Визначено та обгрунтовано основні структурні елементи процесу становлення цілісного іміджу органу державної влади (ідентифікаційну індивідуальність, рейтинг об'єктивних показників, репутацію, атрибутивний компонент) та доведено їх взаємну залежність. Установлено послідовність формування іміджу державної установи, яка складається з етапів: первинних асоціацій, оціночного, порівняльного, цільового, кінцевого. Досліджено питання удосконалення механізму формування даного іміджу шляхом визначення методів управління для кожної з груп корпоративної аудиторії, що дає змогу підвищити рівень довіри населення до владних установ за результативністю, моральністю, турботливістю їх діяльності. Запропоновано методику створення організаційної культури державної установи на підставі визначення місії та стратегії діяльності органу державної влади, що забезпечує підвищення рівня ефективності його функціонування. Розкрито зміст поняття "імідж державної установи", виявлено внутрішню та зовнішню форми його існування, а також здійснено сегментування корпоративної аудиторії на різні групи. Висвітлено технологію впливу основних факторів у їх цілісності та взаємозв'язку (засобів масової інформації, кадрової політики та організаційної культури) на формування іміджу державної установи. Розвинуто методичний апарат виявлення характеру діяльності державної установи та її службовців, що впливає на механізм формування цілісного іміджу владної інституції, за допомогою соціологічного обстеження на підставі факторного та кластерного аналізу.

Визначено структуру правового статусу Головдержслужби, яку становлять: завдання, принципи, функції, компетенція, взаємодія, структура, організація діяльності. Проаналізовано чинне законодавство та визначено прогалини та колізії щодо правового статусу Головдержслужби. Охарактеризовано основні завдання, принципи та функції Головдержслужби. Визначено структуру такого елементу правового статусу, як "взаємодія", яку становлять координація, спрямування, підзвітність, підконтрольність, погодження. Увагу приділено характеристиці повноважень Головдержслужби, його нормотворчості і структурі.

Досліджено теоретико-методологічні й організаційно-правові засади управління державною службою. Розглянуто сучасний стан та особливості її правового забезпечення. Визначено систему управління державною службою, основні напрями вдосконалення організаційно-правових засад її управління з урахуванням міжнародних стандартів, вітчизняного та зарубіжного досвіду. Обгрунтовано доцільність впровадження політики "якості" як засобу покращання управління державною службою. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, що регулює відносини у цій сфері.

Розкрито конституційні засади державної служби в Україні, її історію, види та принципи функціонування. Наведено порядок проходження та припинення повноважень державних службовців, показано особливості їх правового статусу. Увагу приділено питанням підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Надано відомості про юридичну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність державних службовців за порушення законодавства. Проаналізовано моделі зарубіжної державної служби, її особливості у Великобританії, США, Німеччині та Франції. Розкрито сутність та наведено моделі електронного урядування.

Подано комплексний аналіз світоглядних засад формування публічної влади в Україні, соціальних орієнтацій у сприйнятті ролі держави та образу державного службовця, національної ідеї як інтегрувальної складової публічного управління, ідеології виховання громадян тощо. Досліджено новітні виклики до публічного управління за сучасних соціальних трансформацій у контексті дотримання світових тенденцій реалізації принципу публічності в адміністративній діяльності, переосмислення традицій, інновацій у публічному врядуванні, саоорганізації посадових осіб органів публічної влади та проблеми самоідентифікації територіальних громад як фактора формування системи публічного управління. Розкрито сутність управління персоналом публічної влади за соціальних та ідеологічних змін у публічному управлінні. Простежено еволюцію кадрового менеджменту в системі публічної влади та модернізації семіотичних засобів і форм репрезентації персоналу публічної влади.

Викладено організаційні основи управлінської діяльності (УД). Досліджено співвідношення понять "управління" та "управлінська діяльність", сутність і зміст УД та її організацію. Розкрито основні принципи організації УД як на етапі створення системи управління, так і в процесі її функціонування. Розглянуто не тільки організацію УД, спрямовану на об'єкт управління, а й організацію роботи всередині самих органів управління. Розкрито методологічні та технологічні основи УД, описано правове, методичне, інформаційне та економічне її забезпечення.

Розглянуто питання підвищення якості державного управління і мотиваційні механізми, які забезпечують результативність і ефективність праці держслужбовців. Центральне місце відводиться оплаті праці держслужбовців, її оцінці з урахуванням індивідуального вкладу конкретного чиновника в частині складності вирішуваних ним завдань, інтенсивності і напруження праці у вибраній сфері компетенції, а також конкретних вимог до змісту інформації, що використовується для оцінки праці держслужбовця.

