Наведено загальну характеристику злочинності засуджених в місцях позбавлення волі в Україні. Проаналізовано причини, умови та криміногенні фактори вчинення злочинів засудженими, викладено теоретичне обгрунтування та висвітлено основні заходи щодо попередження злочинності.

Приведена общая характеристика преступности осужденных в местах лишения свободы в Украине. Проанализированы причины, условия и криминогенные факторы совершения преступлений осужденными, изложено теоретическое обоснование и освещены основные мероприятия относительно предупреждения преступности.

Досліджено розвиток законодавства про кримінальну відповідальність судді за неправосудні рішення. З'ясовано, що норми, які передбачають відповідальність судді за "неправосудні" рішення вперше об'єднано в окрему главу в Уложенні про покарання кримінальне та виправне (1845 р.), а родовий об'єкт злочинів у сфері правосуддя вперше виділено у Особливій частині Кримінального кодексу УРСР 1960 року у главі VIII. На підставі філософсько-правового аналізу сформульовано поняття "неправосудності судового рішення" та виділено його ознаки. Обгрунтовано необхідність виділення природного права на судовий розгляд як обов'язкового додаткового безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 375 КК. Висвітлено питання доцільності запровадження кримінальної відповідальності за постановлення суддею неправосудного акту через необережність. Виявлено чинники детермінації постановлення завідомо неправосудних актів судової влади та наведено рекомендації щодо удосконалення кримінального закону в частині оптимізації правозостосовчої діяльності.

Розкрито кримінологічні та оперативно-розшукові засади запобігання злочинам і правопорушенням, що вчиняються персоналом виправних колоній (ВК), подано їх кримінологічну характеристику. Розглянуто питання розробки науково обгрунтованих рекомендацій для вдосконалення даного виду діяльності та впровадження зазначених заходів у нормативно-правову та практичну діяльність. Визначено головні напрями вдосконалення оперативно-розшукового запобігання злочинам і правопорушенням у ВК, зокрема з урахуванням віктимологічного аспекту злочинності. Наведено рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових та кримінологічних засад діяльності оперативних підрозділів ВК у контексті доцільності їх функціонування в системі державної кримінально-виконавчої служби України та підвищення їх ролі та місця в реалізації завдань політики у сфері протидії злочинності.

Розглянуто проблеми протидії та запобігання злочинам у сфері правосуддя. Досліджено основні науково-прикладні проблеми кримінологічної характеристики, детермінації, запобігання та протидії злочинам проти правосуддя з урахуванням теоретичних досліджень провідних вчених, знаних в Україні зарубіжних кримінологів різних наукових шкіл та грунтовного емпіричного матеріалу. Проаналізовано законодавче унормування системи злочинів проти правосуддя, особливості механізму їх вчинення на різних напрямах правозастосовчої діяльності, проблеми мотивації злочинної поведінки, класифікації злочинів і осіб, які їх вчинили. Вирішено ряд актуальних теоретичних і прикладних проблем протидії та запобігання злочинам проти правосуддя та шляхів підвищення ефективності цієї діяльності.

Розглянуто методологічні засади та стан наукових досліджень проблем запобігання злочинам, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Запропоновано виділення групи складів злочинів, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях, одні з яких є найбільш небезпечними та резонансними (ст. 115 (348), 147 (349), 294, 392, 393 КК України), а другі - найбільш поширеними, що мають меншу соціальну небезпечність (ст. 391 КК України). Вивчено причини й умови вчинення злочинів, що призводять до надзвичайних ситуацій у виправних колоніях, особу злочинця у виправних колоніях, а також особу потерпілого.

Розглянуто загальні теоретичні та практичні проблеми, що виникають у ході вироблення, обгрунтування й реалізації загальносоціальних кримінологічних заходів запобігання створенню та функціонуванню груп засуджених негативної спрямованості як чинника злочинності в місцях позбавлення волі.

З'ясовано найбільш поширені та ефективні профілактичні індивідуальні заходи запобігання вчиненню протиправних та суспільно небезпечних дій з боку засуджених, які є членами групи негативної спрямованості.

Проаналізовано проблему кримінально-правової охорони недоторканності суддів за сучасних умов реформування кримінального законодавства України.

Досліджено стан і тенденції злочинності у кримінально-виконавчих установах відкритого типу. Проаналізовано причини і умови вчинення злочинів засудженими. Охарактеризовано особу засудженого, який вчиняє злочин у кримінально-виконавчих установах відкритого типу, через аналіз соціально-демографічних, морально-психологічних, кримінально-правових та кримінально-виконавчих ознак. Надано характеристику рівням запобігання злочинам у кримінально-виконавчих установах відкритого типу. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення діяльності кримінально-виконавчих установ відкритого типу, щодо запобігання вчиненню злочинів особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі.

