Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)208.4 + Х839(4УКР)063

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено принципи та закономірності регулювання забезпечення виконання зобов'язань. Охарактеризовано основні інститути забезпечення, їх понятійно-правові властивості, визначено відмінність видів забезпечення від інших поширених на практиці способів мінімізації ризиків і наслідків порушення зобов'язань. Розкрито сутність таких понять, як застава, порука, гарантія, завдаток, притримання. Наведено інформацію про історію розвитку, особливості застосування та джерела регулювання.

Освещены принципы и закономерности регулирования обеспечения исполнения обязательств. Охарактеризованы основные институты обеспечения, их понятийно-правовые свойства, определены отличия видов обеспечения от других распространенных способов минимизации рисков и последствий нарушения обязательств. Раскрыта сущность таких понятий, как неустойка, залог, поручительство, гарантия, задаток, удержание, приведена информация об истории развития, особенностях применения и источниках регулирования данных институтов.

Виконано постатейний аналіз Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Розглянуто джерела, цілі, суть і основні риси Закону, охарактеризовано принципи сучасних режимів забезпечення прав кредиторів. Висвітлено основні положення Закону щодо сфери його дії, визначення термінів, реєстрації та пріоритету публічних, забезпечувальних і договірних обтяжень, державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяжень у міжнародному обороті. Запропоновано класифікацію та категоризацію обтяжень, викладено питання захисту чинності вже встановлених обтяжень у відносинах з третіми сторонами.

Выполнен постатейный анализ Закона Украины "Об обеспечении требований кредиторов и регистрации обремененностей". Рассмотрены источники, цели, сущность и основные черты Закона, охарактеризованы принципы современных режимов обеспечения прав кредиторов. Освещены основные положения Закона о сфере его действия, определении сущности терминов, регистрации и приоритете публичных, обеспечивающих и договорных обремененностей, государственном регистре обремененностей движимого имущества, обремененностях в международном обороте. Предложена классификация и категоризация обремененностей, изложены вопросы защиты вступления в силу уже установленных обремененностей в отношениях с третьими сторонами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)208

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Наведено результати комплексного дослідження юридичної природи поруки як способу забезпечення виконання зобов'язань. Проаналізовано поняття, ознаки та функціональне призначення поруки. Визначено види поруки. Встановлено суб'єкти поручительських правовідносин. Розкрито поняття й ознаки договору поруки, сформульовано вимоги щодо його форми, істотних умов, особливостей виконання, відповідальності поручителя. Виявлено механізм компенсації витрат, яких зазнав поручитель внаслідок виконання зобов'язань замість боржника. Проанаізовано історичні тенденції розвитку поруки у римському праві та законодавстві, що діяло на українських землях. Висвітлено досвід правового регулювання поруки у законодавстві країн СНД і Європейського Союзу на сучасному етапі. Наведено рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України та правильного застосування правових норм про поруку на практиці.

Приведены результаты комплексного исследования юридической природы поручительства как способа обеспечения выполнения обязательств. Проанализированы понятие, признаки и функциональное предназначение поручительства. Раскрыты понятие и признаки договора поручительства, сформулированы требования к его формам, существенным условиям, особенностям выполнения, ответственности поручителя. Выявлен механизм компенсации расходов, понесенных поручителем вследствие выполнения обязательств вместо должника. Проанализированы исторические тенденции развития поручительства в римском праве и законодательстве, действовавшем на украинских землях. Освещен опыт правового регулирования поручительства в законодательстве стран СНГ и Европейского Союза на современном этапе. Даны рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства Украины и правильного применения правовых норм о поручительстве на практике.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)208

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано категорію "кредитор банку" у відносинах неспроможності.

Установлено, що виникнення інститутів забезпечення належного виконання зобов'язань у цивільному праві України зумовлене необхідністю надійного виконання зобов'язань, гарантування захисту інтересів кредитора. Ця потреба зросла під впливом економічних і соціальних процесів, становлення самого цивільного права як універсального засобу регулювання товарообігу та забезпечення недоторканності власності. Зазначено, що існують додаткові обтяжувальні інститути цивільного права, які спонукають боржників до належного виконання їх юридичних обов'язків шляхом можливого застосування до них чи третіх осіб визначених сторонами зобов'язання чи законом заходів майнового впливу. Передбачені Цивільним Кодексом види забезпечення виконання зобов'язань різні за підставами виникнення, ступенем впливу на боржника, засобами досягнення мети, наслідками для кредитора й інших учасників забезпечувального зобов'язання. Виділено чотири групи видів забезпечення виконання зобов'язань, а саме: загальноцивілістичні, спеціальні (галузеві), інституційні, подвійного призначення. Види забезпечення зобов'язань синхронізовано з підставами їх виникнення.

