Уперше в комплексі розглянуто вітчизнану та зарубіжну історіографію питання, визначено основні її концептуальні напрями. Надано об'єктивну правову оцінку - з позицій старого і нового міжнародного права - міжнародно-правовому значенню рішень Скрентонського конгресу, Чернівецького віча, Хустського віча, рішень Центральної ради в Ужгороді. Надано правову оцінку співробітництву Союзу РСР і нацистської Німеччини з територіальних питань у 1939 - 1940 рр., визначено дійсний вплив цього чинника на врегулювання радянсько-румунського територіального спору. Проведено оцінювання міжнародно-правового значення рішень Першого Віденського арбітражу (листопад 1938 р.) та Сойму Карпатської України (березень 1939 р.). Запропоновано власну історико-правову концепцію політичного та міжнародно-правового співробітництва ООН, зокрема в питанні встановлення післявоєнних кордонів в Європі та світі.

Розглянуто державний кордон України як соціальний інститут, окреслено проблеми його інституціоналізації та проаналізовано суб'єкти, інтереси яких впливають на його функціонування. Показано, що зі здобуттям самостійності України зросла соціально-економічна значущість кордону. В функціонуванні кордону як соціального інституту проявляються суперечності, характерні і для інших інститутів країни. Призначений для забезпечення колективних благ, цей інститут використовується у приватних цілях різними суб'єктами, дотичними до його функціонування. Окрім цього, інституціоналізація державного кордону відбувається під впливом євроінтеграційних устремлінь України.

Висвітлено механізми державного управління у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів державного управління, а також розроблено науково-практичні рекомендації щодо завершення договірно-правового оформлення державного кордону України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Розглянуто процес становлення та сучасний стан українсько-російського державного кордону. Використано визначення державного кордону як соціального інституту, визначено його структуру та функції. Проаналізовано політичні рішення щодо встановлення держкордону України, його делімітацію та демаркацію. Розглянуто процес інституціоналіації державного кордону на ділянці між Україною та Російською Федерацією, що мав специфічні характеристики, пов'язані з переходом від статусу внутрішнього адміністративного кордону до зовнішнього державного. Поетапно розглянуто процес встановлення держкордону та правовий аспект цього процесу.

Рассмотрена актуальность создания общего геодезического обоснования демаркации государственной границы, а также современные технологии геодезических измерений для его реализации.

Проаналізовано сутність принципу непорушності кордонів держави, теоретичні та практичні проблеми його реалізації у внутрішньому правопорядку України. Дослідження конституційно-правових засад його імплементації зумовлює потребу визначення перспектив удосконалення законодавства у цій сфері за умов активізації євроінтеграційних процесів.

Розкрито теоретико-методологічну основу та систему конституційно-правового регулювання державного кордону України, його правового режиму, захисту та охорони існуючих державних кордонів. Підкреслено відмінності режиму державного кордону України, його фактичного чи юридичного статусу, прикордонного режиму. Визначено на основі порівняльно-правового аналізу здобутки зарубіжних країн у сфері захисту режиму державних кордонів, перспективи підвищення ефективності захисту режиму державного кордону України. Сформульовано положення та висновки, обґрунтовано пропозиції щодо напрямів удосконалення конституційно-правового забезпечення режиму державного кордону, його захисту в сучасних умовах.