Здійснено комплексне дослідження проблеми організації охорони громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян. Висвітлено питання розвитку місцевого самоврядування та органів, що охороняють громадський порядок та забезпечують безпеку в даних зонах. Розглянуто пріоритетні й оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку, форми та методи їх діяльності. Значну увагу приділено організації та правовій основі діяльності місцевої міліції як гаранта дотримання громадського порядку в санаторно-курортних та інших зонах відпочинку громадян. Здійснено аналіз діяльності муніципальної (місцевої) поліції інших держав щодо охорони громадського порядку. Значну увагу приділено взаємодії підрозділів місцевої міліції з органами державної влади та місцевого самоврядування та населенням щодо охорони громадського порядку в зазначених зонах, а також засобам забезпечення законності в їх діяльності. Розроблено пропозиції та рекомендації з метою вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність місцевої міліції та інших громадських формувань, що забезпечують громадський порядок і безпеку громадян в санаторно-куруротних та інших зонах відпочинку.

Обгрунтовано, що найважливіші чинники, які впливають на розвиток санаторно-курортного потенціалу Прикарпаття та визначають ефективність державного управління об'єктами санаторно-курортної сфери, - рівень соціально-економічного розвитку держави взагалі та регіону зокрема, екологічний стан території, де розміщений і функціонує конкретний курортний об'єкт, показники здоров'я населення, різноманітність і якість медичних послуг, тип санаторно-курортного об'єкта. Побудовано модель реалізації регіональної програми розвитку санаторно-курортного потенціалу Прикарпатського краю, яка базується на принципі взаємовпливу на рівень санаторно-курортного потенціалу загальної стратегії розвитку економіки регіону, цільових програм соціального та економічного розвитку краю, зовнішніх і внутрішніх чинників (соціальних, економічних, демографічних, екологічних та ін.). Зазначено, що провідну роль у зміцненні санаторно-курортного потенціалу краю відіграє фінансування програми.

Розглянуто теорії становлення державного регулювання рекреаційної сфери (РС) та узагальнено теоретичні положення щодо сучасного змісту рекреації. Досліджено основні методи та механізми, що складають систему механізмів державного регулювання РС. Проаналізовано сучасний стан рекреаційної діяльності населення України, розкрито системний зв'язок правового й організаційного механізмів. Розроблено систему механізмів державного регулювання РС, функції якої реалізуються через координаційний зв'язок уповноваженого органу управління цією сферою.

Розглянуто проблеми організації літнього відпочинку дітей. Висвітлено мету та завдання літньої педагогічної практики, показано її місце в системі професійної підготовки майбутніх учителів. Проаналізовано психолого-педагогічні й управлінські аспекти діяльності вожатого. Подано психолого-педагогічну характеристику дітей різних вікових груп. Наведено інформацію про класифікацію тимчасових дитячих об'єднань, типологію та причини педагогічних конфліктів в дитячому оздоровчому закладі, прийоми оптимізації педагогічної взаємодії вожатого з колегами та вихованцями. Охарактеризовано форми та зміст педагогічної діяльності в різні періоди табірної зміни.

Здійснено аналіз нормативно-правової бази щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей і підлітків в умовах дитячого оздоровчого закладу в Україні початку XXI ст. Зазначено, що Положення про позашкільний навчальний заклад України визначає оздоровчий заклад для дітей та молоді як позашкільний навчальний заклад, який виступає складовою загальної системи позашкільної освіти. Надано структурні компоненти Статуту позашкільного навчального закладу та охарактеризовано форми організації навчально-виховного процесу в ньому. Викладено завдання Державної програми відпочинку та оздоровлення дітей, згідно з якою визначається фінансове, організаційно-методичне та кадрове забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей.

Осуществлен анализ нормативно-правовой базы относительно организации отдыха и оздоровления детей и подростков в условиях детского оздоровительного учреждения в Украине начала XXI ст. Отмечено, что Положение о внешкольном учебном учреждении Украины определяет оздоровительное учреждение для детей и молодежи как внешкольное учебное учреждение, которое выступает составной частью общей системы внешкольного образования. Представлены структурные компоненты Устава внешкольного учебного учреждения и охарактеризованы формы организации учебно-воспитательного процесса в нем. Изложены задания Государственной программы отдыха и оздоровления детей, согласно которой определяется финансовое, организационно-методическое и кадровое обеспечение отдыха и оздоровления детей.

The article gives the analysis of legal regulation of children and teenagers' rest and recreation in conditions of the work of sanitary institution in Ukraine (the beginning of the 21st century).

