Проведен анализ предпосылок возникновения недобросовестной конкуренции на рынке научно-исследовательских услуг для предотвращения рейдерства в науке. При проведении данного исследования использованы методы научного анализа и синтеза, метод аналогий, метод экспертных оценок. Рассмотрены возможные методы неконкурентной борьбы при выполнении научно-исследовательских работ. Обоснована актуальность данной проблемы. Доказано что, поэтому проблема возникновения предпосылок для появления некомпетентности на рынке научно-исследовательских услуг и задачи по ее предупреждению и минимизации пагубных последствий для развития науки и техники являются актуальными, особенно в период становления и тем более реформирования ведущих отраслей экономики Украины. Проанализированы предпосылки возникновения и условия существования некомпетентности в научной деятельности. Классифицированы основные способы рейдерства и приведено их обоснование. Проанализированы методы и средства конкуренции между научными организациями и отдельными учеными в некоторых областях знания. Впервые вводится и раскрывается понятие "рейдерство" в интеллектуальной сфере. Результаты исследований могут быть использованы при анализе деятельности научных и инженерных организаций, которые выполняют различные исследования, для оценки достоверности и легитимности полученных результатов, а также для предупреждения рейдерства в науке. Результаты исследования имеют практическую ценность для государственных и частных организаций при определении компетентных исполнителей на проведение научно-исследовательских услуг, в том числе экспертиз. Особенно это касается экспертиз, связанных с оценкой материальных потерь или недополученного дохода, когда непредвзятость и независимость этой оценки является гарантией получения достоверного и объективного результата.

Розглянуто питання правооб'єктності та правосуб'єктності у разі порушень у сфері інтелектуальної власності. Надано аналіз ст. 170 Кримінального кодексу України (ККУ), а також відповідної судової практики. Проаналізовано законодавчі акти європейських країн з питань кримінальної відповідальності за порушення авторських і суміжних прав. Наведено кваліфікацію правопорушень та злочинів проти авторського та суміжних прав. Розкрито підходи до визначення розмірів покарань за правопорушення та злочини проти авторского та суміжних прав за законодавством зарубіжних країн (РФ, Азейбарджанскої, Литовської, Естонської Республік, Республіки Білорусь, Сербії). Розроблено пропозиції щодо доповнень і змін до ККУ та Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Досліджено предмет злочинного посягання використання знаку для товарів та послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування і кваліфікованого зазначення походження товарів. Проаналізовано викладені у юридичній літературі погляди на загальне поняття криміналістичної характеристики злочинів.

Розглянуто питання щодо виявлення злочинів у сфері інтелектуальної власності, пов'язаних із розповсюдженням контрафактної аудіовізуальної продукції та комп'ютерного програмного забезпечення. Охарактеризовано основні способи вчинення таких злочинів і джерела одержання інформації про них. Окреслено процес виявлення зазначених злочинів, що вчиняються суб'єктами, які виготовляють, відтворюють, експортують, імпортують, зберігають чи реалізують зазначену продукцію. Визначено особливості виявлення злочинів, пов'язаних із розповсюдженням контрафактної аудіовізуальної продукції та комп'ютерного програмного забезпечення з використанням глобальної мережі Інтернет.

Станом на сьогодні проблема піратства є актуальною в усіх розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Щорічний обіг контрафактної продукції обчислюється мільйонами доларів, незважаючи на всі спроби викорінити піратство. Розглянуто проблему піратства та поширення контрафактної продукції в Україні, запропоновано можливі варіанти уникнення цієї проблеми.

Досліджено окремі контроверсійні аспекти розуміння плагіату: аксіологічний - явище можна тлумачити як вислід трансформації цінностей і як дифузію цінностей та ідей; діяльність громадських антиплагіатних ініціатив; застосування диференційного підходу в цитуванні; філософський - явище можна розглядати в контексті теорій постмодернізму, семіоцентризму, симулякрів, дискурсу.

Розглянуто стан кримінально-правового дослідження інтелектуальної власності, яка сьогодні є найціннішим капіталом держави, адже перетворення інтелектуальних досягнень на конкурентоздатну продукцію сприяло створенню інноваційних моделей економік багатьох економічно розвинених країн.

Завданням наукового дослідження є визначення пріоритетності застосування методології пізнання характеристики форм кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто окремі питання вдосконалення правового регулювання галузевого законодавства. Використано порівняльно-правовий метод наукового пізнання, загальнонаукові та спеціальні методи. Визначено ключову проблематику та методи нормативно-правового регулювання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Обговорено міжнародні нормативні акти, національне законодавство, позиції окремих науковців.

Інтелектуальне піратство як форма порушення авторських прав є крадіжкою результатів інтелектуальної діяльності шляхом незаконного використання виключних майнових прав авторів результатів інтелектуальної діяльності. Фактично, інтелектуальне піратство позбавляє авторів права на винагороду як одного з майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. Досліджено теоретико-правові аспекти поняття інтелектуального піратства відповідно до національного законодавства України, міжнародних стандартів у цій сфері та правової доктрини з права інтелектуальної власності. Визначено поняття інтелектуального піратства як форми порушення авторських прав; охарактеризовано його види; сформульовано висновки й конкретні пропозиції відповідно до яких забезпечуватиметься дотримання майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. У науковій літературі, переважно, інтелектуальне піратство визначається як протиправна поведінка, яка посягає на майнові права автора щодо використання твору. Такий концептуальний підхід до визначення поняття "інтелектуальне піратство" є свідченням того, що поперше, враховується протиправний характер піратської діяльності; до-друге, комерційна вигода внаслідок порушення майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. Сучасна правова доктрина так і не спромоглася виробити єдиного підходу до визначення критеріїв поділу інтелектуального піратства. Запропоновано під інтелектуальним піратством розуміти виготовлення, продаж і будь-яке інше комерційне поширення незаконних екземплярів (книг і взагалі друкарських матеріалів, дисків, касет і т. д.) літературних, художніх, аудіовізуальних, музичних творів або їх виконань, комп'ютерних програм і бази, а також надання в прокат їх примірників із порущенням майнових прав авторів.

