Розроблено теоретико-методологічні засади та механізми державного регулювання рекреаційної сфери Карпатського регіону. Запропоновано наукову концепцію державного впливу на розвиток даної сфери регіонів. Визначено соціальні основи державної політики в рекреаційній сфері. Розроблено організаційну структуру логістичної системи у цій сфері. Визначено методологічні підходи до державного регулювання рекреаційного комплексу Карпатського регіону, сформульовано його мету, вдосконалено механізми, визначено об'єкти та суб'єкти, а також стратегію. Розвинуто принципи, методики та відповідний термінологічний апарат. Удосконалено системний підхід до аналізу медико-біологічних і економічних функцій рекреаційної діяльності за напрямами державного регулювання, систему такої діяльності на підставі визначення основних ознак рекреаційних послуг і застосування інформаційних технологій в управлінні санаторно-курортними закладами. Визначено складові державного впливу на формування політичної та адміністративної еліти для охорони здоров'я населення України. Розроблено пропозиції стосовно реалізації політики ціноутворення санаторно-курортної сфери, рекомендації щодо вдосконалення системи державної підтримки розвитку рекреаційного потенціалу Карпатського регіону. Розвинуто теоретичні аспекти оптимізації системи державного управління рекреаційною сферою. Розкрито суть понять, що використовуються для визначення рекреаційної сфери як об'єкта державного регулювання на регіональному рівні. Узагальнено принципи формування ефективних рішень у системі державного управління закладами санаторно-курортного забезпечення. Визначено напрями перспективного

Розкрито сутність і науково обгрунтовано напрями та рекомендації щодо удосконалення державного регулювання інвестиційного розвитку курортно-рекреаційного комплексу регіону. Визначено особливості даного процесу, розкрито специфіку методів його реалізації. Обгрунтовано методичні підходи щодо оцінювання інвестиційної привабливості курортно-рекреаційного комплексу регіону. Розроблено диференційований підхід щодо вибору механізмів залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів у дану сферу різних груп регіонів. Розроблено модель стратегічного управління інвестиційним розвитком курортно-рекреаційним комплексом регіону, удосконалено його комунікаційне й інституціональне забезпечення.

З використанням системного підходу досліджено стан сфери рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим (АРК), її функціонування за ринкових умов, державне управління цією сферою в період становлення української державності у разі переходу від адміністративно-командної системи до ринкових відносин. Розкрито суть понять рекреації, рекреаційної діяльності, туризму, туристичної діяльності, сфери рекреаційного обслуговування, державного управління, державного управління сферою рекреаційного обслуговування за умов використання єдиного рекреаційного потенціалу. Висвітлено організаційно-правові форми і процесуальні аспекти державного управління розвитком сфери рекреаційного обслуговування в АРК. Визначено сукупності гарантій громадян як суб'єктів та об'єктів управління даною сферою на підставі сформованої в Україні нормативно-правової бази. Обгрунтовано структуру та механізм процесу формування управлінських рішень у системі державного управління сферою рекреаційного обслуговування. Запропоновано шляхи його вдосконалення в АРК на інтеграційній і оптимізаційній основі, а також на підставі обгрунтування зворотного зв'язку з використанням функції контролю за процесами функціонування й розвитку дослідженої сфери та керування ними органами державного управління. Розроблено механізм формування сукупності якостей, специфічних для управлінської діяльності керівників даних органів.

Проаналізовано сучасний стан державного регулювання розвитку курортів в Україні, у тому числі його правового забезпечення. Визначено, що чинна нормативно-правова база з питань використання та охорони курортів потребує суттєвого удосконалення. Обгрунтовано виокремлення екологічної функції державного управління в один з основних напрямків діяльності органів державного управління та органів місцевого самоврядування. Доведено, що удосконалення механізмів державного регулювання розвитку курортів сприятиме підвищенню ефективності лікування та оздоровлення населення, залученню інвестицій в регіони, розширенню спектру конкурентоздатних на світовому ринку санаторно-курортних послуг. Розроблено заходи щодо удосконалення організаційно-правового й економічного механізмів державного регулювання розвитку курортів в Україні, які сприятимуть зростанню ролі курортів у реалізації економічної, екологічної та соціальної політики держави.

