Розглядаються актуальні проблеми підвищення кваліфікації державних службовців у контексті адміністративної реформи в Україні, зокрема організаційного, програмно-методичного та інформаційного забезпечення системи підвищення кваліфікації державних службовців, удосконалення її структури. Вивчається діяльність органів місцевого самоврядування щодо захисту конституційних прав і свобод громадян України. Підводяться підсумки співпраці Інституту підвищення кваліфікації кадрів Української Академії державного управління при Президентові України з німецькими партнерами в підвищенні кваліфікації державних службовців України.

Висвітлено питання потреби у підвищенні кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій. Запропоновано методики вивчення та аналізу потреби у навчанні, розкрито особливості організації навчального процесу в системі підвищення кваліфікації з урахуванням принципів андрагогіки. Визначено особливості процесу підвищення кваліфікації для державних службовців, які формулюються самим службовцем та встановлюються законодавчо або органом чи особою вищого рівня. Аргументовано необхідність підвищення кваліфікації, що базується на принципах ефективності досягнення певної мети, систематичності та цілеспрямованості.

Висвітлено теоретичні засади реалізації андрагогічної моделі навчання державних службовців у системі підготовки та підвищення кваліфікації. Обгрунтовано мету, завдання, закономірності та принципи функціонування сучасної системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Розглянуто методики оцінювання державної політики та програм (ОДПП), розкрито суть поняття оцінювання, наведено його деякі моделі та типи. Висвітлено понятійні, змістові та структурні особливості оцінювання державної політики. Розкрито послідовність, етапність та інструментально-функціональну спрямованість ОДПП. Викладено способи збирання даних, розкрито суть якісного аналізу даних.

Рассмотрены методики оценки государственной политики и программ (ОГПП), раскрыто содержание понятия оценки, приведены ее некоторые модели и типы. Освещены понятийные, содержательные и структурные особенности методики оценки государственной политики. Раскрыты последовательность, этапность и инструментально-функциональная направленность ОГПП. Изложены способы сбора данных, раскрыта сущность качественного анализа данных.

Розглянуто актуальні питання підвищення кваліфікації державних службовців як найважливішої складової кадрової політики держави, теоретичні та правові засади професіоналізації державної служби в Україні. Проаналізовано сучасний стан професійного навчання державних службовців на рівні регіону, особливості професійної підготовки посадовців у різних сферах діяльності регіону, запропоновано основні напрями вдосконалення механізмів її підвищення.

Рассмотрены актуальные вопросы повышения квалификации государственных служащих как важной составной кадровой политики государства, теоретические и правовые принципы профессионализации государственной службы в Украине. Проанализированы современное состояние профессионального обучения государственных служащих на уровне региона, особенности профессиональной подготовки должностных лиц в разных сферах деятельности региона, предложены основные направления усовершенствования механизмов ее повышения.

Розглянуто питання науково-методичного забезпечення самоосвіти державних службовців протягом підвищення ними кваліфікації за Професійною програмою підвищення кваліфікації як важливої складової та невід'ємного елемента системи безперервної освіти у державній службі України.

Рассмотрены вопросы научно-методического обеспечения самообразования государственных служащих при повышении ими квалификации по Профессиональной программе повышения квалификации как важной составной части и неотъемлемого элемента системы беспрерывного образования в государственной службе Украины.

Розглянуто сучасні кластерні теорії й основи діяльності кластеру в різних галузях і сферах життєдіяльності людини. Висвітлено зарубіжний і вітчизняний досвід впровадження та становлення кластерів, охарактеризовано форми їх організації й особливості діяльності. Описано інноваційні методики та технології підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, наведено результати дослідження громадської думки з питань їх професійної компетентності. Надано пропозиції щодо запровадження відомчого стандарту підвищення кваліфікації, функціональних програм і вдосконалення змісту професійних програм з підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.

Розглянуто питання модернізації системи професійного навчання державних службовців в Україні відповідно до вимог міжнародного менеджменту якості. На основі проведеного системного аналізу розроблено модель управління якістю професійного навчання даної категорії працюючих з урахуванням принципів стандарту ISO серії 9000. Запропоновано підходи до удосконалення роботи кадрових клужб органів державної влади у питаннях професійного розвитку державних службовців. Надано пропозиції з удосконалення Положення про систему професійного навчання державних службовців і Положення про ліцензійну діяльність з надання освітніх послуг державним службовцям, що врегульовують проблеми управління якістю професійного навчання державних службовців в Україні.

