Проаналізовано стан і перспективи використання суспільством природних ресурсів та проблеми розвитку інформаційно-комп'ютерних технологій і телекомунікаційних мереж у різних сферах суспільства в контексті формування сучасних уявлень про навколишнє середовище. Розглянуто питання інформаційного права як нового напряму законодавства України на основі правової інформатики. Викладено концептуальні підходи до формування електронно-цифрового законодавства і кодифікації норм, що регулюють суспільні інформаційні відносини. Висвітлено складові стратегічних завдань інформатизації для побудови в державі інформаційного суспільства.

Проанализированы состояние и перспективы использования обществом природных ресурсов и проблемы развития информационно-компьютерных технологий и телекоммуникационных сетей в разных сферах общества в контексте формирования современных представлений об окружающей среде. Рассмотрены вопросы информационного права как нового направления законодательства Украины на основе правовой информатики. Изложены концептуальные подходы к формированию электронно-цифрового законодательства и кодификации норм, регулирующих общественные информационные отношения. Освещены составные стратегических заданий информатизации для построения в государстве информационного общества.

Розглянуто актуальні проблеми забезпечення інформаційної безпеки в країнах НАТО та ЄС. Визначено сутність і правовий зміст захисту інформації з обмеженим доступом. Розкрито місце та роль організаційно-правового регулювання захисту інформації з обмеженим доступом у внутрішньодержавному законодавстві країн НАТО та ЄС. Висвітлено перспективи застосування в Україні міжнародного досвіду формування та впровадження правових механізмів регулювання захисту інформації від зовнішньго та внутрішнього впливу за сучасних умов. Обгрунтовано основні шляхи приведення вітчизняного внутішньодержавного законодавства у відповідність до вимог ЄС та НАТО щодо організаційно-правових норм захисту інформації з обмеженим доступом.

Рассмотрены актуальные проблемы обеспечения информационной безопасности в старанах НАТО и ЕС. Определены сущность и правовое содержание защиты информации с ограниченным доступом. Раскрыты место и роль организационно-правового регулирования защиты информации с ограниченным доступом во внутреннегосударственном законодательстве стран НАТО и ЕС. Освещены перспективы применения в Украине международного опыта формирования и внедрения правовых механизмов регулирования защиты информации от внешнего и внутреннего влияния в современных условиях. Обоснованы основные пути приведения отечественного внутреннегосударственного законодательства в соответствие с требованиями ЕС и НАТО к организационно-правовым нормам защиты информации с ограниченным доступом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч62в2:Х + Х849(4УКР)014 + Х849(4/8)014

Рубрики:

Інформаційне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено порушення в сфері захисту інформації з обмеженим доступом, за які передбачено адміністративну відповідальність.

Розглянуто деякі особливості охорони інформації з обмеженим доступом у провідних країнах світу.

Розкрито міжнародні, регіональні та національні аспекти охорони баз даних (ОБД). Висвітлено передумови змін у правовій ОБД, існуючі способи та перспективи. Увагу приділено авторсько-правовій ОБД, ОБД sui generis, ОБД в Україні й Європейському Союзі. Розглянуто перспективи ОБД sui generis в Україні. Наведено міжнародні, регіональні та національні нормативні акти з ОБД. Описано особливості ОБД у Німеччині, Франції, США, Російській Федерації.

Раскрыты международные, региональные и национальные аспекты охраны баз данных (ОБД). Определены предпосылки изменений в правовой ОБД, освещены существующие способы и перспективы. Внимание уделено авторско-правовой ОБД, ОБД sui generis, ОБД в Украине и Европейском Союзе. Рассмотрены перспективы ОБД sui generis в Украине. Приведены международные, региональные и национальные нормативные акты по ОБД. Описаны особенности ОБД в Германии, Франции, США и Российской Федерации.

Проналізовано тенденції розвитку національного інформаційного законодавства різних країн світу. Визначено загальні риси його формування.

