Досліджено проблеми законодавчого регулювання золотовалютних резервів України як механізму забезпечення національної безпеки.

Досліджено правові засади грошово-кредитної політики в Україні. Розкрито зміст поняття грошово-кредитної політики, охарактеризовано її структуру (цілі, методи та засоби) та правовий механізм розробки та реалізації, розглянуто організаційно-правові форми, встановлено закономірності розвитку. Проаналізовано зарубіжний досвід організації грошово-кредитної політики, розглянуто можливості його використання в Україні. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства й організаційно-правових форм монетарної політики.

Розглянуто історію виникнення центрального банку, його правовий статус і закріплення на законодавчому рівні. Проаналізовано конституції держав-членів Європейського Союзу на предмет норм, які визначають правовий статус центрального банку, і проведено порівняльний аналіз з нормами Конституції країн, які визначають правовий статус Національного банку України.

Проаналізовано та надано оцінку нормативно-правовій базі з питань регулювання та нагляду діяльності платіжних систем, визначено напрями її вдосконалення відповідно до міжнародних стандартів діяльності платіжних систем і здійснено порівняння окремих законодавчих норм із нормами інших країн. Увагу приділено внесеним у вітчизняне законодавство змінам у зв'язку з закріпленням за Національним банком України на законодавчому рівні функції оверсайта.

Обгрунтовано, що діяльність Національного банку України як потужного контролюючого суб'єкта в системі органів зовнішнього банківського контролю за стабільністю банківської системи й виконанням зобов'язань перед вкладниками та кредиторами потребує вдосконалення правового становища й повноважень на підставі реалізації принципу незалежності.

Вивчено стан наукових досліджень фінансово-правового регулювання грошового обігу. Виокремлено правові ознаки грошей. Досліджено грошовий обіг як категорію фінансового права. Визначено місце грошового обігу як підгалузі в системі фінансового права України. Охарактеризовано засоби та методи регулювання грошового обігу. Доведено необхідність закріплення організаційно-правової форми Національного банку України як установи. Проаналізовано повноваження зазначеного банку в сфері регулювання готівковим, безготівковим та валютним обігом. Запропоновано зміни до Закону України "Про Національний банк України", Цивільного кодексу України, Постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 р. № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю в Україні".

Викладено авторські погляди на адміністративно-примусову природу заходів впливу НБУ, що застосовуються за порушення банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ. Проаналізовано існуючі підстави та процесуальні конструкції застосування адміністративно-примусових заходів в діяльності НБУ, сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання їх застосування. Запропоновано авторські погляди на фактори, що обумовлюють видову різноманітність адміністративно-примусових заходів в діяльності НБУ, структуру провадження з їх застосування, а також на напрямки удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в діяльності НБУ.

Досліджено доктринальні засади визначення змісту публічної діяльності НБУ, як виду державної фінансової діяльності, видові особливості банківської діяльності. Розкрито ціль, завдання, принципи, функції та форми публічної діяльності НБУ. З'ясовано особливість фінансово-правового статусу НБУ, як суб'єкта державного регулювання банківською системою країни. Проаналізовано зміст банківського регулювання як основної функції центрального банку. З метою систематизації банківського законодавства обгрунтовано необхідність його упорядкування шляхом інкорпорації. Визначено сутність регуляторних актів НБУ й обгрунтовано необхідність визначення охоронних. Розглянуто принципи банківської діяльності, досліджено сутність нових форм і видів банківського контролю, зокрема, нагляду на консолідованій основі. Обгрунтовано необхідність удосконалення методології контролю на консолідованій основі, що передбачає право поширення об'єктів контролю, а не контролюючих суб'єктів.

Висвітлено актуальні питання правової природи заходів впливу Національного банку України за порушення банківського законодавства. Критично проаналізовано існуючі наукові погляди, стан правового регулювання та висловлено погляд на цю правову категорію.

Розглянуто банківську діяльність і її правове регулювання в системі фінансового права. Охарактеризовано особливості правового статусу Національного банку України (НБУ) та визначено місце в системі органів управління державними фінансами. Обгрунтовано функції НБУ в механізмі фінансово-правового регулювання. Досліджено правове забезпечення банківської діяльності як складову банківського регулювання НБУ. Викладено правові засади регулювання діяльності банківських установ. Вивчено методологічний і матодичний аспект контрольної діяльності НБУ в механізмі банківського регулювання. Приділено увагу вдосконаленню взаємовідносин НБУ з центральними органами державної влади. Проаналізовано забезпечення законності в реалізації грошово-кредитної політики держави.

Проаналізовано господарську компетенцію Національного банку України. Досліджено межі участі Національного банку України у господарських відносинах та доведено необхідність обмеження господарської правосуб'єктності його органу.

Вивчено правові основи контрольно-наглядових повноважень Національного банку України (НБУ). Проаналізовано стан наукових досліджень контрольно-наглядових повноважень НБУ, розкрито види таких повноважень. Досліджено поняття банківського контролю та банківського нагляду, їх етимологію. Запропоновано власне визначення поняття банківського контролю. Виокремлено стадії здійснення банківського контролю. Визначено особливості реалізації контрольно-наглядових повноважень НБУ, розглянуто форми їх реалізації. Охарактеризовано суб'єкти реалізації контрольно-наглядових повноважень НБУ, розглянуто напрями її удосконалення. Висвітлено міжнародний досвід правової регламентації таких повноважень центральних банків. Запропоновано визначення Департаменту Національного банку України, контрольно-наглядових повноважень НБУ.

