Рассмотрены основы организации работы Ассоциации психиатров Украины (АПУ), дана социально-демографическая характеристика пациентов, раскрыты причины и поводы их обращения в АПУ. Изложены особенности защиты имущественных прав, оформления документов больного, пути решения семейных конфликтов и преодоления неправомерных действий административных органов. Охарактеризованы противоречивые экспертные заключения судебно-психиатрических экспертных комиссий.

Проаналізовано стан протидії з боку держави розповсюдженню наркоманії в Україні за період 1994 - 2005 рр., а також проблеми боротьби зі злочинами у сфері обігу наркотичних засобів. Надано кримінологічну характеристику протиправної поведінки й осіб - суб'єктів примусового лікування від наркоманії, визначено місце даного лікування у системі засобів профілактики наркоманії та пов'язаної з нею злочинності. Розкрито принципи міжвідомчої взаємодії та основні праксеологічні напрями соціальної реабілітації наркоманів.

Проанализированы состояние противодействия со стороны государства распространению наркомании в Украине за период 1994 - 2005 гг., а также проблемы борьбы с преступлениями в сфере оборота наркотических средств. Дана криминологическая характеристика противоправного поведения и лиц - субъектов принудительного лечения от наркомании, определено место данного лечения в системе средств профилактики наркомании и связанной с ней преступности. Раскрыты принципы межведомственного взаимодействия и основные праксеологические направления социальной реабилитации наркомании.

На підставі досягнень кримінологічної, кримінально-правової наук і науки кримінально-виконавчого права висвітлено систему заходів протидії злочинності наркозалежних осіб на загально-соціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуальному рівнях. Розкрито суть поняття наркозалежної особи. Викладено сутність кримінальної відповідальності, покарання наркозалежних осіб, які вчинили злочини. Розглянуто примусове лікування даної категорії населення як комплексний міжгалузевий інститут, що складається з кримінально-правових, кримінально-виконавчих, кримінологічних, наркотичних аспектів.

На основе достижений криминологической, криминально-правовой наук и науки криминально-исполнительного права освещена система мероприятий по противодействию преступности наркоманами на общесоциальном, специально-криминологическом и индивидуальном уровнях. Раскрыта сущность понятия наркомана. Изложена сущность криминальной ответственности, наказания наркоманов, совершивших преступления. Рассмотрено принудительное лечение данной категории населения как комплексный межотраслевой институт, состоящий из криминально-правовых, криминально-исполнительных, криминологических, наркотических аспектов.

Розглянуто правову природу та порядок провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру. З'ясовано сутність інституту застосування даних примусових заходів та підстав для прийняття відповідного рішення. Наведено пропозиції щодо вдосконалення норм, які визначають процесуальний порядок звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру і регулюють провадження в інших категоріях справ про застосування даних заходів.

Рассмотрена правовая природа и порядок производства о применении принудительных мер воспитательного характера. Определена сущность применения данных принудительных мер и оснований для принятия соответствующего решения. Даны рекомендации по усовершенствованию норм, определяющих процессуальный порядок освобождения несовершеннолетних от криминальной ответственности с применением принудительных мер воспитательного характера и регулирующих производство в других категориях дел о применении данных мер.

Досліджено комплекс питань теоретичного та практичного характеру стосовно кримінально-правових проблем: осудності й неосудності злочинця; застосування примусового медичного лікування, його підстав і мети. Підкреслено, що за сучасних умов розбудови правової держави людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека - одна з головних проблем українського суспільства, розв'язання якої є складовою діяльності правоохоронних і судових органів держави, зокрема, органів внутрішніх справ. Значну увагу приділено удосконаленню відомих та пошуку нових стратегічних дослідницьких підходів для вивчення особистості неосудної особи, її мотивів і соціально-психологічної мотивації суспільно небезпечної поведінки і суспільно небезпечних діянь, питання вчинення злочину в стані сп'яніння. Охарактеризовано критерії неосудності: медико-біологічний, психологічний та юридичний, розкрито їх суть і зміст. Досліджено з історичних витоків примусові заходи медичного лікування. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення інституту осудності й неосудності та примусового медичного лікування.