Розглянуто процес удосконалення правової культури громадян як засіб оптимізації охорони інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано процес правового регулювання охорони промислових зразків у ЄС. Акцентовано увагу на проблемних питаннях захисту суміжних прав організації мовлення. Показано особливості патентування службових винаходів в США. Охарактеризовано інформаційну сутність основних об'єктів інтелектуальної власності, з'ясовано значення інформаційного складника об'єкта для його значення в економіці. Проаналізовано нормативно-правову базу із захисту інтелектуальної власності, створеної за кошти Державного бюджету України. Показано наслідки порушення прав інтелектуальної власності, актуальність питань гармонізації прав власності на винаходи в сфері охорони здоров'я та прав пацієнтів. Розкрито організаційно-правові засади забезпечення легітимації права на об'єкти промислової власності, особливості змісту договірних відносин у цій сфері.

Проаналізовано іноземний досвід підготовки фахівців із захисту інформації з обмеженим доступом (ФЗІОД), заснований на вимогах міжнародного стандарту ISO 27001. Міжнародні норми щодо компетенцій ФЗІОД екстрапольовано на такі ж компетенції у вітчизняній галузі знань, умінь та навичок. Наголошено, що на сучасному етапі потрібен зовсім новий працівник, який володів би знаннями та вміннями (компетенціями) інженера та юриста, вмів би професійно керувати як персоналом підприємства, так і технічними і правовими процесами, тобто мати управлінські навички. Зазначено, що європейська система підготовки ФЗІОД не враховує такі компетенції, як сформованість уміння й оцінювати професійні ситуації та проблеми, творчий характер мислення, виявлення ініціативи у виконанні завдань під час професійної діяльності, усвідомлене розуміння особистої відповідальності за результати своєї праці. Увагу акцентовано на потребі у професійному вихованні як спрямованому, спеціально організованому процесі, що сприяє формуванню особистості фахівця, розвитку його професійних якостей, поваги до колег та оточення, комунікативності, здатності працювати в команді, особистої ерудиції. Підсумовано, що неможливо, принаймні для слов'янської ментальності, концентруватися на формуванні компетентності особистості, не враховуючи складових її професійного виховання.

Проанализирован иностранный опыт подготовки специалистов по защите информации с ограниченным доступом (СЗИОД), основанный на требованиях международного стандарта ISO 27001. Международные нормы в отношении компетенции СЗИОД экстраполированы на такие же компетенции в отечественной отрасли знаний, умений и навыков. Подчеркнуто, что сегодня нужен совсем новый работник, который владел бы знаниями и умениями (компетенциями) инженера и юриста, умел бы профессионально управлять как персоналом предприятия, так и техническими и правовыми процессами. Отмечено, что европейская система подготовки СЗИОД не учитывает таких компетенций, как сформированность умения оценивать профессиональные ситуации и проблемы, творческий характер мышления, проявление инициативы в выполнении задач во время профессиональной деятельности, осознанное понимание личной ответственности за результаты своего труда. Внимание акцентировано на необходимости профессионального воспитания как, специально организованном процессе, который содействует формированию личности специалиста, развитию его профессиональных качеств, уважения к коллегам и окружающим, коммуникативности, способности работать в команде, личной эрудиции.

Подытожено, что невозможно, по крайней мере, для славянской ментальности, концентрироваться на формировании компетентности личности, не учитывая составляющих ее профессионального воспитания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4/8)33 + Х849(4/8)04

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Інформаційне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто міжнародне законодавство та законодавство країн Європи, що регулює прослуховування телефонних розмов. Проаналізовано правомірність обмеження права на конфіденційність згідно із положеннями міжнародного та національного законодавства. Наведено визначення поняття "законне прослуховування телефонних розмов". Надано рекомендації щодо змісту законодавства про прослуховування телефонних розмов.

Висвітлено еволюцію розвитку та становлення комп'ютерів і програмного забезпечення, системи його правової охорони. Розглянуто форми (авторсько-правову, патентну та ін.) правової охорони програмного забезпечення та його складових. Здійснено порівняльний аналіз підходів щодо режимів правової охорони програмного забезпечення у промислово розвинених країнах світу (США, Великобританії та ін.), країнах СНД і в Україні. Розкрито відмітні риси, превентивні дії та засоби боротьби з комп'ютерним піратством. Описано способи захисту прав на програмне забезпечення та їх види. Досліджено можливість застосування різних режимів правової охорони сучасного програмного забезпечення та його складових. Окреслено перспективи розвитку індустрії програмного забезпечення в Україні.