Розглянуто стажування як форму підвищення фахової підготовки слухачів, можливість зрозуміти реальний стан системи державного управління, а також здійснення наукового дослідження. Висвітлено проблеми взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, розвитку економіки на регіональному рівні, соціального захисту населення, реформування Державної податкової служби країни. Розглянуто питання покращення діяльності органів державної влади в інформаційно-комунікативній сфері, державноъ політики у сфері вищої освіти. Обговорено зарубіжний досвід та результати стажування в Брюсселі, Берліні, Молдові.

Висвітлено особливості підвищення кваліфікації державних службовців освітньої галузі у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти (ЦІППО) Університету менеджменту освіти. Розглянуто запропоноване ЦІППО курсове підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів відділів та управлінь освіти. Розкрито його характерні якості: теоретичне обгрунтування проблем реальної практики, можливість коригування навчальних планов і програм, можливість підвищення кваліфікації за індивідуальним планом, широке використання активних та інтерактивних методів навчання, орієнтація навчального процесу переважно на групові форми роботи, на модель державного службовця, компетентного також у сфері психолого-педагогічних, технологічних знань. Курс стимулює самостійну роботу і посилює її роль у курсовий та післякурсовий періоди, пізнавальна діяльність слухачів стимулюється відповідним ресурсним забезпеченням.

Рассмотрены особенности повышения квалификации государственных служащих образования в Центральном институте последипломного педагогического образования (ЦИППО) Университета менеджмента образования. Представлено предложенное ЦИППО курсовое повышение квалификации руководителей и специалистов отделов и управлений образования. Раскрыты его характерные качества: теоретическое обоснование проблем реальной практики, возможность корректировки учебных планов и программ, возможность повышения квалификации по индивидуальному плану, широкое использование активных и интерактивных методов обучения, ориентация учебного процесса преимущественно на групповые формы работы, на модель государственного служащего, компетентного, в том числе, в сфере психолого-педагогических, технологических знаний. Курс стимулирует самостоятельную работу и усиливает ее роль в курсовой и послекурсовой периоды, познавательная деятельность слушателей стимулируется соответствующим ресурсным обеспечением.

The article discusses the features of raising civil servants qualification educational field for full-time-distance form of training in the Central Institute for postgraduate education.

Розроблено модель системи комп'ютерного тестування державних службовців. Запропоновано створення Центру тестування професійної компетентності та складання екзамену при вступі на державну службу у формі централізованого комп'ютерного тестування.

Досліджено проблеми формування та розвитку адміністративної компетентності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в інституційній системі підвищення кваліфікації, яка передбачає налагоджену та вмотивовану взаємодію усіх суб'єктів інституційної системи, виконання адміністративних функцій на більш високому професійному рівні. Показано важливість формування навчальних програм, зміст яких відповідав би напрямам адміністративної діяльності державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. З цією метою проаналізовано зміст адміністративної діяльності та досліджено навчальні потреби державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування щодо виконання управлінських функцій. Запропоновано навчальні програми формування та підвищення адміністративної компетентності таких працівників.

Проаналізовано проблему розвитку фахової компетентності державних службовців у системі підвищення кваліфікації. Узагальнено сучасні підходи до визначення поняття професійної компетентності у психологічній науці. Обгрунтовано провідну роль мотивації професійного вдосконалення та фахового досвіду в процесі формування фахової компетентності державних службовців. Здійснено теоретичне обгрунтування психологічних складових фахової компетентності державних службовців, розроблено її змістово-професійну модель. Виявлено закономірності та механізми розвитку фахової компетентності працівників державної служби у системі підготовки та підвищення кваліфікації. Визначено форми, принципи, функції та психолого-педагогічний зміст підготовки й підвищення кваліфікації, а також розроблено структурно-функціональну модель психологічного забезпечення системи підвищення кваліфікації. Впроваджено рекомендації з удосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців.