Розглянуто проблеми історичного розвитку правового регулювання правового статусу центральних банків і Національного банку України зокрема. Наведено характеристику нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини в цій сфері. Проаналізовано зарубіжний досвід забезпечення незалежності центральних банків.

Розглянуто теоретичні аспекти регулювання адміністративно-правових відносин під час здійснення державного фінансового адміністрування Національним банком України. Проаналізовано вплив Національного банку України на формування державної фінансової та інвестиційної політики, регуляторну діяльність у сферах грошового обігу, клірингу, в забезпеченні стабільності національної грошової одиниці.

Розглянуто Національний банк України як суб'єкт фінансово-правового регулювання грошового обігу в Україні. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукових джерел, узагальнення правозастосовної практики розкрито проблеми та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері фінансово-правового регулювання Національним банком України грошового обігу. Проаналізовано стан наукових досліджень Національного банку України як суб'єкта фінансово-правового регулювання грошовим обігом. Обгрунтовано грошовий обіг як категорію фінансового права. Визначено місце грошового обігу в системі фінансового права та охарактеризовано правовий статус Національного банку України як суб'єкта реалізації грошово-кредитної політики.

Мета роботи - виявлення законодавчих протиріч та прогалин щодо застосування Національним банком України санкцій до банків, а також розроблення обгрунтованих пропозицій, спрямованих на усунення відповідних правових недоліків. Співставлення мети регулювання банківського, що покладається на НБУ, та мети регулювання в інших сферах економіки держави дає підстави стверджувати про наділення державою НБУ "надфункцією", здійснення якої більш правильно відносити до компетенції Верховної Ради України як єдиного державного законодавчого органу, уповноваженого на формування національної системи норм права, у тому числі в різних сферах суспільного життя країни (включаючи банківську). Виходячи з загальноправової доктрини, уважаємо, що викладене в Законі України "Про Національний Банк України" положення щодо визначення основної мети банківського регулювання потребує уточнення, зокрема шляхом заміни самого терміну "банківське регулювання" категорією "банківське правове регулювання". При цьому метою останнього необхідно визначати - упорядкування суспільних відносин в банківській сфері. Убачається доцільним закріпити сам термін "банківське правове регулювання" та його трактування передусім в базовому галузевому законодавчому акті - Законі України "Про банки та банківську діяльність". Акцентовано, що найбільш дискусійним напрямом банківського регулювання є "відповідальність за порушення банківського законодавства". В результаті аналізу чинного законодавства констатується, що нині в одній особі (НБУ) збігаються повноваження трьох організаційно різних рівнів: по-перше, щодо прийняття рішення про ліквідацію банку; по-друге, щодо виконання цього рішення (зокрема, шляхом внесення запису про ліквідацію банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); по-третє, щодо здійснення контролю та нагляду за процесом виконання рішення про ліквідацію банку. Зроблено висновок, що правовому статусу Національного банку України в банківській сфері (відносно діяльності банків) характерні риси, сукупність яких визначають цей орган влади одночасно як регулятора; контрольно-наглядовий орган; орган з судовими повноваженнями. Порівняльно-правове дослідження дозволило дійти висновку, що правова модель, яка сформована в законодавчих актах та які становлять правову основу банківської сфери, та зокрема застосування до банків ліквідаційних санкцій, не відповідає положенням Конституції України. Вирішення виявленої правової колізії пропонується здійснити двома основними способами.

Розглянуто проблеми зарахування зустрічних однорідних вимог між суб'єктами господарювання та установами банку як спрощення процедури припинення зобов'язань, наводяться умови для припинення зобов'язань заліком. Виділено обмеження щодо здійснення майнових операцій банком при його банкрутстві.

Досліджено проблеми законодавчого регулювання банкрутства банківських установ в Україні та світі.

Проведено аналіз об'єктивної сторони доведення банку до неплатоспроможності та виявлено проблеми визначення її елементів. Проаналізовано дію та бездіяльність, а також суспільно небезпечні наслідки як ознаки об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 218-1 КК України.

Досліджено нормативно-правові аспекти банківського регулювання та забезпечення надійності банківської системи України, зокрема основні нормативи діяльності банків у системі заходів регулятивного впливу Національного банку України, їх вплив на фінансову стабільність банківської системи України та визначено можливості вдосконалення правового врегулювання у цій сфері. Проаналізовано нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи інвестування. Визначено, що знецінення національної валюти та впровадження волатильного курсу зумовили необхідність відмовитися 2009 р. від використання нормативів загальної відкритої валютної позиції, загальної довгої відкритої валютної позиції, загальної короткої відкритої валютної позиції та встановити ліміти відкритої валютної позиції банку. З метою збільшення банками регулятивного капіталу запропоновано застосовувати диференційований підхід до різних груп банків при встановленні нормативів достатності регулятивного капіталу, враховуючи їх потенційні капіталотворчі можливості та рівень прибутковості. Наголошено, що запорукою надійності зберігання банківських вкладів і гарантій наданих кредиторам є стабільність діяльності банків та ефективність обраної стратегії управління фінансовими ризиками, а основним показником ефективності діяльності суб'єктів господарювання, зокрема банків, є визначений рівень прибутковості. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до чинних нормативно-правових актів, зокрема встановити норматив ефективності використання короткострокових активів і норматив ефективності використання загальних активів. Перспективними напрямами досліджень правового забезпечення банківського регулювання визначено питання ліцензування банківської діяльності, формування та використання резервного фонду, а також резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями тощо.