Проведено комплексне дослідження правового статусу Міністерства оборони (МО) України у цивільних відносинах. Сформульовано загальні положення участі всіх інших органів державної влади у цих відносинах. Виділено передумови та потреби участі МО України у цивільних відносинах, здійснено детальний аналіз визначальних елементів цивільно-правового статусу МО України, а саме: зміст цивільної право- та дієздатності цієї особи, організаційно-правову форму, механізм несення цивільно-правової відповідальності. Зазначено особливість реалізації правового статусу в речових і зобов'язальних відносинах. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства щодо участі юридичних осіб публічного права й органів державної влади.

Раскрыты теоретические и практические проблемы хозяйственной правосубъектности государственных предприятий (ГП). Освещена история развития хозяйственной правосубъектности ГП, ее особенности в зарубежных странах и состояние в Украине. Определены методологические подходы к исследованию проблемы хозяйственной правосубъектности ГП и ее конституционные основы. Обоснованы положения о соотношении хозяйственной правосубъектности и правового института ГП. Раскрыты проблемы квалификации ГП как субъекта и/или объекта права и соотношения понятий "государственное предприятие" и "юридическое лицо" в контексте концепции ГП как правового института. Даны рекомендации по совершенствованию хозяйственной правосубъектности ГП в современной экономике.

Висвітлено етапи історичного розвитку господарської правосуб'єктності державних підприємств. Обгрунтовано стратегічне значення для вирішення проблем господарської правосуб'єктності державних підприємств органічної концепції праворозуміння та правового інституціоналізму. Запропоновано господарсько-правову концепцію комбінаційної (компромісної) теорії правосуб'єктності. Аргументовано існування конституційних передумов для забезпечення господарської самостійності державних підприємств, основу яких складає закладений у Конституції України принцип "дозволено все, що не заборонено". Обгрунтовано на основі Конституції пропозицію про сходження від категорії "юридичний інститут" до категорії "правовий інститут", сформульовано поняття господарсько-правового інституту. Удосконалено визначення поняття господарської правосуб'єктності. Набули подальшого розвитку теоретичні розробки щодо структури господарської правосуб'єктності, обгрунтовано співвідношення господарської правосуб'єктності, організаційно-правової форми та правового інституту. Зазначено, що за економіко-правовою сутністю підприємство - первинний господарсько-правовий інститут, цю обставину кваліфіковано як основну складову в обгрунтуванні господарсько-правової самостійності державного підприємства. Аргументовано, що державне підприємство є одночасно суб'єктом і об'єктом права в додатковому, ніж це передбачено у чинному законодавстві, контексті. Набула подальшого розвитку теорія оперативного управління, яку запропоновано розвинути до теорії господарювання, а також теорія колективу Венедиктова. Обгрунтовано співвідношення понять підприємства і юридичної особи як суб'єкта права і первинної організаційно-правової форми. Наведено пропозиції щодо впровадження у законодавство синдикалістської концепції внутрішньої організації державного підприємства і його участі у вертикальних відносинах та законодавчого забезпечення господарської самостійності державних підприємств.