Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4Укр)414 + Х893.9(4Укр)721.010.7

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто теоретичні положення та законодавство, що визначають правову природу документів-доказів у кримінальному процесі, їх належність і допустимість. Проаналізовано практику доказування в кримінальних справах на підставі використання документів, матеріалів оперативно-розшукової діяльності, ревізій, службових розслідувань і перевірок. Науково обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування.

Рассмотрены теоретические положения и законодательство, определяющие правовую природу документов-доказательств в криминальном процессе, их соответствие и допустимость. Проанализирована практика доказывания в криминальных делах на основе использования документов, материалов оперативно-поисковой деятельности, ревизий, служебных расследований и проверок. Научно обоснованы предложения по усовершенствованию действующего законодательства и практики его применения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)414

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми використання документів як процесуальних джерел доказів у кримінальному судочинстві. Розглянуто історію розвитку та становлення поняття "документ" у кримінальному судочинстві. Досліджено характеристику документів як процесуальних джерел доказів, їх відмінність від документів речових доказів і протоколів слідчих і судових дій. Наведено класифікацію документів. Проаналізовано способи й особливості збирання, перевірки й оцінювання документів як процесуальних джерел доказів. Узагальнено законодавче врегулювання, використання у процесі доказування документів як джерел доказів. Розглянуто шляхи покращання слідчої та судової практики та вдосконалення чинного законодавства.

Розглянуто теоретичні та практичні особливості доказування у кримінальних справах про контрабанду у суді першої інстанції. Проаналізовано обставини, що підлягають доказуванню у таких кримінальних справах. Виявлено специфіку питань, які вирішуються під час попереднього розгляду справи суддею у справах про контрабанду. Установлено особливості судового слідства у цих справах. Охарактеризовано особливості оцінки судом першої інстанції матеріалів досудового слідства, їх допустимості, достатності для судового розгляду та повноти. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, яке регламентує провадження у кримінальних справах про контрабанду в суді першої інстанції.

Визначено сукупність найбільш значущих теоретичних положень, що стосуються поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів, розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення. Розглянуто особливості формування, перевірки й оцінки протоколів та інших документів як доказів у кримінальному процесі в світлі проектів КПК України, країн СНД, які містять низку нових, принципових положень, а також міжнародно-правових документів у галузі доказового права. Досліджено специфіку збирання доказів на різних стадіях кримінального судочинства, зокрема, документів, умови визнання їх допустимими доказами та особливості використання у кримінально-процесуальному доказуванні окремих видів документів. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює поняття протоколів слідчих і судових дій та інших документів як джерел доказів і висвітлено особливості використання їх у доказуванні.

За результатами узагальнення комплексного аналізу судово-експертної практики останніх років, вивчення наукових досліджень у галузі судового почеркознавства з врахуванням закордонного досвіду, а також узагальнення експертної практики, опитування експертів-почеркознавців, викладачів кафедр криміналістики та судових експертиз, визначено ознаки експертних помилок у почеркознавчому дослідженні та сформульовано їх поняття. Запропоновано новий підхід до класифікації експертних помилок у почеркознавчому дослідженні, обгрунтовано підстави до такого їх поділу за групами. Виявлено типові помилки, яких припускаються почеркознавці під час оформлення висновків. Розкрито сучасні можливості виявлення та вивчення експертних помилок у почеркознавчому дослідженні. Встановлено причини й умови, що сприяють експертними помилкам.

Обгрунтовано міждисциплінарну кримінально-процесуальну, криміналістичну й оперативно-розшукову природу роботи із особистісними та речовими джерелами доказів щодо наявності у даній процедурі семи взаємопов'язаних етапів аналітичної та практичної діяльності, а також необхідність допуску до порушення кримінальної справи всіх видів огляду й особистісного дослідження, а з санкції прокурора та будь-якої іншої процесуальної дії, якщо це потрібно для одержання достатніх доказів наявності чи відсутньості в події ознак злочину або обставин, які виключають впровадження у справі. Набуло подальшого розвитку змістовно-термінологічне й елементне представлення послідовності роботи із особистісними та речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві (збирання речових джерел, встановлення особистісних джерел, одержання від них відомостей, їх оцінка та використання), а також обгрунтування як наскрізних етапів даної процедури з'ясування сутності, послідовності й інших закономірностей роботи із особистісними та речовими джерелами антикримінальної інформації, організації та документування кожного з етапів роботи із особистісними та речовими джерелами доказів. Удосконалено принцип використання доказів, варіант відображення поетапності та закономірностей роботи з особистісними та речовими джерелами як поняттєутворювальної ознаки дефініцій криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, концепцію безперервності процесуального документуавання роботи з особистісними та речовими джерелами доказів, систему та зміст Оперативно-розшукового кодексу України, порядок користування ним, відповідні положення КПК України.

Висвітлено проблеми проведення судової техніко-криміналістичної експертизи документів. Зазначено, що судова техніко-криміналістична експертиза документів призначається під час розслідування різних злочинів: крадіжок, шахрайства, злочинів в сфері економіки, фальшивомонетництва тощо. Розкрито можливості експертних досліджень традиційних документів і їх сучасних аналогів. На основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних вчених-криміналістів визначено генезу поняття "документ", надано класифікацію документів за способом виготовлення та функціональним призначенням і показано можливості їх дослідження. Розглянуто традиційні та нові експертні методики. Удосконалено методику дослідження документів, виконаних з використанням комп'ютерних технологій. Класифіковано й охарактеризовано електронні документи за видами. Розкрито значення висновку експерта техніко-криміналістичного дослідження документів як джерела доказів у кримінальному судочинстві.

Комплексно досліджено поняття, зміст і механізм реалізації недоторканності права власності як загальної засади кримінального провадження. Розкрито поняття засади недоторканності права власності у кримінальному провадженні, проаналізовано міжнародно-правовий і зарубіжний досвід забезпечення недоторканності права власності під час кримінального провадження. На основі норм чинного законодавства та наукових праць учених-процесуалістів розкрито механізм реалізації засади недоторканності права власності під час кримінального провадження, досліджено підстави та порядок відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконним позбавленням або обмеженням права власності під час кримінального провадження. Охарактеризовано порядок відновлення майнових прав незаконно засуджених громадян. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального процесуального закону в частині регламентації реалізації засади недоторканності права власності у кримінальному провадженні.

Описано експертну тактику під час медико-криміналістичного дослідження одягу у випадку невідповідності кількості ушкоджень на тілі й одязі потерпілого. Зазначено, що під час розв'язання питання щодо невідповідності кількості ушкоджень на тілі й одязі, у розпорядженні експерта мають бути як об'єктивно зафіксовані дані про випадок (протоколи огляду місця події, слідчих експериментів, допитів і т.п.), так і повноцінні відомості про ушкодження (їх кількість, точна локалізація, характер та індивідуальні особливості).