Розкрито передумови, принципи та механізми забезпечення екологізації розвитку рекреаційних зон (РЗ) прибережної смуги. Розглянуто законодавчо-нормативні аспекти екологізації розвитку приморських РЗ. Висвітлено питання екологічного аудиту та природоресурсного менеджменту. Увагу приділено сучасним тенденціям курортно-рекреаційного природокористування, перспективам розвитку зеленого туризму в прибережній смузі, визначенню повноважень місцевої та регіональної влади в контексті забезпечення екологізації природокористування. Проаналізовано сучасний стан курортно-рекреаційної зони Куяльник і наведено рекомендації щодо її екологічної санації. Обгрунтовано доцільність створення національного природного парку "Куяльницький".

Обгрунтовано, що найважливіші чинники, які впливають на розвиток санаторно-курортного потенціалу Прикарпаття та визначають ефективність державного управління об'єктами санаторно-курортної сфери, - рівень соціально-економічного розвитку держави взагалі та регіону зокрема, екологічний стан території, де розміщений і функціонує конкретний курортний об'єкт, показники здоров'я населення, різноманітність і якість медичних послуг, тип санаторно-курортного об'єкта. Побудовано модель реалізації регіональної програми розвитку санаторно-курортного потенціалу Прикарпатського краю, яка базується на принципі взаємовпливу на рівень санаторно-курортного потенціалу загальної стратегії розвитку економіки регіону, цільових програм соціального та економічного розвитку краю, зовнішніх і внутрішніх чинників (соціальних, економічних, демографічних, екологічних та ін.). Зазначено, що провідну роль у зміцненні санаторно-курортного потенціалу краю відіграє фінансування програми.

Досліджено ознаки правового режиму земель оздоровчого призначення. Доопрацьовано правовий статус власників і користувачів даних земель. Досліджено порядок набуття, обмеження та припинення прав на такі землі. Узагальнено правові заходи охорони земель оздоровчого призначення. Досліджено специфіку правового регулювання управління цими землями. Проаналізовано законодавство у сфері притягнення до юридичної відповідальності за порушення порядку використання й охорони земель оздоровчого призначення. Розроблено пропозиції з вдосконалення законодавства в зазначеній галузі.

Висвітлено питання розробки наукового забезпечення ефективності правового регулювання використання й охорони земель рекреаційного призначення. Досліджено зміст правового режиму земель рекреаційного призначення. Проаналізовано склад земель рекреаційного призначення та законодавчі вимоги щодо режиму їх використання й охорони. Обгрунтовано юридичні критерії розмежування правового режиму земель рекреаційного призначення. Вивчено особливості управління в галузі використання й охорони земель рекреаційного призначення. Проведено аналіз правових форм використання земель такого призначення, визначено правові заходи щодо їх охорони. Висвітлено шляхи вдосконалення правого регулювання використання й охорони земель рекреаційного призначення.

Наведено результати комплексного дослідження правового регулювання рекреаційного природокористування в Україні й інших державах Європи. Проаналізовано передумови виникнення, сучасний стан і тенденції розвитку системи норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, що регулюють відносини у сфері рекреаційного природокористування. Визначено сутніть поняття та зміст суб'єктивного права рекреаційного природокористування, встановлено його обмеження, охарактеризовано суб'єкти й об'єкти. Досліджено загальні засади правового режиму рекреаційних зон як природних комплексів, основним цільовим призначенням яких є реалізація права рекреаційного природокористування, уточнено їх законодавче визначення. Розглянуто системи та зміст обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів як гарантій реалізації права рекреаційного природокористування. Описано систему та визначено повноваження органів управління у сфері рекреаційного природокористування. Проаналізовано норми законодавства, що закріплює відповідальність за правопорушення у сфері рекреаційного природокористування. Систематизовано норми відповідного законодавства країни у спеціальному законі "Про рекреаційні зони та рекреаційне природокористування".

Досліджено теоретико-правові основи правового режиму земель оздоровчого призначення, виявлено особливості їх охорони та використання. На основі чинного земельного, екологічного та природоресурсного законодавства й практик застосування встановлено, що правова охорона є основним змістоутворювальним елементом правового режиму земель оздоровчого призначення. Досліджено питання здійснення прав на землі оздоровчого призначення, визначено особливості їх використання. Акцентовано увагу на забезпеченні реалізації природного права людини на здоров'я, відновлення та розвиток її фізіологічних життєвих сил.

