Системно викладено основні питання та проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування. Основну увагу зосереджено на з'ясуванні суті адміністративної відповідальності посадових осіб та її ознак. Акцентовано на питаннях кваліфікації адміністративних правопорушень у даній сфері, визначення особливостей становлення та удосконалення вітчизняного законодавства у сфері адміністративної відповідальності посадових осіб органів місцевого самоврядування. Подано детальну інформацію про адміністративні стягнення за вчинення адміністративних проступків посадовими особами, провадження у справах про адміністративні порушення в системі органів місцевого самоврядування. Розкрито теоретичні аспекти профілактики адміністративних порушень, вчинених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Вперше комплексно досліджено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство. Здійснено поглиблений аналіз правових норм, що встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення зазначеного правопорушення. Вивчено теоретико-правові засади протидії дрібному хуліганству. Визначено загальну характеристику складу дрібного хуліганства, а також приділено увагу адміністративно-правовому механізму протидії даному виду злочинів. Розкрито роль ОВС в адміністративно-правовому механізмі протидії дрібному хуліганству.

Розглянуто проблему юридичної відповідальності керівників підприємств житлово-комунального комплексу за кінцеві результати роботи та відтворення основних фондів. Проаналізовано можливість залучення керівників до відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Запропоновано комплексну концепцію запобігання правопорушень у сфері управління підприємствами житлово-комунального комплексу.

Україна у 2006 р. ратифікувала Рамкову конвенцію з боротьби проти тютюну (РКБТ), перший у світі міжнародний правовий договір у сфері громадського здоров'я, що накладає юридичні зобов'язання. Проаналізовано законодавчі і нормативно-правові акти, ухвалені в Україні протягом 2006 - 2012 рр. на виконання положень статей РКБТ щодо захисту від впливу тютюнового диму; упаковки і маркірування тютюнових виробів; реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів; захисту політики громадського здоров'я від впливу корпоративних інтересів тютюнової промисловості. Проведений аналіз надав змогу дійти висновку, що ухвалені норми в цілому відповідають положенням РКБТ і їх реалізація сприяє значному зменшенню поширеності куріння в Україні. Для підвищення дієвості законодавства у сфері контролю над тютюном в Україні пропонуються конкретні рекомендації по кожному із запропонованих напрямків щодо внесення змін до чинних нормативних актів.

Висвітлено питання історії виникнення та розвитку інституту відповідальності за прояв неповаги до суду. Зосереджено увагу на генезі дослідження цього питання у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині, визначенні його нормативних засад у законодавстві, особливостях регламентації відповідальності за прояв неповаги до суду у законодавстві зарубіжних країн, основних напрямках його можливого запозичення для України. Увагу приділено можливим шляхам вирішення відповідних питань з урахуванням результатів перспективної нормотворчості.

Розглянуто особливості розвитку футбольного хуліганізму як соціокультурного явища та досліджено питання підвищення рівня правової культури футбольних вболівальників в Україні.