Досліджено правові, кримінологічні та організаційні засади застосування примусового лікування від наркоманії. Розкрито етимологію категорії примусового лікування, здійснено його семантичний аналіз. Розглянуто процес зародження та становлення інституту примусового лікування в Україні, визначено тенденції та закономірності його розвитку. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання примусового лікування від наркоманії в Україні та деяких зарубіжних державах. Наведено кримінологічну характеристику протиправної поведінки та осіб - суб'єктів примусового лікування від наркоманії, визначено їх типологічні риси. Встановлено причини та умови втягнення до наркоманії. Визначено місце примусового лікування в системі засобів профілактики й попередження наркоманії та пов'язаної з нею злочинності. Розкрито зміст соціальної реабілітації наркоманів і наведено рекомендації щодо підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії з даного питання.

Досліджено теоретичні та практичні питання застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування в Україні. Проведено історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства, що регулює застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування. Розкрито правову природу, сутність поняття та значення даних заходів, визначено мету, підстави, види та порядок їх застосування. Наведено пропозиції щодо удосконалення положень національного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства про регулювання процесу застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.

Обгрунтовано теоретичі та практичні засади попередження злочинної діяльності осіб із психічними розладами, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру. Наведено рекомендації щодо удосконалення кримінально-правового регулювання продовження, зміни та припинення застосуваня даних заходів. Розкрито сутність поняття, правову природу, підставу, умови та цілі застосування примусових заходів медичного характеру. Розроблено кримінологічну характеристику осіб, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, з урахуванням виявлених особливостей встановлено критерії оцінювання їх суспільної небезпечності. Визначено види примусових заходів медичного характеру та розроблено рекомендації щодо їх оптимізації. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання питань продовження, зміни та припинення примусових заходів медичного характеру. Висвітлено питання попередження вчинення суспільно небезпечних діянь особами, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, наведено пропозиції щодо їх удосконалення. Визначено форми та напрямки взаємодії працівників органів внутрішніх справ з представниками психіатричних установ щодо попередження вчинення суспільно небезпечних діянь осіб, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Висвітлено систему соціально-правових обставин, що обумовлюють звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (КВ), досліджено юридичну природу звільнення неповнолітніх від КВ, запропоновано шляхи підвищення ефективності особливого різновиду звільнення неповнолітніх від КВ. Визначено типові форми позитивної посткримінальної поведінки неповнолітніх як підстави особливого різновиду звільнення неповнолітніх від КВ і доведено, що ними є усвідомлені та спрямовані на виправлення особи, прийнятні суспільно корисні дії з повного визнання своєї вини, щиросердного каяття у вчиненому злочині й усунення заподіяної шкоди або відшкодування збитків, якщо неповнолітній досяг п'ятнадцятирічного віку та має самостійний заробіток, власне майно або кошти.

Розглянуто питання застосування примусових виховних заходів (ПВЗ) на підставі Кримінального кодексу України, досягнень науки кримінального права з урахуванням судової практики. Розкрито сутність інституту застосування ПВЗ, особливості його становлення та розвитку у вітчизняній системі права, в контексті міжнародних стандартів поводження з неповнолітніми. Визначено правову природу ПВЗ, підстави, порядок їх призначення та виконання.

Рассмотрены вопросы применения принудительных воспитательных мероприятий (ПВМ) на основании Уголовного кодекса Украины, достижений науки уголовного права с учётом судебной практики. Раскрыты сущность института применения ПВМ, особенности его становления и развития в отечественной системе права, в контексте международных стандартов обращения с несовершеннолетними. Определены правовая природа ПВМ, основания, порядок их назначения и выполнения.

Висвітлено історію розвитку законодавства про примусові заходи медичного характеру, обгрунтовано напрями його оптимізації. Розглянуто медико-біологічний, юридичні та психологічні критерії неосудності. Розкрито сутність примусових заходів медичного характеру, визначено цілі та підстави їх застосування. Розглянуто соціально-демографічні, медико-соціальні та морально-психологічні особливості осіб, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру. Наведено кримінально-правову характеристику таких осіб, встановлено критерії визначення їх суспільної небезпечності. Показано значення неосудності як обов'язкової умови застосування примусових заходів медичного характеру.

Освещена история развития законодательства о принудительных мероприятиях медицинского характрера, обоснованы направления его оптимизации. Рассмотрены медико-биологический, юридический и психологический критерии невменяемости. Раскрыта сущность принудительных мероприятий медицинского характера, определены цели и основания их применения. Рассмотрены социально-демографичекие, медико-социальные и морально-психологические особенности лиц, к которым применются принудительные мероприятия медицинского характера. Дана криминально-правовая характеристика таких лиц, установлены критерии определения их социальной опасности. Показано значение невменяемости как обязательного условия применения принудительных мероприятий медицинского характера.

