Досліджено природу та характерні ознаки функціонування інституту лобізму в законотворчому процесі. Визначено роль інституту лобізму як важливого засобу зв'язку державної влади з суспільством. Викладено організаційно-правові засади функціонування інституту лобізму в Україні, охарактеризовано шляхи вдосконалення його державно-правового статусу в Україні. Показано, що затвердження статусу лобізму як природного та необхідного елемента політичного життя сучасного суспільства допоможе змінити негативні стереотипи в українському суспільстві щодо цього інституту.

Розглянуто теоретичні засади та практичні аспекти інституціоналізації лобіювання в державному управлінні України. Систематизовано класифікацію підходів до визначення поняття лобіювання, зокрема запропоновано на підставі змістовного критерію виділити загальний, процесуальний, діяльнісний та інституціональний підходи до визначення поняття лобіювання. Узагальнено досвід зарубіжних країн щодо інституціоналізації лобіювання, зокрема встановлено, що в більшості країн перетворення лобіювання з неформального на формальний інститут відбувалося шляхом його спеціальної законодавчої регламентації. За результатами експертного опитування виявлено проблеми розвитку інституту лобіювання в Україні, до яких насамперед слід віднести відсутність відповідної нормативно-правової бази, негативне ставлення більшості населення до лобіювання, нерівні можливості для лобіювання своїх інтересів різними соціальними групами. Розроблено концептуальну схему інституціоналізації лобіювання в Україні, відповідно до якої для лобіювання різних групових інтересів створюються такі організаційні структури, як консультативно-дорадчі органи при органах влади та ради лобістів, що функціонують під контролем громадськості.

Досліджено стан окремих інструментів Government Relations в Україні. Зокрема, розглянуто Public Relations, державно-приватне партнерство й соціальну відповідальність бізнесу. Такий 4-й інструмент, як лобістська діяльність, не розглянуто через обсяг питання.

Визначено, що суспільні функції лобіювання реалізуються завдяки певному механізму легітимізації сімейної політики, інструментами якої є безпосереднє й опосередковане лобіювання. Опосередкована форма громадського лобіювання має переваги, оскільки тиск лобістів більш впливовий.

Розглянуто теоретичні аспекти лобіювання в процесі взаємодії влади, бізнесу і громадських об’єднань. Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування його сутності в контексті забезпечення реалізації конституційного права громадян брати участь в управлінні державними справами, ефективності та раціональності політики держави через сприяння активному залученню громадян, інститутів громадянського суспільства та суб’єктів господарювання до процесу прийняття нормативно-правових актів.

Рассмотрены теоретические аспекты лоббирования в процессе взаимодействия бизнеса и власти. Осуществлено теоретико-методологическое обоснование его сущности в контексте обеспечения эффективности и рациональности политики государства.

The theoretical aspects of lobbying in the process of interaction between business and government. Done theoretical and methodological basis of its nature in the context of effectiveness and efficiency policy. Outlines the problems and issues for further research.

Висвітлено природу правового механізму лобіювання, його особливості у правових системах загального, континентального, європейського міждержавного типів і в Україні. Виявлено ознаки лобіювання, уточнено його поняття та структуру. Проаналізовано такі елементи лобіювання, як мета, суб'єкт, об'єкт, сама активність, засоби, результат. Визначено поняття правових засобів лобіювання, наведено їх класифікацію. Встановлено ознаки правового механізму лобіювання, сформульовано його дефініцію. Проаналізовано правову доктрину, джерела права, судову практику, правові традиції, локальні нормативні акти, чинну практику та традиції лобіювання у правових системах загального (США, Канада, Велика Британія, Ірландія, Австралія), континентального (Франція, Німеччина, Литва, Угорщина, Польща, Грузія, Австрія, Словенія), європейського міждержавного (ЄС, Рада Європи) типів, виявлено подібні ознаки й особливості їх правового механізму лобіювання. Розглянуто стан, особливості та проблеми правового механізму лобіювання в Україні. Сформульовано пропозиції до змісту вітчизняного закону про лобіювання.