В период евроинтеграционных процессов, которые происходят в Украине, особенно важным является реформирование национальной правовой системы и адаптация законодательства к стандартам и требованиям Европейского Союза. В то же время, отечественное правовое наследие в таких процессах остается без надлежащего внимания. Цель роботы - изучение исторических аспектов становления и развития законодательного обеспечения вопросов ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере на украинских землях в разные исторические периоды. В процессе работы использован историко-правовой метод исследования генезиса научных взглядов и законодательства об административной ответственности за правонарушения в фармацевтической сфере. Именно такой подход дает возможность избежать необоснованного заимствования зарубежных идей и создать свое самобытное право, которое базируется на собственном историческом наследии. Одним из первых исторических нормативных актов, которые регулировали вопрос привлечения к ответственности лиц, виновных в нарушении установленных правил и норм относительно фармацевтической деятельности, был "Санитарный патент", изданный 20 марта в 1773 г. наместником Галичины графом Пергеном. Исследователи считают этот документ по существу первым документом, который четко регламентировал вопрос аптечной деятельности, в том числе и вопрос привлечения к ответственности виновных в нарушении порядка ведения аптекарского дела. Значительный толчок институт ответственности за правонарушение в сфере обращения лекарственных средств получил во времена правления Петра I. 14 августа 1721 г. был издан Указ "Об учреждении в городах аптек под смотрением Медицинской Коллегии, о вспоможении приискивающими медикаменты в губерниях, и о бытии под надзором помянутой Коллегии госпиталям". Организационная структура фармацевтической отрасли того периода была закреплена Декретами Совета народных комиссаров от 11 и 21 июля 1918 г., которыми был основан Народный Комиссариат здравоохранения. В структуре Наркомздрава был предусмотрен фармацевтической подотдел, а Положение о нем было утверждено Распоряжением № 16 от 29.08.1923 г. Государственно-правовое регулирование отношений, связанных с привлечением к ответственности лиц, виновных в нарушении фармацевтического законодательства, на территории Украины имеет глубокие исторические корни. Высказано мнение, что приведенный исторический опыт урегулирования вопросов ответственности за нарушение законодательства в фармацевтической сфере необходимо использовать в современных разработках как фармацевтического, так и административно-деликтного законодательства. В частности, эффективной является степень конкретизации нарушений законодательства о фармацевтической деятельности (ответственность за нарушение порядка открытия аптек, нарушения порядка ценообразования в аптечных заведениях и т. д.), а также дифференциация наказаний в зависимости от тяжести совершенного проступка.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційної безпеки України. Досліджено поняття "інформаційна безпека" в адміністративно-правовому аспекті, проаналізовано етапи розвитку та становлення вітчизняного інформаційного законодавства. Розкрито зміст адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційної безпеки України, досліджено склад адміністративних правопорушень і тенденції адміністративної відповідальності у сфері інформаційної безпеки. На підставі аналізу чинного адміністративного законодавства та наукових праць розроблено аргументовані пропозиції щодо необхідності реформування інформаційного законодавства шляхом прийняття Інформаційного кодексу України та внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, спрямовані на посилення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері захисту державної таємниці та конфіденційної інформації з метою уникнення протиріч і труднощів у процесі практичного застосування адміністративно-правових норм.

Висвітлено теоретичні і практичні аспекти застосування адміністративної відповідальності за порушення права на інформацію. Досліджено поняття "право на інформацію" в адміністративно-правовому аспекті, а також виокремлено основні його складові відповідно до національного законодавства. Проаналізовано етапи розвитку та становлення права на інформацію в міжнародному і національному законодавстві. Детально розглянуто елементи складу адміністративного порушення права на інформацію, зокрема об'єкт, суб'єкт, об'єктивна і суб'єктивна сторони. Розроблено аргументовані пропозиції щодо потреби внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, спрямованих на посилення адміністративної відповідальності за такі правопорушення, та визначено основні напрями підвищення профілактичних заходів у цій сфері.

Досліджено адміністративно-правове забезпечення протидії тероризму в Україні. Проаналізовано поняття "тероризм" та його співвідношення з терором, терористичним актом, злочинами терористичного спрямування, терористичною діяльністю й екстремізмом. Визначено структуру терористичної й антитерористичної діяльності. Визначено роль і місце адміністративного права в системі забезпечення антитерористичної діяльності, проблеми застосування адміністративно-правових режимів в антитерористичній діяльності, систему її суб'єктів та ін. Розглянуто напрямки вдосконалення адміністративно-правового забезпечення цієї діяльності. Запропоновано системні зміни чинного законодавства України щодо заходів запобігання (попередження) і припинення порушень антитерористичного законодавства, посилення інституту адміністративної відповідальності, а також вдосконалення забезпечення законності. Обгрунтовано необхідність встановлення обов'язку щоденного моніторингу суб'єктами господарювання, які надають хостинг-послуги, інформації, розміщеної на їх серверах, з метою виявлення інформації терористичного спрямування й оповіщення відповідних державних органів про встановлені ними випадки, а також запровадження адміністративної відповідальності за невиконання вказаного обов'язку або недонесення до відома державних органів про випадки використання з терористичною метою технічних можливостей суб'єктів господарювання, які надають хостинг-послуги. Запропоновано детальніше врегулювати порядок введення правового режиму району проведення антитерористичної операції, адже він передбачає можливість застосування достатньо вагомих обмежень правового статусу фізичних осіб, які перебувають у районі проведення антитерористичної операції. Окрема увага приділяється гармонізації національного і міжнародного права щодо встановлення комплексного міжнародно-правового режиму протидії тероризму й удосконалення правового регулювання єдиного механізму глобального співробітництва в цій сфері. Порушено проблему застосування зброї й бойової техніки для запобігання або припинення терористичних актів із застосуванням відповідних транспортних засобів, зокрема, літаків і морських суден.

