, встановити основні напрями і тенденції дослідження даної проблематики. Під іпроблематикою омбудсмена в зарубіжних країнахі розуміється широке поле наукового пошуку, у площині якого такі проблемні питання і основні напрями дослідження: передумови і причини виникнення, генеза даного феномена; його теоретичне обгрунтування, структурно-функціональні моделі; нормативно-правове підгрунтя, способи легалізації в різних країнах. З'ясовано, що вивченню перелічених питань присвячена значна кількість наукових праць. Узагальнення та систематизація їх результатів надали змогу визначити відповідні тенденції, а саме: інститут омбудсмена посідає особливе місце в державному механізмі, є правозахисним за своєю природою, має особливе значення як гарантія прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина; незалежно від моделі (парламентська, урядова, незалежна), рівня (регіональний, загальнодержавний тощо), галузі та/або компетенцій (загальна компетенція, з прав дитини тощо) омбудсмен розглядається не суто як орган для розгляду скарг громадян, його призначення значно ширше й полягає у здійсненні контролю за діяльністю публічної влади щодо втілення міжнародних стандартів із прав людини й досягнення високого рівня їх захисту, у сприянні забезпеченню балансу інтересів держави і громадянського суспільства; місія омбудсмена - посередництво між державною владою та суспільством, виявлення та усунення випадків порушень прав людини; умовою ефективності правозахисної діяльності омбудсмена є конструктивне співробітництво з усіма органами державної влади, їх посадовими особами й органами місцевого самоврядування, правозахисними органами з чітким розподілом завдань і зобов'язань.

Досліджено поняття та характерні ознаки функцій інституту омбудсмана. Комплексно розглянуто поняття функцій омбудсмана. Проаналізовано історію їх становлення та розвитку у різні періоди часу в різних правових системах. Досліджено співвідношення функцій омбудсманів і функцій інших правозахисних інститутів. Визначено місце функцій омбудсмана у системі функцій інших правозахисних органів та організацій. Досліджено критерії класифікації функцій омбудсманів і запропоновано їх класифікацію. Проведено систематизацію функцій омбудсманів. Проаналізовано механізм здійснення функцій омбудсмана, визначено основні засоби, способи, методи та принципи їх здійснення. Проаналізовано особливості закріплення функцій Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Визначено основні напрями їх розвитку та вдосконалення у контексті зарубіжного досвіду.