Розглянуто правопорушення у сфері інтелектуальної власності. Охарактеризовано основні ознаки обігу об'єктів інтелектуальної власності. Визначено заходи виявлення правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Окреслено порядок проведення контрольованого постачання та контрольованої закупки фальсифікованих товарів.

Мета роботи - завдання наукового дослідження є визначення предмета кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто окремі питання вдосконалення правового регулювання кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Використано загальнонаукові та спеціальні методи. Визначено проблематику регулювання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Обговорено законодавство, наукові позиції окремих науковців.

Досліджено кримінологічні особливості злочинів проти інтелектуальної власності (ІВ) та кримінологічні засади запобігання цим злочинам. Проаналізовано вітчизняний історичний досвід кримінально-правової охорони ІВ та обгрунтовано доцільність виокремлення злочинів проти ІВ у самостійний вид злочинів, а отже в окрему кримінологічну групу. Запропоновано авторське визначення дефініції "злочини проти інтелектуальної власності". Здійснено аналіз кількісно-якісних показників злочинів проти ІВ, виявлено умови та причини, що детермінують ці злочини, встановлено кримінологічні риси особи злочинця у злочинах проти ІВ. Досліджено загальносоціальні засади запобігання злочинам проти ІВ та сформульовані пропозиції щодо удосконалення нормативної бази кримінально-правової охорони ІВ в Україні з урахуванням світового досвіду. Охарактеризовано спеціально-кримінологічні засади запобігання злочинам проти ІВ та запропоновано шляхи підвищення ефективності практичної діяльності суб’єктів протидії цим злочинам.

Мета роботи - завдання наукового дослідження є визначення предмета кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто окремі питання вдосконалення правового регулювання кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Використано загальнонаукові та спеціальні методи. Визначено проблематику регулювання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Обговорено законодавство, наукові позиції окремих науковців.

Здійснено комплексне дослідження кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності в Україні. На основі аналізу нормативно-правових джерел визначено зміст промислової власності як об'єкта кримінально-правової охорони в України та її основних ознак. Розглянуто історичний розвиток кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності на території України. З'ясовано фактори встановлення кримінально-правової охорони прав на зазначені об'єкти в Україні. Охарактеризовано нормативно-правові засади кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності в Україні. Розкрито зміст злочинів проти прав на об'єкти промислової власності в Україні, сформульовано його авторське визначення. Встановлено ознаки цього виду злочину, при сукупній наявності яких зазначене суспільно небезпечне діяння можна кваліфікувати як злочин, та проаналізовано структурні елементи складу злочинів. З огляду на відповідні міжнародно-правові стандарти та зарубіжний досвід сформульовано пропозиції з удосконалення кримінально-правової охорони прав на об'єкти промислової власності в України.

Мета роботи - визначення місця та ролі функціонування правових механізмів та форм кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто окремі питання вдосконалення правового регулювання галузевого законодавства. Використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема, порівняльно-правовий, документальний, статистичний методи, метод узагальнення тощо. Визначено ключову проблематику та основи нормативно-правового регулювання кримінально-правової охорони інтелектуальної власності. Проаналізовані міжнародні нормативні акти, національне законодавство, позиції окремих науковців щодо охорони правовідносин у сфері інтелектуальної власності; виокремлено проблеми та запропоновано шляхи вирішення.

У монографії здійснено комплексне дослідження кримінально-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності. Автором надано характеристику права інтелектуальної власно¬сті у широкому та у вузькому значеннях, визначено істотні ознаки об’єктів права інтелектуальної власності, розкрито особливості кримінально-правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності, а також особливості механізму заподіяння шкоди об’єктам права інтелектуальної влас¬ності. У роботі розкрито етапи становлення сучасної концепції кримінально-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, досліджено міжнародні стандарти правової охорони, а також на підставі дослідження положень кримінального законодавства інших держав визначено основні типові і нетипові форми посягань на охоронювані об’єкги права інтелектуальної власно¬сті; надано загальну характеристику кримінально-правових норм, що здійснюють охорону об’єк¬тів права інтелектуальної власності, проведено глибокий аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак складів посягань на об’єкти права інтелектуальної власності, наведено низку пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства з урахуванням проведеного дослідження; розглянуто основні проблеми кваліфікації та розмежування злочинів, які посягають на об'єкти права інте¬лектуальної власності, між собою та з іншими злочинами, показано особливості відмежування злочинів, що посягають на об'єкти права інтелектуальної власності, від інших правопорушень; розглянуто заходи кримінально-правового характеру за злочини, що посягають на об’єкти права інтелектуальної власності, які застосовуються в межах кримінальної відповідальності особи, а та¬кож поза межами кримінальної відповідальності особи. Автором розроблено низку рекомендацій щодо удосконалення кримінально-правових норм, що дозволить вирішити проблеми правозасто- совчої практики і підвищити ефективність кримінально-правових положень.