Досліджено відповідальність за прояв неповаги до суду. Визначено історичні етапи становлення та розвитку інституту відповідальності за прояв неповаги до суду. З’ясовано історіографію доктринального дослідження інституту відповідальності за прояв неповаги до суду у вітчизняній адміністративно-правовій науці. Розглянуто правові засади та особливості адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. Охарактеризовано елементи складу відповідного адміністративного правопорушення. Визначено проблеми теорії та практики адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду. Проаналізовано зарубіжний досвід правової регламентації відповідальності за прояв неповаги до суду, сформульовано пропозиції щодо запозичення відповідного позитивного досвіду в Україні. Окреслено пріоритетні напрями вдосконалення чинного законодавства та юридичної практики щодо відповідальності за прояв неповаги до суду.

Досліджено теоретичні засади адміністративно-правового механізму протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин серед дітей. Розглянуто історіографію проблеми, генезу становлення системи протидії розповсюдженню наркоманії в підлітковому середовищі. Розкрито зміст поняття адміністративно-правового механізму забезпечення протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин серед дітей. Досліджено стан правового регулювання обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і прекурсорів і напрямки його удосконалення. Зміст адміністративно-правового механізму забезпечення протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин серед дітей розглянуто через загальну характеристику його суб’єктів, впровадження позитивного досвіду зарубіжних країн щодо профілактики правопорушень серед дітей як його складової та напрями його удосконалення.

Досліджено інформаційну безпеку як об'єкт адміністративно-правового регулювання та захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, суспільства та держави, забезпечення єдності їх прав та обов'язків. Розглянуто інформаційну безпеку як важливий системоутворювальний чинник політичної, економічної, соціокультурної, науково-технологічної, оборонної та державної безпеки, екологічної, власне інформаційної сфер тощо складових - національної безпеки. На підставі грунтовного дослідження з'ясовано сутність інформаційної безпеки, проблеми інституційного механізму забезпечення інформаційної безпеки, вивчено та проаналізовано зарубіжний досвід забезпечення інформаційної безпеки. Визначено та науково обгрунтовано ключові напрями проведення подальших змін у системі забезпечення інформаційної безпеки та запропоновано проекти змін і доповнень до законодавства України, а також Концепцію адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Україні.

Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками. Здійснено аналіз історичного розвитку правових засад військового обов'язку, військової служби й адміністративної відповідальності військових, призовників і прирівняних до них осіб. Обгрунтовано поняття "військовий обов'язок" і "військова служба". Розглянуто стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері військового обов'язку та військової служби. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулюють відносини у сфері забезпечення військового обов'язку та військової служби. Визначено шляхи їх подолання з урахуванням зарубіжного законодавства. Проаналізовано склади адміністративних правопорушень як підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Охарактеризовано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, виділено стадії та особливості. Виокремлено правовий статус органів і посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює адміністративну відповідальність військовозобов'язаних і призовників.

Досліджено адміністративну відповідальності за правопорушення в галузі тваринного світу (ТС) України. Визначено поняття, види та особливості ТС. Проаналізовано систему нормативно-правового регулювання ТС. Охарактеризовано адміністративні правопорушення у галузі ТС. Розкрито зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак адміністративних правопорушень у галузі ТС. Увагу приділено адміністративним санкціям за правопорушення в галузі ТС та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі ТС.