Висвітлено цілі та підстави застосування примусових заходів медичного характеру (примусового медичного лікування). На підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел із зазначених питань та їх узагальнення, а також порядку законодавчого регулювання цього правового інституту в цілому, сформульовано висновки та пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення.

Досліджено правову природу справ про надання медичної допомоги в примусовому порядку. Розкрито поняття медичної допомоги в примусовому порядку, з'ясовано умови її застосування. Розкрито особливості судового розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Досліджено процесуальні особливості судового розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Наведено висновки та рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері регулювання надання медичної допомоги в примусовому порядку.

Досліджено проблеми становлення законодавства, що регулює відносини про надання фізичній особі медичної допомоги в примусовому порядку та визначено характер судового провадження даного рішення. Розглянуто процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та процесуальні особливості розгляду та вирішення справ про обов'язкову госпіталізацію особи до протитуберкульозного закладу. Встановлено суб'єкти, які мають право звертатись до суду, цивільну юрисдикцію і підсудність справ, особливості судового доказування і рішення у справах про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Освещены вопросы, связанные с понятием и сущностными характеристиками некарательного уголовно-правового воздействия на несовершеннолетних. Рассмотрены формы, меры, объект и субъекты как существенные элементы некарательного уголовно-правового воздействия на несовершеннолетних, внимание уделено проблемам его функциональности, эффективности и модернизации. Показано, что принуждение - лишь один из способов реализации уголовно правового воздействия наряду с поощрением. Первичным относительно понимания преступности несовершеннолетних как проявления социально-психологических особенностей данной возрастной группы и ее современных тенденций является не статистический контекст (зарегистрированные преступления), а анализ личностной специфики возрастной групы. Описаны критерии, с помощью которых можно сделать вывод о степени эффективности некарательного уголовно-правового воздействия на несовершеннолетних, предложены меры их совершенствования.

Розглянуто деякі проблеми юридичної природи та правового регулювання щодо примусових заходів медичного характеру (ПЗМХ). Проаналізовано сучасний розвиток інституту ПЗМХ.

Проаналізовано проблеми, пов'язані із застосуванням примусових заходів медичного характеру та примусового лікування у кримінально-правовому аспекті. Висвітлено проблеми, пов'язані із впливом на осіб, які вчинили злочин і за тих чи інших підстав потребують медичного втручання. Розкрито основні питання призначення, зміни та припинення примусових заходів медичного характеру, а також примусового лікування.

Досліджено застосування примусових заходів виховного характеру у разі звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання. Вивчено теоретико-методологічні засади звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Здійснено порівняльно-правовий аналіз законодавства України та зарубіжних країн щодо регламентації заходів боротьби зі злочинністю неповнолітніх, альтернативних покаранню. Проаналізовано питання звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, підстави та умови застосування вказаних заходів. Показано недоцільність застосування примусових заходів виховного характеру в разі звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Сформульовано поняття примусових заходів виховного характеру у випадку їх застосування у разі звільнення неповнолітніх від покарання, розкрито суть кожного заходу. Запропоновано винести за межі Kримінального кодексу України законодавчі положення, які регламентують застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбачене Особливою частиною Кримінального кодексу України. Запропоновано нову редакцію ст. 97 та ст. 105 Kримінального кодексу України.

Запропоновано розширити процесуальні права особи, щодо якої вирішується питання застосування примусових заходів медичного характеру та ввести додаткові процесуальні засоби їх забезпечення слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. Заборонити використання у доказуванні "показань з чужих слів", які грунтуються на первинних поясненнях недієздатної чи неосудної особи та ввести обов'язок суду визнати такі показання недопустимим доказом. Ухвали слідчого судді, щодо застосування спеціального запобіжного заходу - поміщення особи до психіатричного закладу за умов, що виключають її небезпечну поведінку та продовження його застосування повинні підлягати апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. Суд має відмовити у затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості. Особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру повинна бути наділена законодавцем правом апеляційного оскарження ухвал слідчого судді, суду.

Досліджено проблеми фізичного або психічного примусу (ФПП) як обставини, що виключає злочинність діяння. Проаналізовано історичний розвиток регулювання кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну в стані ФПП. Визначено основні кримінально-правові аспекти поняття ФПП. Здійснено аналіз юридичної природи ФПП як обставини, що виключає злочинність діяння. Особливу увагу приділено визначенню понять "примус" і "насильство" та їх співвідношенню. Визначено склад правомірного діяння, вчиненого особою, яку примушують. Встановлено умови правомірності ФПП, а також з'ясовано особливості кримінальної відповідальності за перевищення меж правомірності ФПП.