Висвітлено основні етапи розвитку законодавтва про землі оздоровчого призначення. Проаналізовано проблеми визначення поняття та складу земель цієї категорії. Досліджено юридичну природу правового режиму земель оздоровчого призначення та співвідношення його з правовим режимом земель. Визначено теоретичні та практичні аспекти реалізації прав на землі оздоровчого призначення. Обгрунтовано особливості використання земельних ділянок оздоровчого призначення. Встановлено, що правова охорона є основним змістотвірним елементом цієї категорії земель. Висвітлено особливості щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства для вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення.

Проаналізовано існуючі нормативно-правові акти, які регулюють використання та охорону земель рекреаційного призначення. Розроблено низку рекомендацій щодо вдосконалення механізму регуляторного забезпечення раціонального освоєння та використання рекреаційних та оздоровчих територій.

Рассмотрено широкий спектр способов и методов реагирования на экологически кризисную ситуацию в приморских населенных пунктах Украины, которая препятствует эффективному и приоритетному рекреационному их развитию. Значительное место отведено прикладным основам управления природопользованием в морских рекреационных зонах, рассматриваемых в контексте зон особой охраны, особого управления в приморских населенных пунктах. Представлено видение особого механизма антикризисного управления в этих зонах и регламентационного нормативно-правового документа - проекта Положения по управлению природопользованием в морских рекреационных зонах.

Досліджено особливості земельних та аграрних відносин у сфері сільського туризму України. Зроблено висновки про те, що основними суб'єктами сільського туризму є особисті селянські та фермерські господарства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч518.9 + Х819(4УКР)135 + Х859(4УКР)114.5

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено норми різних галузей права, які прямо чи опосередковано регулюють відношення власності у сфері здійснення сільського туризму, визначено вплив конституційного, цивільного, господарського, земельного, аграрного, екологічного, природоресурсного законодавства на регулювання відношень власності у сільському туризмі. Обгрунтовано визначення права власності у сільському туризмі.

Визначено особливості сучасного стану рекреаційного природокористування та зростання його значення в економічному, соціальному та екологічному аспектах. Обгрунтовано необхідність переходу до системи ринкових відносин у сфері рекреаційного природокористування.

Проведено історико-правовий аналіз розвитку законодавства про правовий режим земель рекреаційного призначення й охарактеризовано перспективи та напрямки його удосконалення. Увагу приділено характеристиці окремих елементів правового режиму земель рекреаційного призначення, зокрема, прав на зазначені землі, особливості та правову регламентацію використання земель рекреаційного призначення, а також правовим питанням управління використанням і охороною й охорони земель рекреаційного призначення. Внесено пропозиції щодо вдосконалення земельного законодавства України.

Здійснено аналіз науково-теоретичних і законодавчих аспектів регулювання використання природних ресурсів для туризму, на підставі чого проведено періодизацію та класифікацію доктринальних положень і нормативно-правових актів щодо використання природних ресурсів для туризму. Значну увагу приділено характеристиці правовідносин у сфері використання природних ресурсів для туризму. Досліджено об'єктно-суб'єктний склад таких відносин, підстави та порядок їх виникнення, зміни та припинення. Запропоновано визначення природних рекреаційно-туристичних ресурсів, здійснено їх класифікацію й аналіз з урахуванням загального та спеціального правових режимів. Проведено класифікацію суб'єктів досліджуваних правовідносин, визначено їх правовий статус. Запропоновано шляхи вдосконалення системи управління використанням природних рекреаційно-туристичних ресурсів, а також конкретні зміни та доповнення до чинного законодавства України, що забезпечить підвищення ефективності використання природних рекреаційно-туристичних ресурсів.

Запропоновано дефініції "земель оздоровчо-лікувального призначення", "адміністративно-правових відносин у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення". Досліджено особливості правового регулювання земель оздоровчо-лікувального призначення. Надано сучасну оцінку та визначено шляхи розвитку у рекреаційній сфері в Україні. Проведено аналіз адміністративного регулювання державних органів у сфері використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення. Виділено правові проблеми щодо охорони цих земель, а також нормативного забезпечення адміністративно-правового регулювання у цій сфері. Чітко визначено напрями вдосконалення адміністративно-правової діяльності органів державної влади у цій сфері. Проаналізовано особливості набуття адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері використання земель оздоровчо-лікувального призначення. На основі аналізу позитивного досвіду провідних країн світу виділено недоліки у державній сфері регулювання використання земель оздоровчо-лікувального призначення та визначено шляхи їх подолання. Обгрунтовано необхідність вдосконалення адміністративно-правового регулювання використання й охорони земель оздоровчо-лікувального призначення шляхом внесення змін до чинних законодавчих і нормативно-правових актів України.