Розглянуто проблемні питання юридичної характеристики адміністративних нормативно-правових актів і адміністративних договорів, в діяльності органів публічної адміністрації. Проаналізовано ключові критерії класифікації адміністративних нормативно-правових актів органів публічної адміністрації. Визначено основні ознаки та правова природа адміністративних нормативно-правових актів і адміністративних договорів. Здійснено порівняльну юридичну характеристику адміністративних нормативно-правових актів і адміністративних договорів.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблеми фінансово-правової компетенції органів державної влади України у сфері проведення податкової політики (ПП). На основі аналізу чинних нормативно-правових актів, науково-теоретичних джерел і зарубіжного досвіду вперше у вітчизняній юридичній науці розкрито особливості фінансово-правової компетенції органів державної влади України у сфері проведення ПП. У роботі розкрито історико-теоретичні аспекти, сутність та значення ПП. Проаналізовано механізм фінансово-правової компетенції вітчизняних державних органів під час формування та реалізації ПП. Досліджено та узагальнено позитивний зарубіжний досвід реалізації фінансово-правової компетенції у фіскальній сфері та обгрунтовано можливості його використання в Україні. Сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення ПП та фінансово-правової компетенції вітчизняних державних органів у сфері її проведення.

Розглянуто питання про тлумачення термінів "правотворчість" і "нормотворчість" у науковій літературі. Виділено напрями щодо співвідношення "правотворчості" та "нормотворчості". Названо критерій співвідношення. Надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства з дослідженого питання.

Здійснено теоретико-правовий аналіз правового менталітету українського суспільства як фактора правотворчості. Звернуто увагу на відображення правового менталітету українського суспільства у правотворчих процесах. Здійснено характеристику та визначено особливості правотворчості в Україні.

Розкрито питання щодо визначення видів правотворчості Президента України. За допомогою наукових праць вчених виділено особливості правотворчості глави держави. Надано класифікацію правотворчості глави держави, з'ясовано основні елементи правотворчості Президента України, подано класифікацію актів правотворчості Президента України, визначено напрями для подальшого дослідження обраної теми. Обговорено необхідність зміни законодавства України щодо досліджуваної сфери.

Присвячено поглибленню дослідження теоретичних засад визначення сутності механізму правотворчості, його елементів, структури та функцій, розробці практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. Досліджено поняття, ознаки, характерні риси та види правотворчості; розглянуто наукові підходи до визначення механізму правотворчості та його основних елементів; проаналізовано структуру механізму правотворчості; з'ясовано значення і роль правотворчих ініціатив як дієвого фактора ефективності механізму правотворчості; визначено функції механізму правотворчості, які сприяють впорядкуванню та удосконаленню правотворчості; встановлено проблеми прояву і впливу лобізму на правотворчий процес та шляхи його подолання. Запропоновано розглядати механізм правотворчості як комплексне багатофункціональне явище, нерозривно пов'язане із правотворчістю і водночас наділене самостійними ознаками і рисами зі своєю структурою, функціями. Розроблено поняття "правотворчість", "механізм правотворчості", "функції механізму правотворчості". Розглянуто такі елементи механізму правотворчості, як правові засоби (діяльність уповноважених державних органів із прийняття, зміни, скасування правових норм); нормативно-правові акти, відповідно до яких здійснюється зазначена діяльність; акти застосування права; правовідносини між суб'єктами механізму правотворчості з упорядкування та удосконалення правотворчого процесу.

Здійснено періодизацію історії розвитку уявлень щодо правотворчої діяльності. Охарактеризовано спільні ознаки та відмінності у поняттях "правотворча діяльність органів і посадових осіб держави" та "правотворча діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування", удосконалено їх визначення. Визначено взаємозв'язок правотворчих повноважень зазначених суб'єктів, з'ясовано спільні та відмінні особливості процесу їх правотворчої діяльності. Виокремлено складові сучасних проблем співвідношення правотворчої діяльності органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування в Україні, обґрунтовано напрями удосконалення її співвідношення.

Вміщено тези доповідей однойменного наукового семінару (розглянуто різні проблемні аспекти сучасних процесів державотворення, правотворення й правозастосування та шляхи їх розв’язання в Україні) та проекти учасників VIII Міжнародного студентського саміту "Права людини і глобальна безпека". Окреслено питання про формування методик розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством в умовах воєнного стану. Висвітлено проблеми забезпечення права на житло внутрішньо переміщених осіб в Україні. Наведено міжнародні стандарти стосовно охорони прав внутрішньо переміщених осіб у сучасних умовах. Виокремлено захист прав дитини як один із пріоритетів у діяльності України як правової держави. Описано презумпцію гідності та добропорядності людини в розвитку системи засад правової держави. Розкрито сутність забезпечення національної безпеки України, її адміністративно-правові аспекти. Наведено організаційно-правовий механізм забезпечення права дитини на захист від усіх форм насильства в Україні в умовах воєнних дій та збройних конфліктів. Акцентовано на контроль за гуманітарною допомогою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)011.1-931 + Х819(4УКР)011.2-93

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА440873 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :