Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)017.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)017.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4Укр)017.2

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто юридичні (об'єктивні та суб'єктивні) ознаки діяльності підбурювача до злочину, критерії відмежування підбурювання від діянь інших співучасників. Особливу увагу приділено таким спеціальним питанням відповідальності за підбурювання до злочину, як невдале підбурювання, ексцес співучасника, підбурювання до злочину зі спеціальним суб'єктом, особливості добровільної відмови підбурювача.

Рассмотрены юридические (объективные и субъективные) признаки деятельности подстрекателя к преступлению, критерии отмежевания подстрекательства от деяний других соучастников. Особое внимание уделено таким специальным вопросам ответственности за подстрекательство к преступлению, как неудачное подстрекательство, подстрекательство к преступлению со специальным субъектом, особенности добровольного отказа подстрекателя.

Висвітлено проблеми кримінальної відповідальності за співучасть у злочині, зокрема за підбурювання до злочину. Визначено юридичні ознаки діяльності підбурювача до злочину. Особливу увагу приділено розгляду так званих спеціальних питань відповідальності за підбурювання до злочину (невдалого підбурювання, ексцесу співучасника, підбурюванню до злочину зі спеціальним суб'єктом, особливостям добровільної відмови підбурювача). Описано спеціальні види підбурювання до злочину, передбачені Особливою частиною КК України.

Освещены вопросы уголовной ответственности за соучастие в преступлении, в частности за подстрекательство. Определены юридические признаки деятельности подстрекателя к преступлению. Особое внимание уделено рассмотрению так называемых специальных вопросов ответственности за подстрекательство к преступлению ( неудачному подстрекательству, эксцессу соучастника, подстрекательству к преступлению со специальным субъектом, особенностям добровольного отказа подстрекателя). Описаны специальные виды подстрекательства к преступлению, предусмотренные Особой частью УК Украины.

Розглянуто кримінально-правові проблеми підбурювання до злочину. Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки даного виду діянь. Висвітлено питання, пов'язані з відмежуванням підбурювання від діяльності інших співучасників. Проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності підбурювача до злочину. Наведено класифікацію його дій і встановлено підстави звільнення від кримінальної відповідальності та врахування індивідуальних чинників під час визначення способу покарання. Встановлено склади злочинів, передбачених в Особливій частині КК, схожих за змістом і формою з діяльністю підбурювача та сформульовано пропозиції щодо їх класифікації. Запропоновано нове визначення поняття "підбурювач" й обгрунтовано положення щодо удосконалення кримінально-правових норм інституту співучасті та практики їх застосування.

Досліджено ознаки складу злочину, передбаченого ст. 255 "Створення злочинної організації". По-новому визначено громадську безпеку як родовий, безпосередній об'єкт злочину, проаналізовано специфічні ознаки злочинної організації. Розкрито поняття "створення", "керівництво" злочинною організацією, "участь" у ній, "участь" у злочинах, скоєних даною організацією, "зустріч (сходка)" представників злочинних організацій або організованих груп, "організація", "керівництво", "сприяння" зустрічі (сходці), наведено пропозиції щодо вдосконалення законодавства, зокрема, ч. 3 і ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 255 КК.

Проведено кримінально-правове дослідження провокації злочину. Розглянуто історико-правовий аспект розвитку правових норм, що регулюють відповідальність за провокацію злочину. Проаналізовано міжнародно-правові норми та законодавство зарубіжних країн у сфері протидії провокаційній діяльності. Проведено дослідження провокації злочину у межах інституту співучасті, здійснено її співставлення з окремими видами співучасті. Визначено об'єктивні й суб'єктивні ознаки провокації злочину. Встановлено особливості кримінально-правової оцінки провокації злочинів, здійснених службовими особами правоохоронних органів. Досліджено обставини, що виключають відповідальність та пом'якшують покарання за провокацію злочину. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання відповідальності за провокацію злочину.

Розкрито сутність поняття співучасті у злочині, показано кримінально-правове значення даного інституту. Розглянуто основні ознаки співучасті у злочині та їх закріплення у Кримінальному кодексі України. Висвітлено загальні положення кримінальної відповідальності співучасників злочину. Проаналізовано проблеми класифікації спільної злочинної діяльності у кримінальному праві. Наведено криміналістичну характеристику співучасників злочину (виконавця, організатора, підбурювача). Визначено підстави щодо встановлення кримінальної відповідальності співучасників злочину за сучасним кримінальним правом України.

Раскрыта сущность понятия соучастия в преступлении, показано криминально-правовое значение данного института. Рассмотрены основные признаки соучастия и их закрепление в Криминальном кодексе Украины. Освещены общие положения криминальной ответственности соучастников преступления. Проанализированы проблемы классификации общей преступной деятельности в криминальном праве. Дана криминалистическая характеристика соучастников преступления (исполнителя, организацтора, провокатора). Определены основания для установления криминальной ответственности соучастников преступления с учетом положений современного криминального права Украины.

Досліджено історичні витоки організованої злочинності (ОЗ), роль лідерів у її становленні. Подано криміналістичну характеристику ОЗ та організаторів злочинних угруповань (ОЗУ). Розкрито процес викриття ОЗУ на стадії порушення кримінальної справи, початкового та наступного етапу розслідування. Особливу увагу приділено тактиці проведення слідчого огляду, обшуку, затримання, зняття інформації з каналів зв'язку, допиту, очній ставці, пред'явленню для впізнання, відтворенню обставин та обставин події, призначенню судових експертиз. Наведено криміналістичні рекомендації, спрямовані на забезпечення викриття ОЗУ, доведення його вини у протиправній діяльності.

Проаналізовано підстави класифікації співучасників у злочині, надано кримінально-правову характеристику окремих типів співучасників, та розглянуто їх кримінально-правові ознаки.

Охарактеризовано підкуп як один зі способів підбурювання до злочину. Розглянуто спірні питання щодо визначення давання або пропозиції хабара як способу підбурювання до злочину службової особи.

Досліджено теоретичні засади кримінальної відповідальності пособника та їх реалізації у нормах Кримінального кодексу України. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про те, що передбачені у законі про кримінальну відповідальність правові наслідки пособництва у злочині грунтуються на поєднанні двох теорій співучасті: акцесорної та самостійної. Виокремлено норми Кримінального кодексу України, які визначають засади відповідальності пособника з позицій акцесорної теорії та з позицій самостійної теорії співучасті.

Зазначено, що формування належних засад кримінально-правової протидії пособництву передбачає необхідність існування узгодженого вчення, яке б охоплювало різні аспекти правових наслідків сприяння вчиненню злочину, оскільки від цього залежить правотворча та правозастосовна діяльність. На підставі аналізу законодавчих положень, які визначають пособника як одного зі співучасників у злочині, та практики їх застосування, доведено необхідність формування невичерпного переліку способів сприяння вчиненню злочину, реалізація яких зумовлює притягнення до кримінальної відповідальності за пособництво. Доведено, що законодавче регулювання різних аспектів відповідальності пособника поєднує у собі ознаки акцесорної теорії співучасті та теорії самостійної відповідальності співучасників. Наведено аргументи на користь необхідності забезпечення диференціації кримінальної відповідальності різних видів пособництва залежно від істотності ролі пособника у досягненні злочинного результату. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення статей 27, 31, 68 КК України.