Досліджено теоретичні засади кримінальної відповідальності пособника та їх реалізації у нормах Кримінального кодексу України. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про те, що передбачені у законі про кримінальну відповідальність правові наслідки пособництва у злочині грунтуються на поєднанні двох теорій співучасті: акцесорної та самостійної. Виокремлено норми Кримінального кодексу України, які визначають засади відповідальності пособника з позицій акцесорної теорії та з позицій самостійної теорії співучасті.

Зазначено, що формування належних засад кримінально-правової протидії пособництву передбачає необхідність існування узгодженого вчення, яке б охоплювало різні аспекти правових наслідків сприяння вчиненню злочину, оскільки від цього залежить правотворча та правозастосовна діяльність. На підставі аналізу законодавчих положень, які визначають пособника як одного зі співучасників у злочині, та практики їх застосування, доведено необхідність формування невичерпного переліку способів сприяння вчиненню злочину, реалізація яких зумовлює притягнення до кримінальної відповідальності за пособництво. Доведено, що законодавче регулювання різних аспектів відповідальності пособника поєднує у собі ознаки акцесорної теорії співучасті та теорії самостійної відповідальності співучасників. Наведено аргументи на користь необхідності забезпечення диференціації кримінальної відповідальності різних видів пособництва залежно від істотності ролі пособника у досягненні злочинного результату. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення статей 27, 31, 68 КК України.