Проаналізовано норми міжнародного права та законодавства деяких зарубіжних країн про охорону комерційної таємниці. Розглянуто питання особливості законодавчого закріплення та санкцій таких законів. Наголошено на деяких тенденціях та закономірностях, виявлених у цій сфері.

Висвітлено місце "Інтернет-відносин" у приватно-правовому регулюванні. Досліджено "Інтернет-відносини" як правове правовідношення й особливості доступу до мережі. Визначено, що Інтернет - це нове середовище перебування людства, нове середовище діяльності особистості, суспільства, держави. Встановлено, що він не має можливості самостійно нести цивільні права та виконувати певні обов'язки, його можна розглядати як об4єкт цивільного права, тобто як те, з приводу чого виникають правовідносини. Однак правовідносини породжує не Інтернет як комп'ютерна мережа, а самі об'єкти, тим чи іншим чином пов'язані з такою мережею. Досліджено, що специфіка "Інтернет-відносин" з огляду на особливості їх суб'єктного складу визначається низкою чинників: невизначеністю місцезнаходження сторін, що зумовлює можливі проблеми з правом, яке застосовується, а також із реальним виконанням зобов'язань; складністю ідентифікації учасників цих відносин; існуванням віртуальних організацій; залежністю відносин між учасниками мережі від відносин з інформаційними провайдерами. Тому постає проблема визначення суб'єктного складу правовідносин, що виникають у цифровому середовищі, розв'язання якої надасть змогу встановити особливості правового статусу кожного з видів таких суб'єктів. Встановлено, що залежно від характеру і видів Інтернет-відносин їх об'єктами можуть виступати: поведінка різних суб'єктів, різні інформаційні послуги та їх результати, продукти духовної творчості, включаючи твори літератури, мистецтва, музики та ін., цінні папери, договори, офіційні документи, честь, гідність, безпека людини, речі, предмети та інші цінності. Суб'єктивне право у віртуальному просторі може виступати у формі: права-поведінки, права-користування, права-вимоги та права-претензії.

Розглянуто зарубіжний досвід захисту інформації суб'єктів господарювання під час здійснення ними своєї діяльності. Запропоновано можливі варіанти його ефективного використання в Україні. Незважаючи на розробку та впровадження у вітчизняне законодавство заходів із реалізації забезпечення інформаційної безпеки суб'єктів господарювання, вважати, що усі питання в зазначеній сфері розв'язані, не можна. Так, нерозв'язаними сьогодні залишаються проблеми суб'єктів господарювання, пов'язані з відсутністю чіткої системи захисту інформації та законодавчого впровадження передового зарубіжного досвіду подолання таких проблем у вітчизняне законодавство. Таким чином, інформаційна безпека в сучасному світі, в якому основним товаром є інформація, є основою національної безпеки. Для України, яка прагне до Європейського Співтовариства, особливо важливим є приведення чинного законодавства у відповідність до європейських стандартів, що передбачає прийняття нових законів, вдосконалення та доопрацювання чинних законів на основі впровадження передового досвіду зарубіжних країн з урахуванням національних особливостей України. За умов конкурентного середовища значного поширення набули такі негативні явища, як підслуховування, викрадення конфіденційної інформації на матеріально-речових носіях, зняття інформації з технічних каналів через комп'ютерні мережі. Суперечності перехідного періоду свідчать про комплекс нерозв'язаних проблем, що стримують економічний розвиток українських підприємств. Нині перед суб'єктами підприємницької діяльності гостро стоїть питання щодо розв'язання спільної проблеми і інформаційної безпеки підприємств незалежно від їх форм власності. Тільки наявність достатніх сил і засобів охорони інформації може гарантувати успіхи в економічній сфері не лише окремо взятого підприємства чи установи, а й у масштабах держави. Сьогодні інформаційна безпека дедалі більше стосується саме суб'єктів підприємницької діяльності, яким потрібно захищатися від відтоку інформації. Інформаційна безпека - це здатність персоналу підприємства забезпечити захист інформаційних ресурсів і потоків від загроз несанкціонованого доступу до них. За результатами негативного впливу на основні властивості інформації (конфіденційність, цілісність, доступність) вирізняють дестабілізуючі фактори техногенного, антропогенного, природного характеру. Останнім часом розвиток суспільства характеризується негативною динамікою не тільки зловмисних порушень роботи інформаційних систем чи мереж, а й злочинів, вчинених із використанням новітніх технологій, найсучаснішої техніки.