Комплексно вивчено кримінально-правові та кримінологічні проблеми охорони права на справедливий суд в Україні. Досліджено поняття права на справедливий суд як правового явища й об'єкта кримінально-правової охорони. Окреслено коло злочинів, що порушують право на справедливий суд та розкрито зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів. На підставі кримінологічного аналізу злочинів, що порушують право на справедливий суд, виявлено чинники їх детермінації. Виділено об’єкти та розроблено заходи запобігання злочинам, що порушують право на справедливий суд. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо внесення змін до законодавства України за темою дисертації.

Увагу зосереджено на історичних і зарубіжних аспектах запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Досліджено проблемні питання множинності злочинів як теоретично-правової бази обгрунтування надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Надано кримінально-правову характеристику злочинів проти життя та здоров'я особи (ст. 115, 348 КК України), злочинів проти правосуддя (ст. 391, 392, 393 КК України) та інших злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях (ст. 294, 147, 349 КК України). Установлено стан і тенденції, причини та умови вчинення злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Надано характеристику засуджених, які вчиняють злочини, та потерпілих від злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Розроблено систему (загальносоціальні, спеціально-кримінологічні й індивідуально-профілактичні заходи) запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Досліджено правове та організаційне забезпечення запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та рекомендації, спрямовані на поліпшення практики діяльності виправних колоній із запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій.

Надано характеристику кількісних та якісних показників невиконання судових рішень. Здійснено типологію й охарактеризовано осіб, які вчиняють невиконання судового рішення. Визначено роль невиконання судових рішень в механізмі криміногенної детермінації. Встановлено та проаналізовано соціально-економічні, культурно-психологічні, правові й організаційно-управлінські фактори невиконання судових рішень. Охарактеризовано спеціально-кримінологічні заходи запобігання невиконанню таких рішень. Досліджено стан і вироблено рекомендації щодо вдосконалення індивідуальних заходів запобігання невиконанню судових рішень.

Обгрунтовано наукові засади формування системи протидії злочинам (ПЗ) у сфері правосуддя (СП). Розглянуто кримінальну політику, кримінально-правові та криміналістичні засоби протидії в СП. Досліджено філософське, історичне, соціологічне та юридико-психологічне підгрунтя формування системи ПЗ у СП. Звернено увагу на необхідність йменування злочинів проти правосуддя як інституту кримінального права. Здійснено спробу класифікації злочинів проти правосуддя за різними критеріями. Увагу приділено імплементації міжнародно-правових актів і її впливу на формування норм, що містять склади злочинів у СП. Розглянуто проблему формування тактико-криміналістичних і методичних засобів у структурі ПЗ у СП. Надано пропозиції щодо автоматизації ПЗ у СП.

Здійснено комплексний аналіз кримінально-правової охорони осіб чи їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними свого службового чи громадського обов'язку (СГО). Визначено поняття та правове регулювання виконання СГО. Досліджено історичний досвід становлення кримінальної відповідальності за злочини проти осіб чи їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними свого СГО. Проаналізовано зарубіжні особливості правової охорони осіб чи їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними свого СГО. З'ясовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочинів проти осіб чи їх близьких родичів у зв'язку з виконанням ними свого СГО. Окрему увагу приділено встановленню значення виконання особою СГО для юридичної оцінки діяння при кваліфікації злочину та при призначенні покарання.

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретико- методологічних засад формування системи протидії злочинам у сфері правосуддя. У роботі розглянуто наукові засади формування системи протидії злочинам у сфері правосуддя, кримінальну політику, кримінально- правові та криміналістичні засоби протидії у цій сфері. Досліджено філософське, історичне, соціологічне та юридико- психологічне підгрунтя формування системи протидії злочинам у сфері правосуддя. Звернено увагу на необхідність іменування злочинів проти правосуддя як інституту кримінального права. Здійснено спробу класифікації злочинів проти правосуддя за різними критеріями. Через виявлені законодавчі прогалини запропоновано включення нових норм, що містять склади злочинів проти правосуддя, до розділу XVIII КК України. Розкрито проблему щодо формування тактико-криміналістичних та методичних засобів протидії злочинам у сфері правосуддя. Здійснено пропозиції відносно автоматизації протидії таким злочинам.

Комплексно досліджено теоретико-прикладних аспекти протидії злочинам проти правосуддя. На підставі порівняльно-правового дослідження виявлено недоліки українського та азербайджанського законодавства у відповідній сфері, запропоновано шляхи їх подолання. Сформульовано концепцію криміналізації злочинів проти правосуддя, підґрунтям якої є необхідність кримінально-правової охорони правосуддя як визначеної законодавством діяльності по забезпеченню правопорядку, що полягає у вирішенні спорів і розв’язанні суспільних конфліктів шляхом законного і справедливого рішення у конституційному, цивільному, господарському, адміністративному і кримінальному судочинстві, постановленого судом за участю осіб, діяльність яких сприяє зібранню належних і допустимих доказів стосовно обставин справи.