Здійснено аналіз теоретико-методологічних засад оцінювання людських ресурсів у аспекті управління даними ресурсами у сфері державного управління. Запропоновано ввести до понятійного обігу цієї сфери певні поняття. Обгрунтовано доцільність визнання оцінювання людських ресурсів у сфері державного управління шляхом визначення рівня професіоналізму як процесу професійно-особистісного "розгортання" оцінюваного службовця у звітний період діяльності. Доведено полівалентний і багатогранний характер оцінювання як управлінської функції, взаємодії соціальних технологій, реалізації міжособистісної взаємодії керівника-оцінювача з оцінюваним чиновником, процедури ділового підтримувального спілкування, форми зворотного зв'язку. Визначено загальну модель щорічного оцінювання службовців та виділено її основні етапи. Співбесіду-зустріч керівника-оцінювача з оцінюваним службовцем проаналізовано як основну оцінювальну процедуру. Доведено необхідність використання критеріїв оцінювання людських ресурсів, а саме: ділову результативність, професійну продуктивність, персональну ефективність як підстави інтегрального оцінювання рівня професіоналізму оцінюваного службовця. З метою максимальної індивідуалізації оцінювального процесу запропоновано сучасні інтегральні загальні оцінки-характеристики для оцінювання чиновників. Удосконалено сучасні підходи до оцінювання людських ресурсів як до визначального елемента управління людськими ресурсами, доведено його органічний взаємозв'язок з мотивацією, стимулюванням, зацікавленням, "розгортанням" кар'єрної "траєкторії" оцінюваного. Оцінювання людських ресурсів

Проаналізовано теоретико-методологічні засади механізмів функціонування системи державної служби у транзитивний період розвитку суспільства. Обгрунтовано необхідність використання системної методології для дослідження державної служби періоду трансформації та її механізмів. З'ясовано необхідність здійснення аналізу механізмів функціонування державної служби та сформульовано їх основні ознаки і характеристики. На підставі проведених досліджень запропоновано методологію вдосконалення механізмів її функціонування та розвитку. Визначено сукупність характеристик, притаманних системі державної служби, основні закони її функціонування. Проаналізовано ознаки даної системи (відкритість, динамічність, складність, наявність активних елементів), яка розвивається за умов сучасних викликів змінного зовнішнього середовища. Наведено методи, способи та заходи, які доцільно застосовувати у разі виявлення та використання резервів щодо вдосконаленя механізмів функціонування системи державної служби. Узагальнено основні принципи системної концепції розвитку державної служби (цілісність, структурованість, інформаційність розвитку, залежність розвитку від динаміки зовнішнього середовища). Розглянуто моделі розвитку державних службовців як активних елементів даної системи. Проаналізовано моделі інноваційних, мотиваційних, комунікативних процесів, процесів управління якістю й організаційних перетворень. Визначено закономірності, ідеї, методи, які доцільно використовувати під час вивчення та використання цих процесів для підвищення ефективності та результативності системи державної служби.

Подано комплексні науково-методичні та теоретичні дослідження з проблем забезпечення дієвості державного управління, поглиблено теоретичні засади та наведено організаційні механізми реформування державної служби. Розкрито особливості законодавчих змін в діяльності державної служби, наведено сучасні технології професійної підготовки державних службовців. Висвітлено сутність державного управління та обгрунтовано соціально-економічні аспекти його реформування. Розглянуто теоретико-методологічні засади модернізації системи надання державно-управлінських послуг та фактори, що її ініціюють. Проаналізовано практику модернізації системи надання послуг публічною адміністрацією Польщі (е-проекти). Увагу приділено проблемам розвитку компетентності кадрів державної служби, акцентовано на теоретичних засадах формування лідерських навичок у контексті розвитку персоналу державної служби. Зроблено висновки щодо вдосконалення методичного забезпечення механізмів реформування державної служби в Україні.