Розглянуто форми нормативно-правового регулювання діяльності в санаторно-курортній галузі, проаналізовано відповідні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування.

Досліджено проблеми розвитку курортно-оздоровчих територій України, стан державної політики у сфері розвитку курортно-оздоровчих територій, запропоновано Стратегію розвитку курортно-оздоровчих територій.

Розглянуто актуальні питання у сфері державного регулювання санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні, зокрема, за умов реалізації медичної реформи. Обгрунтовано актуальність цієї проблеми як окремого напряму державно-управлінської діяльності.

Проаналізовано поняття правовідносин у сфері санаторно-курортного забезпечення та визначено їх суб'єкти, об'єкти та зміст. Під цим правовідносинами визначено вольові, персоніфіковані суспільні відносини, в яких одна сторона (фізична особа) наділена правом вимагати санаторно-курортного забезпечення, а інша (орган соціального захисту або інший орган, на який покладено обов'язок забезпечувати громадян санаторно-курортним лікуванням) - обов'язком забезпечити реалізацію даного права. Об'єктом правовідносин є путівка до санаторно-курортного закладу. Розкрито основні ознаки санаторно-курортного забезпечення: метою санаторно-курортного забезпечення є відновлення та зміцнення здоров'я населення; санаторно-курортне лікування проходить в спеціалізованих оздоровчих закладах, які розташовані на землях оздоровчого призначення, що мають природні лікувальні ресурси; санаторно-курортному забезпечення здійснюється для осіб за наявності в них певних медичних показань; повне або часткове покриття витрат на санаторно-курортне забезпечення здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків, Державним бюджетом України й іншими бюджетами, визначеними законом.

Викладено теоретико-методологічні засади дослідження системи санаторно-куротного забезпечення дітей. Розглянуто нормативно-правові основи реалізації державного управління в цій сфері. Розкрито повноваження органів місцевого самоврядування у сфері соціального захисту дітей. Проаналізовано сучасні підходи до реалізації програмно-цільового управління в цій сфері, механізми формування соціально-орієнтованих інтегрованих структур управління.

Здійснено теоретико-методологічне обгрунтування механізмів реалізації та розвитку державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні. Надано авторське визначення теоретичного конструкту системи державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, що включає такі основні позиції: об'єкт управління; суб'єкт управління; складові елементи сфери; державні інституції центрального рівня управління; пріоритизація механізмів державного управління; місія сфери; сучасна парадигма; іманентні властивості сфери, які відрізняють її від сфери санаторно-курортного забезпечення дорослих. Грунтовно досліджено особливості трансформації ідеологічних, інституційних, фінансових, функціональних, правових механізмів реалізації державного управління в зазначеній сфері. Удосконалено обгрунтування основних позицій щодо категоріального підходу в реалізації санаторно-курортного забезпечення дітей. Визначено пріоритетні групи набувачів санаторно-курортних послуг за напрямами здоров'язберігального, соціально-захисного, соціально-мотиваційного та соціально-адаптаційного включення. Обгрунтовано базові принципи здійснення адаптивного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей, які надають можливість розглядати дитячі санаторно-курортні заклади з позицій гуманістичної здоров'яформуючої системи, у межах якої відбувається соціалізація дитини під впливом низки фазових переходів від одного виду соціальної системи до іншого. Розроблено концептуальні засади реалізації та розвитку механізмів державного управління у сфері санаторно-курортного забезпечення дітей в Україні.

Обгрунтовано доцільність розбудови сприятливого інституційного середовища для стимулювання розвитку інвестиційних процесів у рекреаційному господарстві України. Визначено основні елементи інституційного середовища, які впливають на розвиток рекреаційної сфери. Проаналізовано основні напрямки покращання інституційного середовища. Запропоновано напрямки інституційного забезпечення організаційно-управлінської структури рекреаційного господарства.

У сучасній світовій економіці курортні рекреації - одна з високоприбуткових сфер господарювання. Україна має потужний курортний і туристичний потенціал, ефективне освоєння якого може принести реальну економічну вигоду. Для цього необхідним є формування системної концепції розвитку таких систем, обов'язковою складовою якої виступають системні трансформаційні ефекти. У дослідженні побудовано сукупність індикаторів, які надають змогу проаналізувати структурні зрушення в курортно-рекреаційній економіці під час переходу на нову стратегію розвитку. Виконано прогнозні розрахунки й одержано сценарії розвитку курортно-рекреаційного комплексу Приазов'я.