Розкрито зміст поняття гарантії як виду забезпечення зобов'язань, розглянуто її правову природу та сутнісні ознаки, визначено місце у системі засобів забезпечення зобов'язань. Досліджено процес формування ідеї гарантії від часів римського приватного права до сучасного періоду. Проаналізовано діючу концепцію гарантії. Визначено підстави виникнення та припинення гарантійних правовідносин, а також специфіку юридичної сукупності, що спричиняє виникнення даних відносин. Показано особливості різних видів гарантії, проаналізовано їх співвідношення з суміжними цивільно-правовими інститутами. Сформульовано теоретичні висновки з досліджених питань і розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення регулювання інституту гарантії у цивільному законодавстві України.

Досліджено історико-правові аспекти становлення гарантії в цивільному законодавстві, проаналізовано її ознаки та функції, наведено класифікації. Описано правову природу договору про видачу гарантії, особливості правового статусу суб'єктів гарантійного правовідношення, виконання гарантійних зобов'язань, прав гаранта на пред'явлення регресних вимог до боржників, припинення гарантії. Наведено рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання гарантії у вітчизняному цивільному законодавстві.

Наведено визначення поняття та розкрито суть договору притримання, а також його правову природу та місце у системі цивільно-правових договорів на підставі змісту, принципів і правової природи права притримання. Визначено форму та порядок укладення договору притримання, а також зміст цього договору, підстави та наслідки його зміни, розірвання та припинення. Досліджено порядок виконання договору притримання та правові наслідки його порушення. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до Цивільного кодексу України та певних інших актів цивільного законодавства з метою вдосконалення нормативного регулювання правовідносин, що стосуються притримання.

Досліджено правові засоби забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань. До наукового обігу введено нові узагальнюючі терміни - "господарські правовідносини у сфері банківського кредитування" та "господарське правопорушення, вчинене у сфері банківського кредитування", обгрунтовано доцільність їх використання. Запропоновано визначення понять "застава" та "державна гарантія". Систематизовано види забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань і правопорушень у сфері банківського кредитування, а також детермінанти господарського кредитно-банківського правопорушення. Обгрунтовано необхідність подальшого формування нормативно-правової бази щодо регулювання бюро кредитних історій. Визначено порядок застосування застави та державної гарантії. Розроблено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України в частині регулювання відносин з забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань.

Досліджено формування, цивільно-правову характеристику та функції способу забезпечення виконання зобов'язань - завдатку. Проаналізовано стан цивілістичних наукових і практичних джерел, які містять результат досліджень способів забезпечення виконання зобов'язань. Охарактеризовано існуючі види способів забезпечення виконання зобов'язань і місце завдатку як їх виду у цивільному праві. Проаналізовано умови застосування завдатку у різних правочинах. Розкрито зміст договорів про завдаток, які можуть використовуватися на практиці. Сформульовано визначення поняття щодо завдатку та розглянуто функції, які виконує завдаток, його механізм дії. Запропоновано шляхи вдосконалення чинного законодавства стосовно забезпечення завдатком договірних зобов'язань.

Досліджено теоретичні та практичні проблеми, взаємопов'язані з заставою майнових прав як способом забезпечення виконання зобов'язань. Досліджено історію виникнення інституту застави майнових прав. Наведено визначення поняття "застава майнових прав", проаналізовано її правову природу, а також визначення договору застави даних прав. Досліджено його предмет і зміст, форму та сторони. Проаналізовано механізми звернення стягнення на заставлені майнові права. Досліджено проблеми правового регулювання застави певних видів майнових прав, а саме: авторських майнових прав, корпоративних прав, майнових прав, що виникають за умов договору оренди, а також особливості застави інших видів прав вимоги. Наведено пропозиції з метою вдосконалення чинного законодавства.

