Розглянуто питання конституційно-правового регулювання статусу народних депутатів України, гарантії, встановлені законодавством для депутатів місцевих рад. Проведено порівняльний аналіз закріплення у конституціях та законах зарубіжних країн важливих засобів захисту членів парламентів та представників регіональних органів місцевого самоврядування від втручання в їх діяльність посадових осіб владних структур.

Рассмотрены вопросы конституционно-правового регулирования статуса народных депутатов Украины, гарантии, установленные законодательством для депутатов местных советов. Проведен сравнительный анализ закрепления в конституциях и законах зарубежных стран важных средств защиты членов парламентов и представителей региональных органов местного самоуправления от вмешательства в их деятельность должностных лиц властных структур.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4/8)624

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)624.08 + Х809(4/8)624.08

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено теоретичні та практичні аспекти вітчизняного та зарубіжного конституційного досвіду представницького мандата. Проаналізовано основні концептуальні проблеми вивчення представницького мандата у доктрині конституційного права. Розглянуто сучасні теоретико-методологічні підходи та принципи дослідження представницького мандата, історіографію та джерельну базу його дослідження в контексті класичних і сучасних підходів до праворозуміння. Простежено походження й еволюцію представницького мандата як категорії конституційного права. Проведено аналіз конституційно-правової природи представницького мандата та його характерних рис. Наведено класифікацію представницьких мандатів та їх видову характеристику. Досліджено концептуальні підходи до визначення сутності та змісту представницького мандата у зарубіжних країнах та особливості правового регулювання у цій сфері. Показано особливості генези, сутності та змісту інституту представницького мандата в Україні. Окреслено проблеми та напрями розвитку правового регулювання інституту представницького мандата в Україні за сучасних умов з метою вдосконалення механізму його реалізації.

Інститут лобізму визначено як суспільне й політичне явище, необхідну умову існування сучасної демократії й ефективних систем державного управління. Проведено аналіз теоретичної ідентифікації лобізму в науковій літературі, систематизовано основні дослідницькі концепції, підходи та школи, які сформувались у межах американської, західноєвропейської, пострадянської та вітчизняної наукової думки. Конкретизовано широкий та вузький контекст розуміння лобізму. Розглянуто структурні елементи ідентифікації, що тим самим розкриває концептуальність цього поняття; визначено його функціональну роль у формуванні відповідних типів організації суспільства. Доведено, що формування політико-правового інституту лобізму закладено у самій природі міжособистісних та міжінституційних відносин, який за своєю формою є позитивним інститутом, що здатний забезпечити певну відкритість та контроль державно-управлінського процесу.

Розглянуто особливості парламентської інституціоналізації крізь теоретико-прикладну призму. Проаналізовано новітні теоретичні напрацювання західноєвропейських та американських дослідників парламентського права у сфері реформування та конструювання представницьких легіслатур. Проведено дослідження українського досвіду парламентської інституціоналізації та сучасного стану національного парламентаризму. Висвітлено досвід розбудови парламентаризму в "розділених" суспільствах, а також особливості діяльності парламентської опозиції в компаративістському контексті.

Розглянуто питання організації влади у сучасних державах на засадах відповідального представницького правління, реалізація якого можлива тільки через ефективну та відповідальну діяльність членів парламенту. Підкреслюється, що специфіка конституційного закріплення юридичної відповідальності (ЮВ) парламентаріїв виявляється залежною від реалізації державами демократичних стандартів парламентаризму, і на підставі дослідження виділяє такі моделі конституційного закріплення ЮВ депутатів: традиційні європейські, реформаторські, перехідні, традиційні національні проєвропейські). Звернено увагу на домінування трьох основних способів конституційної фіксації ЮВ парламентаріїв: негативного (заборона притягати до відповідальності парламентарія за певні види правопорушень), позитивного (встановлення меж, специфіки, видів, підстав юридичної відповідальності парламентаріїв) та змішаного (поєднання елементів двох вищеозначених підходів і запровадження регулювання виключень зі сфери юридичної відповідальності (зокрема, шляхом установлення парламентських імунітетів та індемнітетів). Узагальнивши аналіз конституційно-правового регулювання цих проблем, визначено характеристики інституту ЮВ, зокрема, у вигляді прямої конституційної заборони притягнення парламентарія до ЮВ за певні діяння, відсилки до законодавчого регулювання принципів притягнення депутатів парламентаріїв до ЮВ, фіксації юридичних (конституційних) випадків (підстав) притягнення парламентаріїв до ЮВ або певних конституційно окреслених (безпосередньо поіменованих) видів ЮВ парламентаріїв, а також встановлення певних позитивних юридичних (конституційно-правових) зобов'язань або заборон, адресованих безпосередньо парламентаріям і визначення інстанцій ЮВ парламентаріїв. При цьому кожен із наведених варіантів характеристики ілюструється посиланнями на конституції відповідних держав Європи і світу. Завдяки узагальненню конституційних моделей ЮВ парламентаріїв наведено порівняння їх за базових юридичних ознак, що відображають правову природу означеного феномену та проведено паралелі з розвитком досліджуваного інституту в Україні, зроблено висновок про те, що скасування депутатського імунітету в нашій державі є тільки початком реформування ЮВ народних депутатів та ознакою утвердження принципу відповідального представницького правління.