Визначено історичні етапи становлення та розвитку адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України, виокремлено їх ознаки, особливості, а також наведено класифікацію адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України. З'ясовано особливості застосування дозвільних і реєстраційних засобів у забезпеченні інформаційної безпеки в діяльності публічної влади в Україні. Розглянуто стан і перспективи розвитку державного примусу як виду адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки. Розкрито шляхи вдосконалення практики адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Розроблено проект Положення про єдину систему міжвідомчої електронної взаємодії й обгрунтовано доцільність включити в Указ Президента України "Про Доктрину інформаційної безпеки України" спеціальний розділ "Стан інформаційної безпеки України", в якому слід чітко визначити актуальні проблеми державної політики забезпечення інформаційної безпеки та зосередити увагу на необхідності їх вирішення.

Досліджено правову природу та зміст поняття адміністративної відповідальності за порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, засоби його забезпечення та профілактики. Проаналізовано законодавство, що покладене в основу даного виду відповідальності. Досліджено адміністративне законодавство зарубіжних країн. Запропоновано визначення понять "адміністративно-правовий режим в установах виконання покарань", "склад передачі або спроби передачі заборонених предметів особам, що утримуються в слідчих ізоляторах або в установах виконання покарань", "спроба передачі заборонених предметів в слідчі ізолятори або в установи виконання покарань", "профілактика адміністративних проступків в слідчих ізоляторах та в установах виконання покарань", "суб'єкт який посягає на порушення режиму утримання в слідчих ізоляторах та в установах виконання покарань". Внесено пропозиції з удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності в даній сфері.

Досліджено сутність поняття правосуддя як об'єкта адміністративно-правової охорони, історичні аспекти розвитку законодавства України про охорону правосуддя та зарубіжний досвід охорони правосуддя. Визначено чинники детермінації вчинення адміністративних правопорушень проти правосуддя, які поділяються на загальні та спеціальні. Охарактеризовано суб'єктів адміністративно-правового запобігання посягань на правосуддя й адміністративно-правові заходи запобігання вчиненню адміністративних правопорушень проти правосуддя. Запропоновано науково обгрунтовані проекти змін і доповнень до законодавства України.

Досліджено науково-теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання розгляду та вирішення спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства в адміністративних судах. Розглянуто теоретичні положення, пов'язані з визначенням правової природи й особливостей спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства як предмета адміністративного судочинства, здійснено аналіз особливостей структури таких спорів з характеристикою виокремлених елементів, здійснено класифікацію спорів, що виникають з даного приводу. Проаналізовано особливості адміністративного судочинства у справах, пов'язаних з видворенням іноземців та осіб без громадянства, який має прояв у наступних процесуальних інститутах: правила підсудності; коло осіб, що згідно з законом є сторонами адміністративного процесу (охарактеризовано їх процесуальне становище залежно від видової приналежності справ); процесуальні строки та порядок їх обчислення; судові витрати; порядок судового розгляду й вирішення справ щодо примусового видворення іноземців та осіб без громадянства; оскарження та виконання рішень адміністративного суду. Розроблено пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності розгляду й вирішення спорів щодо видворення іноземців та осіб без громадянства в адміністративних судах.

Досліджено особливості адміністративної відповідальності суб'єктів надання публічних послуг в аграрному секторі економіки України. Запропоновано й обгрунтовано адміністративні правопорушення, як фактичні підстави адміністративної відповідальності суб'єктів надання публічних послуг в аграрному секторі економіки України (за критерієм загальності характеру), поділяти на дві групи. Запропоновано й обгрунтовано модель сфери надання публічних послуг в аграрному секторі економіки України, яка постає об'єктом адміністративно-правової охорони й одним із елементів юридичного складу адміністративних правопорушень, а саме - об'єктом правопорушень. Визначено юридичні підстави адміністративної відповідальності зазначених суб'єктів. З'ясовано особливості адміністративної відповідальності окремих груп суб'єктів адміністративних правопорушень у сфері надання публічних послуг у аграрному секторі економіки. Надано загальну характеристику проваджень у справах про адміністративні правопорушення вказаних суб'єктів. Встановлено структуру правового статусу органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері надання публічних послуг у аграрному секторі економіки України. Подано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в частині як матеріально-правового, так і процесуально-правового аспектів адміністративної відповідальності суб'єктів надання публічних послуг у аграрному секторі економіки України з урахуванням необхідності розбудови публічно-сервісної держави.