Обгрунтовано науково-теоретичні засади дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку зайнятості у сфері державної служби (ДС) України. Розкрито актуальні потреби у формуванні динамічної зайнятості на принципах соціально-гуманістичної спрямованості праці та пов'язані із цим проблеми, розроблено практичні рекомендації щодо їх осмислення та вирішення. Сформульовано визначення зайнятості у сфері державної служби і запропоновано ввести в управлінський обіг сфери державного управління низку похідних від нього понять. Доведено необхідність розуміння зайнятості у сфері ДС як соціальної системи і об'єкта державної політики зайнятості, її функціонування й розвитку, яка розглядається як тріада: економічної, соціальної та правової складової. Розкрито концептуальні засади державної політики зайнятості у сфері ДС України; сформульовано практичні рекомендації щодо їх застосування.

Увагу приділено дослідженню інституту державної служби як чинника забезпечення ефективності функціонування виконавчої влади в Україні. З'ясовано основні напрями дослідження динамічних характеристик державної служби. Проаналізовано поняття "ефективність державного управління" та його зв'язок з ефективністю державної служби. Визначено специфіку та визначальні параметри функціонування виконавчої гілки влади. Досліджено державну службу в системі виконавчої влади, виокремлено критерії та механізми використання її перетворювального потенціалу. Проаналізовано співвідношення політичної та виконавчої складової в державному управлінні. Охарактеризовано взаємодію державних службовців і суспільства в процесі підготовки, прийняття та реалізації державно-управлінських рішень. Здійснено розмежування політичних і службових посад в органах виконавчої влади. Визначено пріоритетні напрями реформування державної служби в Україні. Виокремлено політико-правові основи, сучасні проблеми, підстави й етапи реформування державної служби. Запропоновано основи державної політики в сфері державної служби.

Досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти вдосконалення службової діяльності (СД) посадових осіб митних органів (МО) України шляхом впровадження в неї інтегрованого ризик-менеджменту та розроблено рекомендації щодо його подальшого застосування. Здійснено концептуальний аналіз сутності ризиків, притаманних СД посадових осіб МО України, та проведено детальну класифікацію загальноуправлінських та митних ризиків, поєднаних в єдину систему ризиків. Запропоновано інноваційну модель СД посадових осіб МО України на основі управління якістю, інтегрованого ризик-менеджменту, управління змінами та управління знаннями. Встановлено, що одночасне проведення зовнішніх та внутрішніх консультацій дозволяє охоплювати увесь спектр ризиків, з якими стикаються посадові особи МО. Запропоновано напрями підготовки ризик-менеджерів МО.

Визначено сутність поняття "інтегрований стиль управління у сфері державної служби", а також уточнено з позицій системної методології понятійно-категорійний апарат, за допомогою якого можна визначити сутність стилів управління у сфері державної служби, зокрема поняття "стиль управління", "стиль державного управління", "стиль керівництва", "стиль лідерства", "управління персоналом у сфері державної служби", "ефективність державної служби", низку інших ключових понять науки державного управління. Досліджено взаємозв'язок методів і стилів управління персоналом у сфері державної служби й охарактеризовано основні вимоги до їх застосування. Вивчено вітчизняний та зарубіжний досвід формування стилю управління у сфері державної служби та можливості його використання в Україні на сучасному етапі державотворення. Обгрунтовано сучасні вимоги до формування інтегрованого стилю управління у сфері державної служби. Проаналізовано стан і проблеми формування ефективного стилю управління персоналом у сфері державної служби та запропоновано основні напрями формування інтегрованого стилю управління у сфері державної служби України.

Проведено дослідження проблем кадрових процесів в Україні. Визначено прорахунки даної сфери та запропоновано рішення - створення єдиного стандарту на основі: посадових інструкцій державних службовців; професійно-кваліфікаційних характеристик посад, моделей компетентності. Досліджено досвід та розвиток стандартизації державної служби Європейського Союзу, що функціонує на основі професійних стандартів державного управління.

Обгрунтовано теоретико-методологічні та практичні основи управління професійним простором державної служби, його внутрішню структуру, охарактеризовано особливості управління професійним простором державної служби за умов державного органу та визначено напрями його вдосконалення. Складниками професійного простору державної служби визначено такі підпростори: нормативно-правовий; інституційний; мотиваційний; просторово-стратифікаційний; комунікацій та культури державної служби; різних настанов, орієнтацій та компетентностей персоналу.

Проаналізовано окремі підстави припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження, передбачене Законом України "Про державну службу" (2011). Акцентовано увагу на новітніх положеннях, які не були передбачені в Законі "Про державну службу" (1993). Здійснено порівняльний аналіз окремих законодавчих положень України з питань припинення державної служби із законодавчими положеннями таких країн, як Польща, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Чеська Республіка.