Розглянуто теоретичні проблеми служби в органах місцевого самоврядування (ОМС). Досліджено сучасні теоретико-методологічні принципи та процедури наукового аналізу служби в ОМС як виду публічної служби. Здійснено теоретичний аналіз муніципальних ідей як концептуальної основи служби в ОМС в Україні. Вперше розглянуто основні теорії ОМС та показано їх вплив на формування муніципального службового законодавства в Україні. Досліджено принципи та функції служби в ОМС в Україні. Здійснено концептуальний аналіз співвідношення та взаємодії служби в даних органах державної служби. Проаналізовано основні моделі організації та функціонування служби в досліджуваних органах в зарубіжних країнах. Розглянуто перспективи розвитку служби в ОМС в Україні у контексті зарубіжного досвіду.

Розкрито організаційно-правові засади модернізації публічної служби в Україні. Вивчено кадрові процеси у державному управлінні в Україні. Визначено основні принципи сучасної державної кадрової політики України. Наведено сучасні вимоги до підвищення якості державної служби за умов адміністративної реформи. Розглянуто перспективні напрями модернізації органів виконавчої влади в Україні. Проаналізовано міжнародно-правові основи здійснення громадського контролю над сектором безпеки і оборони. Досліджено вплив професійного самовизначення державного службовця на трансформацію системи мотивацій за умов євро інтеграційних процесів. Викладено деякі аспекти формування професіоналізму державних службовців. Охарактеризовано стилі управління персоналом у сфері державної служби у Латвійській Республіці. Подано професійні вимоги в процесі селекції кадрів державної служби. Вивчено досвід підготовки магістрів державного та муніципального управління в РФ. Визначено роль ідеології державної служби в удосконаленні кадрових технологій на прикладі відбору на державну службу. Висвітлено проблеми державного управління в галузі охорони праці в Україні. Проведено порівняльний аналіз адміністративної реформи у країнах центральної Європи.

Проаналізовано законодавство України та існуючі наукові точки зору відносно питань тлумачення і змісту поняття "посадова особа". Досліджено особливості посадової й службової особи як відповідачів у адміністративній справі. Запропоновано шляхи вирішення проблеми розмежування даних понять.

Досліджено новітню практику цифрового навчання як інструмент професіоналізації державних службовців. Професіоналізацію концептуалізовано як динамічну систему, що складається з таких елементів, як суб'єкти, об'єкти та форми. Суб'єктами професіоналізації публічної служби розглянуто ті організації, які формують знання та сприяють формуванню професійних навичок управлінців. Центральним агентом професіоналізації визначено Національне агентство України з питань державної служби. Об'єктами професіоналізації державної служби постульовано знання, вміння та навички, здобуття яких є необхідною мовою для становлення високого рівня фаховості управлінців через формування професійних компетенцій. Визначено електронне цифрове навчання як форму організації навчального процесу чи його окремих елементів із використанням електронних засобів відтворення інформації та формування навчальних компетенцій. Головною перевагою електронного цифрового навчання для управлінців визначено можливість навчатися самостійно, автономно, з будь-якої точки світу, де є доступ до мережі Інтернет. Розглянуто пандемію COVID-19 як каталізатор раптових і стрімких змін у світі, який зажадав від усіх учасників соціальних відносин, у тому числі державних службовців, адаптації до нових умов і поведінкових змін. Розглянуто мережеві ресурси для самостійного навчання, створені Національним агентством України з питань державної служби, з позиції їх наповнення та особливостей використання, зокрема Портал управління знаннями та Українська школа урядування (usg.org.ua), яка містить професійні програми та тренінги для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій та депутатів місцевих рад, розділ "E-LEARNING" на офіційному сайті Національного агентства України з питань державної служби. Розглянуто можливості імплементації електронного цифрового навчання на кожному з етапів професіоналізації державних службовців. Визначено, що E-LEARNING найбільш ефективний у вигляді короткострокових програм підвищення кваліфікації, коли одержані знання та навички можна відразу перетворювати на професійні компетентності.