Досліджено статус української мови за Конституцією України. Проблему розглянуто у таких аспектах: історичному, державно-політичному, правовому та національному. Проаналізовано тексти Конституцій України 1929, 1937, 1978, 1996 рр., Конституції СРСР 1977 р., а також Закону "Про мови в Українській РСР" 1989 р. Увагу приділено поняттю "державна мова" з погляду його офіційного та національного значень.

Висвітлено теоретико-правові аспекти державної мовної політики в Україні. Визначено та проаналізовано основні фактори, які впливають на формування та здійснення державної мовної політики, принципи та цілі, якими керується держава під час її реалізації. Досліджено історико-правовий аспект мовного питання в контексті реалізації прав людини на українських землях, а також теоретико-правовий статус національних меншин та їх право на користування рідною мовою. Проведено аналіз використання мов у таких важливих сферах життєдіяльності суспільства, як освіта та засоби масової інформації. Запропоновано напрями діяльності, якими повинна керуватися кожна демократична держава у здійсненні мовної політики у сфері освіти, а також радіомовлення та електронних засобів масової інформації. З'ясовано особливості здійснення державної мовної політики у країнах Прибалтики, Ірландії шляхом визначення її переваг та недоліків, а також можливості запозичення мовного досвіду цих країн на території України. Визначено перспективи та надано рекомендації щодо подальшого удосконалення мовної політики в цілому та мовного законодавства України зокрема.

Вперше розкрито особливості адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні, розроблено визначення понять "адміністративно-правове регулювання мовної політики", "мовна політика". Проаналізовано повноваження органів публічної адміністрації у сфері охорони та захисту державної мови і мов національних меншин. Запропоновано перспективи вдосконалення мовної політики з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн. Досліджено принципи, форми та методи адміністративно-правового регулювання мовної політики. Здійснено аналіз правореалізації норм адміністративного права у сфері мовної політики. Запропоновано науково обгрунтовані проекти законодавчих документів щодо внесення змін і доповнень до вітчизняного законодавства, норми яких регулюють досліджуване питання.

Висвітлено генезу мовної політики в Україні та питання методології наукових досліджень мовної політики. Розкрито зміст і подано правову оцінку концептуальним положенням юридичних, історичних, політологічних, соціологічних досліджень мовної політики в Україні та зроблено висновок про необхідність розширення саме юридичних досліджень у цій сфері. Викладено визначення понять "мовна політика в Україні" і "конституційно-правові засади мовної політики в Україні", подано бачення ознак мовної політики й уточнено перелік її складових. Проведено аналіз міжнародно-правового регулювання мовної політики та конституційного, законодавчого, підзаконного нормативно-правового регулювання мовної політики в Україні. Встановлено, що Конституція України достатньо повно визначає засади мовної політики, але вони вимагають їх подальшого законодавчого розвитку з урахуванням мовної ситуації, що складалася впродовж кількох століть, та відповідальної діяльності усіх суб'єктів мовної політики. Досліджено поняття реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні, розкрито форми та подано перелік суб'єктів їх реалізації, а також виявлено деякі причини недостатньої ефективності формування та проведення мовної політики в Україні.

Комплексно в історико-правовому режимі досліджено правовий режим української мови в Східній Галичині в складі Австрійської (Габсбурзької) імперії, Австро-Угорської монархії (Австро-Угорщини), Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР) та Республіки Польща (Другої Речі Посполитої). Проаналізовано особливості правового режиму української мови за законодавством Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРР та Другої Речі Посполитої у сферах публічної влади та судівництва, самоврядування, освіти, книгодрукування та засобах масової інформації. Виявлено коло суб'єктів, наділених повноваженнями здійснювати правове регулювання режиму української мови в Східній Галичині у досліджуваний період.

Проаналізовано суспільно-правові аспекти функціонування української мови в діахронії. Взято до уваги суспільно-політичну ситуацію та соціально-культурні передумови формування української мови як державної. Визначено головне завдання мовної політики України, а саме: утвердження української мови - головної ознаки ідентичності української нації.

Розглянуто доктринальне і правове визначення національної меншини, її ознаки, досліджено acquis communautaire у сфері мовних відносин та окремі положення Європейської хартії регіональних мов або мов національних меншин як його основного правового інструмента в регулюванні мовних відносин. На прикладі угорської національної меншини в Україні показано, як Україна реалізує положення Хартії щодо забезпечення мовних прав угорців Закарпаття.

Здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розкритті питань законодавчого забезпечення мовної політики України в історичній ретроспективі та обгрунтовує на теоретико-методологічному рівні перспективи її розвитку. У результаті аналізу стану наукової розробки теми, теоретико-методологічних підходів, що покладено в основу дослідження державного управління законодавчим забезпеченням мовної політики, визначено сутність мовної політики в системі державних пріоритетів, принципи її реалізації, основні напрями правового регулювання та перспективи розвитку законодавчого забезпечення державної мовної політики України. Удосконалено підходи до оцінювання стану зарубіжного та вітчизняного законодавства у сфері мовної політики на підставі комплексного аналізу чинників, що визначають критерії її розвитку. Узагальнено зарубіжний досвід законодавчим забезпеченням державної мовної політики та можливості його використання в Україні на основі визначення двох основних тенденцій країн ЄС та розвитку нового напряму мовної політики (multilingualism management - управління багатомовністю). З'ясовано шляхи підвищення ефективності державного управління забезпеченням мовної політики у сфері захисту прав національних меншин. Визначено пріоритетні напрями удосконалення державного управління законодавчим забезпеченням мовної політики у світлі сучасних викликів.

Досліджено історичні та правові засади становлення та розвитку інституту державної мови в Україні. Сформовано і систематизовано джерела права, що стали основою формування інституту державної мови, зокрема, наголошено на їх функціональному значенні для формування цього інституту. На основі історичних джерел обґрунтовано тезу про те, що в Україні вже існувала правова традиція функціонування інституту державної мови, отже йдеться про відновлення статусу української мови як державної. Узагальнено практику вирішення юридичних спорів судами у сфері мовних відносин; з’ясовано, що вона є неоднозначною та суперечливою, однак прослідковується чітка тенденція до покращення ситуації стосовно статусу державної мови. Встановлено, що моделі правового регулювання мовних відносин визначаються мовною ситуацією, що історично склалася у конкретній країні.