Проаналізовано етичний аспект застосування штучного інтелекту в публічному управлінні. Класифіковано алгоритми штучного інтелекту за інтелектуальними можливостями на прості, складні та суперінтелектуальні. Систематизовано принципи (правила) етики відповідального управління штучним інтелектом. Обгрунтовано необхідність розроблення індивідуальних для кожної країни стандартів розроблення етичних принципів щодо створення та впровадження алгоритмів штучного інтелекту. Доведено, що після впровадження алгоритмів штучного інтелекту в приватних та державних інституціях важливо контролювати й аналізувати результати такої роботи, а на основі емпірики цих даних розробляти персоналізовані етичні правила для кожної організації. Встановлено, що в Україні триватиме використання застарілих та неефективних технологій електронного урядування внаслідок ігнорування з боку держави впровадження штучного інтелекту та машинного навчання.

Висвітлено теоретичні та прикладні дослідження міжнародної інформаційної та кібербезпеки як складової міжнародної системи підтримання миру і стабільності. Подано тлумачення основних понять міжнародної інформаційної безпеки, охарактеризовано сучасні теорії інформаційної безпеки та інформаційного протиборства, розглянуто класифікацію інформаційних та кіберзагроз для системи міжнародної безпеки. Проаналізовано стратегії і практику міжнародних організацій та національних держав у сфері інформаційної безпеки, представлено правові засади міжнародної інформаційної безпеки.

Проаналізовано етичний аспект застосування штучного інтелекту в публічному управлінні. Класифіковано алгоритми штучного інтелекту за інтелектуальними можливостями на прості, складні та суперінтелектуальні. Систематизовано принципи (правила) етики відповідального управління штучним інтелектом. Обгрунтовано необхідність розроблення індивідуальних для кожної країни стандартів розроблення етичних принципів щодо створення та впровадження алгоритмів штучного інтелекту. Доведено, що після впровадження алгоритмів штучного інтелекту в приватних та державних інституціях важливо контролювати й аналізувати результати такої роботи, а на основі емпірики цих даних розробляти персоналізовані етичні правила для кожної організації. Встановлено, що в Україні триватиме використання застарілих та неефективних технологій електронного урядування внаслідок ігнорування з боку держави впровадження штучного інтелекту та машинного навчання.

Здійснено аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових напрацювань для обгрунтування сутності, змісту та співвідношення понять: "електронне управління", "цифрове управління", "smart-управління". Встановлено відсутність єдиного наукового підходу до визначення вказаних понять, законодавчого закріплення, натомість спостерігається їх довільне трактування в окремих документах. Проаналізовано праці американських, німецьких, польських, португальських, іспанських, чеських, румунських науковців. Обгрунтовано, що різне трактування термінології насамперед є наслідком некоректного перекладу іншомовних термінів та калькування їх у нові українські дефініції. На основі проведеного аналізу запропоновано авторське визначення понять "електронне управління", "цифрове управління", "smart-управління" та окреслено їх співвідношення з огляду на еволюцію впровадження цифрових (інформаційно-комунікативних) технологій в діяльність органів публічної влади.

Розглянуто різні підходи до усвідомлення важливості та необхідності запровадження інформаційних технологій в управління державою. Досліджено напрями розвитку концепції електронного урядування в різних країнах. Проведено порівняльний аналіз зарубіжних нормативних актів в галузі запровадження електронного урядування. Проаналізовано різні підходи зарубіжної практики до усвідомлення суті запровадження інформаційних технологій в управління державою шляхом побудови ефективної системи електронного урядування. Зроблено висновки, що, незважаючи на різні точки зору, наявні в сучасному світі, загальним є підхід, за якого електронна демократія є новим етапом розвитку демократичного суспільства.