Визначено концептуальні підходи щодо аналізу дослідження державного управління сферою дитячого оздоровлення і відпочинку як наукової проблеми теорії та практики. Уточнено сутнісні характеристики й основні поняття: "державне управління сферою дитячого оздоровлення та відпочинку", "дитяче оздоровлення", "дитячий відпочинок", "оздоровчі та відпочинкові послуги". Досліджено організаційно-правовий механізм, взаємодію органів публічної влади, види альтернативного дитячого оздоровлення та відпочинку за часів незалежності України. Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування механізмів організації дитячого оздоровлення та відпочинку і визначено можливості його адаптації до вітчизняних реалій. Обгрунтовано структурно-функціональне удосконалення механізму управління організацією оздоровлення і відпочинку дітей та визначено умови для його успішного запровадження. Надано рекомендації щодо вдосконалення механізмів управління організації дитячого оздоровлення та відпочинку і визначено перспективи подальших наукових досліджень.

Розглянуто основні напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в рекреаційно-туристичній сфері та підтримку розвитку мережі рекреаційно-туристичних підприємств. Запропоновано вдосконалення ефективного інституціонального забезпечення державного регулювання рекреаційно-туристичної сфери України.

Досліджено систему та повноваження органів, що здійснюють державне управління в сфері охорони рекреаційних територій і використання рекреаційних ресурсів.

Предмет дослідження - наукові та практичні засади функціонування підприємств санаторно-курортної сфери в рамках чинного законодавства України. Мета роботи - дослідження нормативно-правового забезпечення діяльності санаторно-курортних підприємств. Використано методи логічного узагальнення, аналізу, порівняння та синтезу, графічні та графоаналітичні методи. Досліджено загальноприйняті та сеціалізовані нормативно-правові акти, які регулюють діяльність санаторно-курортних підприємств. Розглянуто сферу впливу регіональних та субрегіональних органів влади на функціонування санаторно-курортних підприємств. Галузь застосування результатів. Санаторно-курортні підприємства. Висновки: аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення діяльності санаторно-курортних підприємств в Україні вказує на необхідності термінового вирішення ряду питань та гармонізації його з європейським законодавством. Також необхідно систематизувати та удосконалити законодавство в сфері рекреації з метою створення в подальшому спеціального правового регулювання відносин в сфері санаторно-курортних послуг в контексті їх розвитку. Основну відповідальність за розвиток санаторно-курортних підприємств необхідно покласти на регіональний рівень та створити можливості для ефективного забезпечення діяльності таких підприємств органами місцевого самоврядування та районними і обласними адміністраціями.

Розкрито теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації щодо державного регулювання курортно-рекреаційної сфери в Україні. Проаналізовано ринкову трансформацію в національній економіці. Проведено економічну діагностику попиту та пропозиції. Здійснено моніторинг ціноутворення та конкуренції в курортно-рекреаційній сфері, визначено інструментарій стимулювання її сталого розвитку. Особливу увагу приділено розробці узгоджених заходів фіскального регулювання, акціонування, використання кредитних важелів, інвестиційного інструментарію, фінансового потенціалу курортної ренти.

Подано результати дослідження теоретико-методологічних та практичних підходів до формування концепції державного регулювання ринку курортно-рекреаційних послуг. Досліджено методологічні аспекти еволюції курортно-рекреаційної сфери, генезис, соціальні детермінанти її розвитку, передумови становлення ринку курортно-рекреаційних послуг в Україні. Окреслено стратегічні пріоритети його регулювання в контексті реалізації доктрини сталого розвитку і соціальної політики держави. Проаналізовано теоретико-методологічні засади, системно упорядковано класифікацію важелів державного регулювання ринку курортно-рекреаційних послуг. Сформульовано концепцію курортної ренти, подано методичні рекомендації з оцінювання її фінансового потенціалу, запропоновано напрями вдосконалення рентного регулювання, що грунтуються на зменшенні застосування фіскальних важелів та адміністративних методів на користь ринкового інструментарію роялті. Розкрито теоретичні й практичні аспекти функціонування ринку курортно-рекреаційних послуг, його структурної організації. Проведено економічну діагностику попиту і пропозиції, здійснено моніторинг ціноутворення і конкуренції. Розкрито методологічні й прикладні аспекти оцінювання динаміки ємності ринку курортно-рекреаційних послуг. Значну увагу приділено розробці узгоджених заходів фіскального регулювання, питанням акціонування, використання кредитних важелів, інвестиційного інструментарію. Розкрито інструментарій бюджетно-податкових та кредитних важелів регулювання даного ринку, активізації публічно-приватного партнерства. Розроблено методичні рекомендації оцінювання державного регулювання курортно-рекреаційних кластерів.