Досліджено поняття якісної державної служби, виявлено когнітивний зв'язок між якістю державної служби та ефективністю державного управління. Здійснено комплексний аналіз основних теоретичних засад реформування вітчизняної публічної служби, а саме наукових підходів нового державного менеджменту, електронного урядування та належного управління. Визначено актуальні показники якісної державної служби: дерегуляція (розширення повноважень державних агентств); горизонтальна комунікація між структурними ланками системи державного управління; сприйняття громадянина замовником державних послуг (клієнтом), який має одержувати ці послуги належної якості, а також мати можливість вибору серед постачальників послуг; звітність державних службовців перед громадянським суспільством (відкритість та доступність інформації); перманентне підвищення рівня кваліфікації державного службовця; розмежування процедур керування та виконання державних послуг; вироблення гнучкої стратегії кожним державним агентством залежно від наявної мети та поставлених завдань; орієнтація на результат (ефективність державної служби); належні засади (технічні, фінансові, психологічні умови) професійної діяльності державного службовця; деполітизація державної служби; співпраця державних агентств з непублічними організаціями (приватними підприємствами, волонтерськими структурами); нормативно-правові засади для ротації державних службовців, конкурсного добору на посади, належної оплати праці та фінансового стимулювання за ініціативи та новаторські підходи до розв'язання державно-управлінських проблем. Досліджено практичну діяльність з удосконалення нормативно-правової бази в Україні, що надасть змогу втілити виділені показники якісної державної служби та запровадити механізми моніторингу продуктивності державного управління.

Охарактеризовано процедуру відсторонення від роботи працівників судових і правоохоронних органів. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання відсторонення від роботи працівників в цілому, і окремих категорій осіб, які виконують функції держави, зокрема. Встановлено систему соціально-правових та юридичних гарантій забезпечення прав і законних інтересів осіб, які виконують функції держави, у випадку їх відсторонення від роботи. Визначено проблеми та перспективи розвитку правового регулювання відсторонення від роботи осіб, які виконують функції держави. Встановлено коло суб’єктів, що входять до категорії осіб, які виконують функції, охарактеризовано стан наукової розробки теми, а також сучасний стан правового регулювання відсторонення від роботи осіб, які виконують функції держави. Розкрито поняття та підстави відсторонення від роботи державних службовців як однієї з категорій осіб, які виконують функції держави. Досліджено особливості відсторонення від роботи осіб, які обіймають політичні посади в Україні, встановлено доцільність впровадження спеціального порядку їх відсторонення від посади.

Висвітлено сучасний аналітичний підхід до державної кадрової політики як чинник перезавантаження мислення. Вивчено досвід реалізації елітної державної кадрової політики в демократичних країнах та його вагомість для України. Розглянуто кадрову політику в державах центрально-східного регіону Європи. Викладено основні напрями та нові підходи до елітизації кадрів у системі державної служби. Обгрунтовано принципи, конституційні основи та завдання реалізації елітної державної кадрової політики в Україні. Увагу приділено роботі з кадрами в процесі елітизації державної кадрової політики. Досліджено феномен лідерства у процесі елітизації державної кадрової політики.

Проаналізовано досвід організації й функціонування державної служби Польщі, Німеччини, США, Великобританії та Сінгапуру. Зроблено акцент на таких аспектах діяльності державної служби, як розвиток електронного урядування, забезпечення довіри до інституту державної служби з боку населення, формування антикорупційних заходів, матеріальне забезпечення державних службовців, відбір на державну службу та забезпечення кар'єрного просування, регулювання чисельності бюрократичного апарату у співвідношенні до працевлаштованого населення. Наголошено на важливості налагодження партнерських відносин між владними інститутами та суспільством, у тому числі шляхом упровадження електронного урядування. Проаналізовано систему матеріального забезпечення як значущу складову частину соціального статусу державних службовців, а також її вплив на престижність державної служби. Доведено, що чисельність бюрократичного апарату не визначає ефективність діяльності інституту державної служби, оскільки превалює налагодженість процесів функціонування (відкритість, підзвітність, низький рівень корупції, чіткі правила, регламентація тощо).

Проаналізовано та обгрунтовано механізми подолання корупційних проявів на державній службі з позицій антикорупційного інституціоналізму та із застосуванням інституціонального підходу. Визначено заходи із запобігання та протидії корупції на державній службі.

Досліджено питання формування та ефективної реалізації державної кадрової політики в Україні. Вивчено теоретичні аспекти, виявлено основні проблеми та окреслено пріоритетні напрямки реалізації державної кадрової політики. Визначено основні цілі реалізації державної кадрової політики за сучасних умов реформування державної служби. Вивчено основні принципи та пріоритетні завдання формування і реалізації державної кадрової політики.