Визначено місце прав і свобод людини та громадянина в Україні в сучасному демократичному суспільстві. Охарактеризовано право громадян на вільне пересування та вибір місця проживання. Надано характеристику міграції, проаналізовано види міграції. З’ясовано сутність реєстрації фізичних осіб за місцем перебування та місцем проживання. Уточнено порядок реєстрації громадян України, іноземців та осіб без громадянства за місцем проживання та місцем перебування. Окреслено коло та компетенцію органів виконавчої влади України у сфері реєстрації фізичних осіб за місцем проживання та місцем перебування. Розглянуто зміст адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України у сфері реєстрації фізичних осіб за місцем проживання та місцем перебування. Уточнено особливості діяльності органів внутрішніх справ України щодо здійснення контролю за дотриманням іноземними громадянами та особами без громадянства встановлених правил перебування на території України. Запропоновані перспективні напрямки удосконалення правового регулювання, організації та практики діяльності органів внутрішніх справ України щодо реєстрації фізичних осіб за місцем проживання та місцем перебування.

Комплексно досліджено конституційно-правове регулювання прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та країнах ЄС. Проаналізовано доктринальні та нормативні джерела цих прав. Визначено наукову періодизацію історичних етапів становлення та розвитку прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Сформульовано визначення понять "право на свободу пересування", "реєстрація місця проживання" й "обмеження прав на свободу пересування і вільний вибір місця проживання". Окреслено основні аспекти співвідношення прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання з іншими конституційними правами та свободами. Висвітлено особливості законодавчого регулювання обмежень цих прав у законодавстві окремих країн. Наведено наукову класифікацію обмежень права на свободу пересування та права на вільний вибір місця проживання. Зосереджено увагу на проблемах реалізації зазначених прав на тимчасово окупованих територіях України. На підставі проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Розглянуто теоретичні питання правомірного обмеження права людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Досліджено, що обмеження, передбачені міжнародним законодавством, є вичерпними й жодні інші обмеження не припустимі. Обмеження, що передбачаються національним законодавством та існуючі на практиці, не повинні виходити за межі обмежень, визначених міжнародними актами. Обмеження свободи пересування та вільного вибору місця проживання можуть встановлюватися як щодо статусу особи, так і щодо території, на яку вони поширюються.

Проаналізовано конституційно-правове регулювання права на свободу пересування в Україні. Досліджено теоретичні аспекти зазначеної проблеми: поняття права на свободу пересування в широкому та вузькому, об'єктивному та суб'єктивному значеннях, визначення його суб'єкта, місця в класифікації основних прав і свобод людини, можливість його обмеження. Розглянуто законодавчі основи права на свободу пересування в Україні. Проаналізовано зміст міжнародно-правових договорів України, у яких регулюється це право. Досліджено роль актів Конституційного Суду України в законодавчому забезпеченні права на свободу пересування. Розглянуто законодавчу основу права на свободу пересування в межах території України. Проаналізовано конституційно-правове регулювання права на вільний вибір місця проживання на території України. Досліджено проблему законодавчого забезпечення права на вільне залишення території країни. Проаналізовано законодавчу основу права громадянина України на повернення в Україну. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання права на свободу пересування в Україні.

Застосовано міждисциплінарний підхід як основу науково-теоретичного дослідження із використанням інструментарію правової, політичної й економічної наук та науки державного управління до вивчення сучасних тенденцій забезпечення права на свободу переміщення. Обґрунтовано положення про те, що в основу створення Європейського Союзу покладено ідею спільного ринку без обмежень і дискримінацій та принцип свободи переміщення, відомий як “чотири свободи”, які включають право на свободу переміщення робочої сили, капіталу, товарів і послуг. Ці свободи реалізуються на основі принципу взаємного “переливання” положень національного та європейського законодавства, базуються на міжнародних гарантіях, вироблених ООН, Радою Європи, ОБСЄ та іншими авторитетними організаціями. Доведено, що як теоретико-правова категорія та принцип права свобода економічної діяльності в ЄС забезпечується завдяки скасуванню дискримінаційних положень і обмежувальної практики по відношенню до виробників, покупців і споживачів, внутрішніх мит і зборів, субсидій і допомоги з боку національних урядів. Проаналізовано сутність свободи переміщення послуг і правового регулювання конкуренції, необхідність для України для виходу у сферу надання послуг на території Європейського Союзу гармонізації законодавчих та інституційних змін з метою впровадження стандартів ЄС у політико-правову та соціально-економічну практику. На підставі теоретико-правового дослідження запропоновано зміни до законодавства щодо удосконалення правових гарантій на свободу переміщення, а також внесено ряд пропозицій щодо інституційного забезпечення реалізації в Україні “чотирьох свобод” ЄС, що сприятиме розвитку демократії в нашій державі.

Викладено історичні, теоретичні й методологічні засади дослідження прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. На основі інтегральної (комплексної) концепції праворозуміння надано авторське визначення прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Визначено їх місце в системі основних прав і свобод людини. Обгрунтовано основні стадії реалізації прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Запропоновано визначення понять «правовідносини у сфері реалізації прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; «обмеження прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Розкрито механізм реалізації прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. На підставі правового аналізу загальнотеоретичних позицій щодо розуміння гарантій прав і свобод людини сформульовано визначення гарантій реалізації прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Дослідження міжнародно-правових стандартів здійснення даних прав дало змогу зробити висновок, що чинні принципи й норми міжнародного права істотно доповнюють відповідні положення національних правових систем.