Проведено комплексне дослідження правової природи застави як способу забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України. Проаналізовано основні концептуальні положення, виявлено недоліки та наведено рекомендації щодо удосконалення інституту застави. Здійснено теоретичне узагальнення положень цивільного законодавства України про застосування застави як способу забезпечення банківського кредиту. Визначено практичну сутність застави як наявність у банківських установ права на реалізацію предметів забезпечення кредиту з метою адекватного відшкодування заборгованості позичальника та збитків кредитора за кредитним договором у разі неспроможності сповна або частково (якщо є така домовленість) повернути кредит. З урахуванням існуючих недоліків цивільного законодавства розглянуто можливість поліпшення процесу регулювання особливостей окремих видів застави. Визначено фактори, що зумовлюють ефективність правової застави й обгрунтовано необхідність максимального розвитку законодавчих засобів реалізації банками права вимоги. Проаналізовано особливості регулювання досліджуваного інституту застави у різні історичні періоди. Визначено тенденції зміни законодавчих норм щодо правового регулювання заставних зобов'язань. Проаналізовано специфіку окремих видів застави, правовий механізм реалізації прав кредиторів та основні вимоги щодо укладання договору застави за участю банків. Розкрито механізм регулювання питань іпотечного кредитування, детально проаналізовано підстави виникнення іпотеки та вимоги, що нею забезпечуються. Проаналізовано особливості формування нормативно-правової бази з питань іпотеки

Вперше досліджено теоретичні та практичні аспекти застосування неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри цивільно-правової відповідальності. На підставі теоретичних здобутків учених-цивілістів різних історичних періодів та аналізу чинного та перспективного законодавства досліджено правову природу неустойки, її роль у забезпеченні виконання зобов'язань та видів цивільно-правової відповідальності. Надано класифікацію неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання. Розроблено та сформульовано основні положення щодо даного предмета. Проаналізовано підстави для стягнення (передачі), звільнення від відповідальності у разі неустойки, досліджено способи обмеження розміру стягуваної неустойки. На підставі аналізу нормативних актів та судової практики сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання даного явища в цивільному праві.

Розглянуто основні етапи становлення неустойки, визначено її місце в системі видів забезпечення виконання зобов'язань, запропоновано класифікацію неустойки залежно від юридичних підстав, способів обрахування, співвідношення зі збитками. З'ясовано поняття товарної неустойки, конкретизовано її зміст. Досліджено питання щодо застосування неустойки в окремих договірних відносинах. Наведено пропозицію щодо обов'язкового визначення виду неустойки та її мінімального розміру в тих випадках, коли неустойка підлягає включенню до договору відповідно до вимог нормативного акту. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства.

Проаналізовано історичний розвиток притримання, регулювання за чинними законодавством України і окремих країн. Визначено правову природу і специфічні ознаки притримання. З'ясовано його місце у системі способів забезпечення зобов'язань та здійснено відмежування від інших інститутів, а саме: застави, самозахисту, зупинення зустрічного виконання зобов'язань, права продажу чужої речі, зарахування зустрічних однорідних вимог, заходів оперативного впливу, юридичної відповідальності. Наведено характеристику елементів зобов'язального правовідношення притримання. Досліджено підстави та моменти виникнення та припинення права притримання. Сформульовано теоретичні висновки стосовно досліджених питань. Наведено рекомендації, спрямовані на вдосконалення регулювання притримання у цивільному законодавстві України.

Обгрунтовано теоретичні засади страхування як спосіб забезпечення виконання зобов'язань у цивільному законодавстві України. Проаналізовано поняття та ознаки забезпечення виконання зобов'язань, способи даного забезпечення. Розкрито сутність, функції та принципи страхування. Досліджено класифікацію страхових правовідносин. Сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення норм чинного законодавства та узгодження положень Цивільного кодексу України.

Проведено комплексне дослідження юридичної природи поруки як способу забезпечення виконання зобов'язань. Розкрито зміст поняття, основні ознаки та функціональне призначення поруки, наведено її класифікацію, охарактеризовано різні види. Визначено суб'єкти поручительських правовідносин. Розкрито зміст поняття й ознаки договору поруки, встановлено вимоги щодо його форми, істотних умов, особливостей виконання, відповідальності поручителя. Описано механізм компенсації витрат, яких зазнав поручитель внаслідок виконання зобов'язання замість боржника. Досліджено історичні тенденції розвитку поруки у римському праві та законодавстві, чинному на території Української держави. Висвітлено досвід правового регулювання поруки у законодавстві країн СНД та Європейського Союзу на сучасному етапі. Розроблено пропозиції щодо удосконалення й ефективного застостування правових норм про поруку.