Обгрунтовано теоретичні засади управління розвитком компетентностей державних службовців та визначено пріоритетні напрями його удосконалення. Запропоновано класифікацію видів компетентностей державних службовців на особистісну, професійну, посадову, управлінську, соціально-психологічну компетентності. На основі аналізу нормативно-правової бази та досліджень з державного управління виявлено основні компетенції державних службовців, узагальнено основні складові професійної компетентності державних службовців, виявлено проблеми управління розвитком компетентностей державних службовців. Удосконалено універсальний профіль компетентностей державних службовців, що включає особистісну, професійну, посадову, управлінську, соціально-психологічну компетентності та їх складові. Розроблено рекомендації щодо використання навчання та підвищення кваліфікації, функції мотивації й оцінювання як засобів розвитку компетентностей державних службовців.

Актуалізовано проблему розвитку професійної компетентності державних службовців у системі підвищення кваліфікації. Обгрунтовано основні методологічні підходи до аналізу досліджуваної проблеми та визначено базові поняття. Подано результати теоретичного пошуку й їх експериментальне підтвердження, з'ясовано специфіку діагностики психологічних закономірностей та механізмів розвитку професійної компетентності державних службовців.

Представлен авторский поход к разрешению проблемы развития профессиональной компетентности государственных служащих в системе повышения квалификации. Описаны и обоснованы методологические подходы к анализу проблемы, определены базовые понятия. Презентованы результаты теоретического поиска авторов и их экспериментальное подтверждение путем диагностики психологических закономерностей и механизмов развития профессиональной компетентности государственных служащих.

The article deals with the problem of the development of civil servants’ professional competence in professional training system. The author describes the main methodological approaches to the analysis of this problem and outlines the basic concepts. The results of theoretical researches and experimental confirmation of them are given, the specificity concerning the diagnosis of psychological peculiarities and mechanisms in the development of civil servants’ professional competence is determined.

Зазначено, що особливо гострою є проблема професійного навчання державних службовців, оскільки ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово та світоглядно підготовлених до активної професійно-компетентної інноваційно-творчої роботи за нових умов, результативність якої залежить від уміння аналізувати та прогнозувати. Обгрунтовано необхідність упровадження у практику підготовки державних службовців до аналітичної діяльності в системі післядипломної освіти експериментальної моделі, яка базується на положеннях компетентністного, діяльнісного, особистісного підходів і концепції професійного становлення фахівця. Доцільним є триетапний процес підготовки державних службовців до аналітичної діяльності в системі післядипломної освіти. Надано результати аналізу концептуальних положень професіоналізації державних службовців у контексті компетентнісної парадигми освіти.

Увагу приділено інформаційно-технологічному забезпеченню державного управління. Викладено модель інформаційно-технологічної зрілості та компетенцій державного службовця в процесі вироблення та прийняття державно-управлінських рішень. Наведено основні етапи підготовки державних службовців у сфері використання інформаційних технологій.

Розглянуто законодавство України з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців як об'єкт адаптації до законодавства ЄС. Досліджено механізми адаптації вітчизняного законодавства із зазначених питань до законодавства ЄС.Узагальнено досвід держав ЄС у сфері адаптації законодавства, нормативного та інституційного забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців і охарактеризовано моделі його запозичення для України.

Увагу приділено питанням діагностики та розвитку професійно важливих управлінських і лідерських здібностей державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування. Проаналізовано основні напрями реформування державної служби і служби в органах місцевого самоврядування та відповідні законодавчі новели, пов'язані з формуванням якісного корпусу публічних службовців та утвердженням нових проєвропейських служб управління персоналом в Україні. Розкрито сутність і зміст, методи і форми діагностики управлінського та лідерського потенціалу публічного службовця. Висвітлено проблему розвитку управлінського та лідерського потенціалу публічних службовців в Україні. Охарактеризовано основні методи та форми розвитку лідерства в державних службовців і службовців місцевого самоврядування в Україні.

Доведено аналогію французьких форматорів і вітчизняних фахівців-практиків та доцільність вивчення французького досвіду підготовки форматорів до роботи в системі підвищення кваліфікації державних службовців. Здійснено теоретичний аналіз французької фахової літератури та вперше науково обгрунтовано сутність і структуру педагогічної діяльності форматора як суб'єкта освітнього процесу в системі підвищення кваліфікації державних службовців Франції. Розкрито поняття "професійна дидактика", "інженерія навчання", "педагогічна інженерія". Визначено передумови та шляхи впровадження французького досвіду підготовки форматорів до підготовки фахівців-практиків системи підвищення кваліфікації державних службовців в Україні. Удосконалено шляхи реалізації неформальної професійної освіти дорослих, зокрема, навчання державних службовців за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.